Рішення № 101004156, 09.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Київ № 640/13767/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправною відповідь Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, викладену в листі від 11.03.2020 № 102/03/37-1791; зобов`язати Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію відповідно до законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» направити позивачу поштою на запит від 19.02.2020 точну і повну запитувану інформацію по суті заданих запитань, з додержанням структури запиту, а також документи (або завірені належним чином їх копії), з яких Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація при розгляді вказаної вище її заяви від 18.11.2019 та при виданні розпорядження встановила конкретні факти і дані.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач незаконно проігнорував і ухилився від обов`язкового надання відповіді на зазначені в запиті законні та обґрунтовані інші прямі запитання за №№ 1.1, 1.2, 1.3, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 1.11, 1.12 і 1.13, тим самим незаконно відмовив в отриманні позивачем цієї важливої інформації, що також очевидно не відповідає та суперечить вимогам ч. 2 ст. 34 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 18, 19, ч. З ст. 27 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року). Також на думку позивача у відповіді не зазначено мотивованих підстав відмови та порядку оскарження, що є порушенням вимог пунктів 3, 4 ч.4 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що інформаційний запит від 19.02.2020 № 102-34 (з) поданий відповідно до Закону № 2939-VI, проте за своїм змістом є зверненням громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Оскільки запитувана інформація не відносилася до публічної інформації, що передбачено статтею 1 Закону України «Про до доступ до публічної інформації», позивачу повідомлено, що її заяву від 19.02.2020 №102 - 34 (з) буде розглянуто в терміни, передбачені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», та надано відповідь від 25.02.2020 № 102/03/37-1390.

За результатами розгляду звернення Позивача від 19.02.2020 № 102-34 (з), заявниці направлено відповідь від 11.03.2020 № 102/03/37-1791, яка містять повну запитувану інформацію на запити.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

19.02.2020 позивач надіслала на електронну адресу Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації електронний запит на інформацію, який зареєстровано під № 102-34 (з).

