Рішення № 101004286, 10.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року м. Київ № 640/18645/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірій Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

прийняв до уваги наступне:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2020 році - протиправними.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплачувати пенсію за віком у відповідності до ч.І ст. 27 та ч.ч. 1,2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2017-2019 роки (7763,17) з дня призначення пенсії за віком - з 10.01.2020 року.

- Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідачем протиправно застосовано показник середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 при призначенні пенсії за віком у 2020 році, оскільки позивачка 10.01.2020 року звернулася до відповідача вперше за призначенням їй нової пенсії за віком відповідно до нового Закону 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому при її розрахунку має застосовуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2017-2019 роки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву у якому зазначає, що відповідно заяви від 10.01.2020 позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 4404,35 грн., який враховується при перерахунку/переведенні з одного виду пенсії на інший, починаючи з 01.03.2019 (ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 та постанови КМ України від 20.02.2019 № 124). Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві з 24.05.2007 року.

02.06.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ у м. Києві з заявою в якій просила провести

- відповідно до заяви від 10.01.2020 про переведення з пенсії «наукової», що була призначена позивачу у 2007 році відповідно до статті 24 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977-ХІІ на пенсію за віком відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV провести призначення із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2017, 2018, 2019 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком) відповідно до частини 2 статті 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.07.2020 №14115-14257/К-02/8-2600/20 позивачу надано відповідь на заяву в якій зазначено, що позивача відповідно до заяви від 10.01.2020 переведено з пенсії за віком відповідно до «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 №1977-ХІІ на пенсію за віком відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, а отже підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки відсутні.

Позивач вважаючи, що її права та законні інтереси були порушені, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У свою чергу, згідно із положеннями ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За правилами частин першої - третьої статті 24 Закону № 1977-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (внески).

Отже, дія Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови розрахунку цієї пенсії регулюються нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Цим порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Перерахунок пенсій згідно з Порядком, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17(3764,40 грн. х 1,17 =4404,35 грн.)

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у частині першій статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами) орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

З наведеного вбачається, що процедура призначення пенсії пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т. ч. пенсії за віком.

У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у т. ч. переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.

Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший» не є співставними та визначення «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.

Визначення терміну "переведення" не може застосовуватись у значенні "первинного призначення" пенсії.

Відтак, звернення позивачки від 10.01.2020 фактично є заявою про переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, про переведення в межах одного виду пенсії - за віком, а відтак судом не вбачається порушень з боку відповідача у зв`язку з продовженням виплати позивачці зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії з урахуванням середнього заробітку застосованого відповідачем.

Висновки позивачки щодо зворотного, з огляду на прямі та недвозначні норми згаданих вище Законів, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, відповідно, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом не встановлено порушень прав чи свобод позивачки в контексті спірних відносин, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

В силу положень ст. 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовуються наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України (04053. м. Київ. вул. Бульварно-Кудрявська 16 ЄДРПОУ 42098368) визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.О. Арсірій