Рішення № 101004086, 08.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року м. Київ № 640/23875/21

11:31

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2)

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13)

третя особа Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, 5, прм. 57, оф. 11)

про визнання протиправними дій, -

за участю:

представника позивача - Тюріна Л.А.

представник відповідача - Чубенко К.М.

представник третьої особи - не прибув

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Міністерство економіки України (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича, у якому просить: визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 серпня 2021 року ВП №66381857 за виконавчим листом від 28 липня 2021 року №640/1908/21, що видав Окружний адміністративний суд міста Києва.

Заявлені позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що державний виконавець всупереч вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив жодних дій щодо заміни Міністерства розвитку економіки, торгів та сільського господарства України на Міністерство економіки України у виконавчому документів. При цьому, представник позивача зауважив, що в апеляційній скарзі від 03 червня 2021 року №2434-03/92 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року Міністерством економіки України було зазначено про перейменування Міністерства.

Також, представник позивача стверджував про порушення державним виконавцем строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, передбачених вимогами частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні 20 вересня 2021 року судом залучено до участі в справі в якості третьої особи Громадську спілку «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».

Також, у відповідному судовому засіданні судом замінено первинного відповідача - державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича на належного - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач).

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що стягувач звернувся до відділу із заявою про прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання судового рішення, додатками до якої долучено: оригінал виконавчого листа №640/1908/21 від 28 липня 2021 року; примірник довіреності; копія постанови Кабінету Міністрів України «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України», відповідно до якої Міністерство перейменовано в Міністерство економіки України.

Відтак, на думку відповідача, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог статей 3, 4, 24-27 Закону України «Про виконавче провадження».

У призначене судове засідання представник третьої особи не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за наслідками розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №640/1908/21, виданого 28 липня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) видати наказ, яким затвердити рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17 грудня 2020 року, відповідно до якого Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» (02002, місто Київ, вулиця А. Аболмасова, будинок 5, приміщення 57, офіс 11, код ЄДРПОУ 43370642) визначена акредитованою організацією колективного управління в сфері «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів», прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №66381857).

Незгода позивача із діями державного виконавця, вчинених щодо відкриття виконавчого провадження, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а саме, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Аналіз наведених у сукупності норм чинного законодавства свідчить, що при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє виконавчий документ на відповідність вимог статті 4 Закону №1404-VIII.

Крім того, перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вимогами статті 12 Закону №1404-VIII врегульовано питання строків пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина 1 статті 12 Закону №1404-VIII).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що на державного виконавця нормами чинного законодавства покладено обов`язок перевірки виконавчого документа на предмет відповідності вимогам, визначеним частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII та дотримання строків звернення, передбачених положеннями статті 12 Закону №1404-VIII.

Перевірка належності та правомірності прийняття/видачі виконавчого документа не входить до повноважень державного виконавця.

Позивачем не вказано ні відсутності у виконавчому документів всіх необхідних реквізитів, ні порушення строків його пред`явлення, ні наявності підстав для повернення стягувачу без виконання.

Відтак, за умови відповідності виконавчого документа вимогам, визначеним частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII, поданого у межах строків, передбачених статтею 12 даного Закону та за відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання такий документ підлягає прийняттю та відкриттю виконавчого провадження з примусового виконання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем протиправність дій щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 серпня 2021 року ВП №66381857 мотивована тим, що станом на дату її прийняття Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства перейменовано у Міністерство економіки України, а державний виконавець не вжив заходів щодо заміни боржника у виконавчому документі.

В той же час, частиною 5 статті 15 Закону №1404-VIII визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Тобто, право замінювати сторону виконавчого провадження надано державному виконавцю за заявою сторони, що свідчить про те, що така заміна боржника або ж зміна найменування боржника можлива виключно в межах виконавчого провадження. Внесення змін щодо заміни боржника або його найменування чинним саме у виконавчому документі, на підставі якого відкрито виконавче провадження, чинним законодавством не передбачено, що спростовує доводи позивача щодо невиконання державним виконавцем повноважень, наданих йому нормами чинного законодавства.

Інших доводів позивачем на підтвердження протиправності оскаржуваних дій не наведено.

Стосовно тверджень про порушення державним виконавцем строків надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, суд враховує, що частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 05 серпня 2021 року, а на адресу позивача надіслана 10 серпня 2021 року, що підтверджується наявними матеріалами справи та що свідчить про недотримання державним виконавцем строків надіслання копії постанови виконавця.

Водночас, недотримання строків надіслання постанови не свідчить про протиправність дій державного виконавця стосовно прийняття такої постанови.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 серпня 2021 року.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову в задоволенні адміністративного позову, підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства економіки України відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя А.Б. Федорчук