У вказаному запиті ОСОБА_1 просила відповідача надати не пізніше 5 днів з дня отримання даного запиту інформацію, в якій зазначити наступне: 1.1. Про конкретні підстави відмови Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією в задоволенні моєї заяви від 18.11.2019 про визначення графіку моїх самостійних зустрічей із моїми малолітніми дітьми щотижня з п`ятниці з 19 год. до 8 год. понеділка. 1.2. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище моєї заяви від 18.11.2019 і при виданні Розпорядження від 28.11.2019 № 696 - той факт, що законом (у судовому порядку) не обмежено (і не позбавлено) її і дітей право на самостійні безперешкодні зустрічі, контакти, спілкування та стосунки між собою, а також моє право на виховання та розвиток дітей? 1.3. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище її заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - вимоги ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України, якими визначено, що вона і ОСОБА_2 мають рівні права та обов`язки щодо наших із ним дітей? 1.4. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - те, що Міським центром дитини служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації за ініційованим нею психологічним обстеженням дітей складено висновок від 30.08.2019 за № 176, в якому практичним психологом, зокрема: - констатовано надійний тип емоційної прив`язаності дітей до неї, визначено довірливі, позитивні взаємовідносини між нею та дітьми, відсутність ризиків і перешкод для зустрічей дітей з нею, без присутності ОСОБА_2 ; незадоволеність потреби дітей у тілесному контакті з нею, спілкуванні з нею та спільному проведенню часу; - задокументовано спостереження емоційної залежності дітей до ОСОБА_2 , загострення уваги на схвалення чи зауваження від ОСОБА_2 , настрій і висловлювання ОСОБА_2 , встановлені факти налаштування ОСОБА_2 дітей проти неї (наприклад - «Не будете слухати ... - віддам мамі! [зазначена фраза була озвучена батьком дітям під час консультації з психологом]»)! 1.5. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - той факт, що рішенням від 07.10.2019 Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/13916/19, законність якого підтверджено судом апеляційної інстанції (електронний ресурс - режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84764925) також спростовано усі доводи ОСОБА_2 про вчинення мною будь-якого сімейного насильства, погроз, залякування, переслідування тощо і, більше того, встановлено, що: ОСОБА_2 перешкоджає їй і дітям зустрічатися і безперешкодно спілкуватися; укладений ОСОБА_2 зі нею договір від 20.02.2019 виконується лише в частині визначення місця проживання дітей, а у частині її законного права зустрічатися і безперешкодно спілкуватися з дітьми - « ОСОБА_2 тепер не виконується»? 1.6. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище моєї заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - той факт, що за результатами її непоодиноких звернень до служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві держадміністрації з ОСОБА_2 проводилися профілактичні бесіди (у тому числі додаткові) щодо недопущення вчинення домашнього насильства у будь-якій формі відносно неї та дітей, із роз`ясненням йому всієї відповідальності за вчинення домашнього насильства, що підтверджено наданими їй письмовими інформаціями від 05.06.2019, 03.07.2019, 17.07.2019, 31.07.2019, 08.11.2019 і 19.11.2019 за підписом керівництва служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві держадміністрації і Деснянської районної в м. Києві держадміністрації відповідно? 1.7. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - рішення, прийняте 05.09.2019 комісією з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації? 1.8. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - те, що я за результатами її заяв про вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства та інших пов`язаним із ним злочинів, розпочато і триває досудове слідство, і що в більшості з таких кримінальних проваджень вона визнана потерпілою особою? 1.9. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 і при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 - те, що у своїх непоодиноких заявах до служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві держадміністрації вона вказала конкретні факти свідомого продовження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї і дітей (які, зокрема, підтверджені Міським центром дитини служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації у вказаному вище висновку від 30.08.2019 за № 176, а також Деснянським районним судом м. Києва у рішенні від 07.10.2019 у справі № 754/13916/19), а саме: -позбавлення ОСОБА_2 дітей і неї можливості навіть побачитися та реалізувати мені обов`язки матері 20.04.2019 (субота), 21.04.2019 (неділя), 11.05.2019 (субота), 12.05.2019 - День Матері в Україні (неділя), 23.05.2019, 24.05.2019, 25.05.2019 (субота), 26.05.2019 (неділя), 27.05.2019, 28.05.2019, 29.05.2019, 30.05.2019, 31.05.2019, 01.06.2019 - День захисту дітей в Україні (субота,) 02.06.2019 (неділя), 03.06.2019, 04.06.2019, 05.06.2019 (14 діб поспіль), 22.07.2019, 26.07.2019, 27.07.2019 (субота), 28.07.2019 (неділя) (3 дні поспіль), 03.08.2019 (субота), 09.08.2019, 10.08.2019 (субота), 11.08.2019 (неділя) (3 дні поспіль), 24.08.2019 (субота), 25.08.2019 (неділя), 26.08.2019 (3 дні поспіль), 20.09.2019, 21.09.2019 (субота, заплановане святкування разом із дітьми дня народження їх дідуся (її батька), до 20 год. 45 хв. 22.09.2019 (неділя), 23.09.2019 (4 дні поспіль), 30.09.2019, 01.10.2019, 02.10.2019, 03.10.2019, 04.10.2019, 05.10.2019 (субота), 06.10.2019 (неділя), 07.10.2019 (8 діб поспіль), 11.10.2019, 12.10.2019 (субота), 13.10.2019 (неділя) (3 дні поспіль), 18.10.2019, 19.10.2019 (субота), 24.10.2019, 25.10.2019, 26.10.2019 (субота), 27.10.2019 (неділя), 28.10.2019 (5 днів поспіль), 29.10.2019 (того дня вона застала його на секції з «карате», куди він привіз дітей, але і тоді він, використовуючи свою фізичну перевагу над нею, свідомо забрав дітей одразу після закінчення тренування і повіз у невідомому напрямку, ігноруючи прохання бути з дітьми), 30.10.2019, 31.10.2019, 01.11.2019, 02.11.2019 (субота), 03.11.2019 (неділя), 04.11.2019, 05.11.2019, 06.11.2019, 07.11.2019, 08.11.2019, 09.11.2019 (субота) (11 днів поспіль), 11.11.2019, 13.11.2019, 14.11.2019, 15.11.2019, 16.11.2019 (4 дні поспіль), 20.11.2019 - Всесвітній день дитини, 23.11.2019 (субота), 24.11.2019 (неділя), 25.11.2019,27.11.2019,28.11.2019; - перешкоджання ОСОБА_2 спланувати і безперешкодно провести їй з дітьми разом вихідні дні 20.04.2019, 21.04.2019, 11.05.2019, 12.05.2019, 25.05.2019, 26.05.2019, 01.06.2019, 02.06.2019, 27.07.2019, 28.07.2019, 03.08.2019, 10.08.2019, 11.08.2019, 24.08.2019, 25.08.2019, 26.08.2019, 21.09.2019, 22.09.2019, 05.10.2019, 06.10.2019, 12.10.2019, 13.10.2019, 14.10.2019 19.10.2019, 20.10.2019, 26.10.2019, 27.10.2019, 02.11.2019, 03.11.2019, 09.11.2019, 10.11.2019, 16.11.2019, 17.11.2019, 23.11.2019, 24.11.2019? 1.10. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 та при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 положення міжнародних договорів України? Якщо так - то яких саме? 1.11. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 та при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 відомий працівникам службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві держадміністрації той факт, що у Деснянському районному суді м. Києва триває розгляд поданого нею до колишнього співмешканця ОСОБА_2 позов про скасування договору та визначення місця проживання дітей з нею? 1.12. Чи було враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище заяви від 18.11.2019 та при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696 ті факти, що вона має педагогічну освіту з кваліфікацією магістра (філолог і викладач), постійне місце праці, стабільний дохід, позитивну характеристику з місця роботи, а також, незважаючи на штучно створені ОСОБА_2 незаконні перешкоди, продовжує перейматися питаннями щодо піклування про дітей? 1.13. Про усі документально підтверджені факти і дані, які були враховано Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією при розгляді вказаної вище її заяви від 18.11.2019 та при виданні розпорядження від 28.11.2019 №696.

