Рішення № 101003593, 09.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року справа № 580/2512/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Руденко А., розглянувши у письмовому провадженні у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, компенсації за неотримане речове майно та грошової компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)», в якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.05.2021 просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні позивача;

- стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані календарні щорічної основної в розмірі 21 242 грн. 76 коп., грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 9 714 грн. та грошову компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 47 042,19 грн за період з 25.12.2020 по 19.05.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України відповідач в день звільнення не виплатив їй всі належні суми, а саме: компенсацію за невикористані дні відпустки та грошову компенсацію за речове майно, тому відповідно до ст. 117 КЗпП України зобов`язаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач 24.05.2021 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що виплати не здійснені через відсутність фінансування.

Щодо стягнення компенсації за неотримане речове майно, то постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення речовим майно персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» від 14.08.2013 №578 порядок виплати компенсації не передбачений.

Крім цього, згідно ст. 116, 117 КЗпП України речове майно не є складовою заробітної плати.

Також Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби середнього заробітку, а згідно ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України аналогія закону та аналогія права не застосовуються для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судовий розгляд справи без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно з наказом Державної установи «Черкаська виправна колонія №62» (відповідач у справі) від 20.12.2020 позивач ОСОБА_1 звільнена з посади молодшого інспектора відділу охорони з 23.12.2020 через хворобу, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з виплатою грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019 та 2019 роки.

Згідно довідки відповідача від 05.04.2021 №8/560 при звільненні зі служби позивачу необхідно було виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за 164 дні у сумі 48433,57 грн, а фактично було виплачено 27 190,81 грн. Недоплата 21 242,76 грн. станом на 01.04.2021 рахується як заборгованість у зв`язку з відсутністю фінансування на ці потреби.

Згідно довідки відповідача від 05.04.2021 №8/561 сума грошової компенсації за належні до видачі позивачу предмети речового майна станом на 01.04.2021 складає 9 714 грн. Розрахунок компенсації перевіряється фахівцями Генеральної дирекції ДКВСУ та буде виплачена після отримання фінансування з державного бюджету за КЕКВ 2210 на ці потреби у 2021 році.

Згідно відомості розподілу виплат від 10.06.2021 позивачу виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 20 924,12 грн (за вирахуванням 1,5% військового збору у сумі 318,64 грн).

Згідно довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предметів речового майна (Додаток №7 до Порядку), що є підставою для виплати компенсації згідно наказу №234 від 23.12.2020, загальна сума компенсації складає 4 889,10 грн.

Нормативно-правові акти, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-1V до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Ч. 8 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-1V передбачає, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 93 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» від 14.08.2013 №578 (далі – Постанова №578) речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Кількість та строки носіння або експлуатації предметів речового майна, що видаються на одну особу, одне ліжко, пост чи пожежний автомобіль, визначаються згідно з нормами забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. N 578 (далі - норми забезпечення) (пункт 6 Постанови №578).

Строками носіння або експлуатації предметів речового майна є установлений згідно з нормами забезпечення час, протягом якого вони повинні перебувати у користуванні або експлуатації. (пункт 7 Постанови №578).

Строки носіння або експлуатації предметів речового майна особистого користування обчислюються з дня виникнення права на їх отримання.

Речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення N 1 - 5, а інвентарне майно - за нормами N 6 - 13. (пункт 8 Постанови №578).

Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна. (пункт 27 Постанови №578).

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки. (пункт 60 Постанови №578).

Висновки суду.

Судом встановлено, що позивач звільнена зі служби у Державній установі «Черкаська виправна колонія (№62)» 23.12.2020. Розрахунки в день звільнення були здійснені частково.

Так, згідно відомості розподілу виплат від 10.06.2021 компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 20 924,12 грн (за вирахуванням 1,5% військового збору у сумі 318,64 грн) була виплачена після звільнення 10.06.2021.

Враховуючи вказане позовна вимога про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки задоволенню не підлягає.

Щодо грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, то згідно довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (Додаток №7 до Порядку), що є підставою для виплати компенсації згідно наказу №234 від 23.12.2020, загальна сума компенсації позивачу складає 4 889,10 грн і на час розгляду справи відсутні докази щодо її виплати позивачу.

Отже позовна вимога в цій частині є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Позовна вимога в решті суми, а саме: 5224,90 грн (9714,00 грн – 4889,10 грн) задоволенню не підлягає, позаяк вказана сума згідно довідки відповідача від 05.04.2021 №8/561 є попереднім розрахунком.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП. Умовами виплати працівникові такого відшкодування є факт невиплати належних йому сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 117 КЗпП, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Також у цьому Рішенні Конституційний Суд України вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже для обрахунку строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені застосовуються положення статті 233 КЗпП України, а невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Також аналізуючи положення статей 116, 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 лютого 2020 року (справа 821/1083/17) зазначила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем, тобто покладений на нього обов`язок не виконав.

Отже у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому вказана позовна вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення компенсації вартості речового майна у сумі 4 889,10 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить відшкодувати судові витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 грн. згідно з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу від 15.04.2021.

Вказаним розрахунком визначено, що адвокат Дрига Л.В. (згідно ордеру серії ЧК №148296 від 15.04.2021, наявного в матеріалах справи, та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №527 від 21.01.2013) надала позивачу правову допомогу: консультація – 40 хв, написання позову – 180 хв, підготовка документів для підтвердження позовних вимог – 40 хв, всього затрачено робочого часу 3 год. 40 хв, гонорар складає 2000 грн.

На підтвердження оплати позивач надала квитанцію до прибуткового ордеру №17/21 від 09.04.2021 на суму 2000 грн.

Також позовна заява підписана представником адвокатом Дригою Л.В.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вони підтверджують фактичне надання адвокатських послуг та їх вартість у сумі 2000 грн, який є співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Проте враховуючи, що позовна вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку задоволена відповідачем до винесення рішення у справі, а решта позовних вимог задоволена частково, суд дійшов висновку, що пропорційним розміром витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, є 1 333,34 грн за дві позовні вимоги (2000 грн /3х2).

Позивач також сплатила судовий збір у сумі 908 грн за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільнення.

Однак у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено, тому судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5,9, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» (вул. Сурікова, 30,м. Черкаси, 18027, код ЄДРПОУ 08564854) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 4 889 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 10 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» (вул. Сурікова, 30,м. Черкаси, 18027, код ЄДРПОУ 08564854) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 1 333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 34 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня прийняття рішення суду.

Головуючий Алла РУДЕНКО