В запиті позивача просила надати їй документи (або завірені належним чином їх копії), з яких Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація при розгляді вказаної вище її заяви від 18.11.2019 та при виданні розпорядження від 28.11.2019 № 696, які встановила конкретні факти і дані; запитувану інформацію та дані просила вручити їй нарочно, попередньо повідомивши її шляхом направлення на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1) інформації про конкретну дату та час її вручення.

Листом від 11.03.2020 № 102/03/37-1791 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що питання щодо визначення позивачу способів участі у вихованні та спілкуванні малолітніми дітьми розглянуто у її присутності на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 21.11.2019 та прийнято рішення встановити наступний графік спілкування з малолітніми дітьми: щосуботи з 10.00 год до 19.00 год. Зустрічі проводити враховуючи інтереси, стан здоров`я та бажання дітей та за умови відслідковування після кожної з перших п`яти зустрічей психоемоційного стану малолітніх дитячим психологом, з метою стабілізації процесу адаптації та налагодження контакту матері з дітьми. Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 21.11.2019 №22), Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією, видано розпорядження від 28.11.2019 №696 «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 ОСОБА_2 ».

При розгляді питання щодо визначення позивачу способів участі у вихованні та спілкуванні малолітніми дітьми на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації 21.11.2019 та прийнятті відповідного рішення, враховано всі обставини справи, матеріали, в тому числі висновок психологічного обстеження малолітніх дітей від 30.08.2019 № 176 Міського центру дитини Київської міської державної адміністрації, висновок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (органу опіки та піклування) щодо визначення місця проживання малолітніх дітей від 03.12.2019 №102/03/37-9932, висновок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (органу опіки та піклування) щодо визначення місця проживання малолітніх дітей від 11.09.2019 №102/03/37-7377, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07.10.2019 по справі №754/13916/19, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16.05.2019 по справі №754/6995/19, постанову Київського апеляційного суду від 14.08.2019 по справі №754/6995/19.

За заявами ОСОБА_1 від 09.01.2020 №102/Д-39, №102/Д-39/1, від 13.01.2020 №102/Д-39/2, в порядку частини 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у складенні протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_2 за невиконання розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.11.2019 № 696 «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 », відмовлено, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, про що надано письмову відповідь від 29.01.2020 № 102-102/Д-З9-246.

Повідомлено, що ознайомитися з документами, які містяться в матеріалах справи щодо визначення способів участі матері у вихованні дітей, вона може особисто в Службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр. В. Маяковського, 21 Г, каб. 5. Прийомні дні: понеділок - з 14:00 год до 17:30 год, п`ятниця - з 09:00 год до 12:30 год, враховуючи закони України «Про захист персональних даних», «Про інформацію».

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Приписами ст. 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації (ст. 9 Закону України «Про інформацію»).

У той же час, нормативно-правовим актом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено перелік інформації з обмеженим доступом, якою є 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У силу ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Натомість, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу положень статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно.

Відповідно до ст. 22 Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Дослідивши матеріали запиту та відповіді на запит, суд вважає доводи позивача в позові необґрунтованими, оскільки зі змісту листа-відповіді відповідача від 11.03.2020 № 102/03/37-1791 вбачається, що останнім було надано запитувану позивачем інформацію, водночас такий лист не може вважатись протиправним, якщо структура викладу такої інформації, її послідовність не узгоджуються з очікуваннями позивача. По суті поставлених позивачем питань, останнім повідомлено про використані матеріали та рішення при прийнятті розпорядження від 28.11.2019 № 696 «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ». Зауважено, що питання щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми розглянуто за її особистою участю. Також повідомлено, що з будь-якими документами вона може ознайомитись особисто в Службі у справах дітей та сімей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації у відповідний час.

На переконання суду, ті обставини, що надана відповідачем відповідь не задовольнила очікування позивача, не може свідчити про протиправність такої відповіді, оскільки по суті відповідачем надано запитувану позивачем інформацію та конкретизовано окремі деталі в листі.

Щодо нероз`яснення позивачу порядку оскарження відповіді на запит на інформацію у листі - відповіді на інформаційний запит, то суд зазначає, що в даному випадку відповідачем не відмовлялось у задоволенні запиту, та, крім цього, зазначення порядку оскарження є правом розпорядника інформації, а не обов`язком.

Статтею 24 Закону передбачено відповідальність розпорядника за порушення законодавства про доступ до публічної інформації і таку несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Також, щодо процедури оскарження відповіді на запит визначає Закон № 2939 - VІ, а саме рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку посилання позивача щодо не роз`яснення процедури оскарження відповіді на запит є безпідставним.

В даному випадку, право позивача на доступ до публічної інформації, у встановлені строки в розрізі оскаржуваних рішень відповідача, не порушене, оскільки запитувана інформація відповідачем надана позивачу відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав, свобод чи інтересів позивача, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації", що у свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення позову.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Як наслідок підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація (02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 21-г, код ЄДРПОУ 37415088)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Шевченко