Рішення № 101003530, 01.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року справа № 580/1986/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову про призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника у відповідності до вимог ч. 3 ст. 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та здійснення виплати цього виду пенсії у розмірі, встановленому ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу виплату пенсії у разі втрати годувальника, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та здійснювати виплату цього виду пенсії в розмірі, встановленому ст. 37 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав статус інваліда війни 1 групи, захворювання якого пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач отримує пенсію за віком у розмірі 2340 грн., при цьому розмір додаткової пенсії визначено лише 25%. У грудні 2020 року та лютому 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії внаслідок втрати годувальника. Проте відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника з тих підстав, що позивач отримує пенсію не у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує її права.

Відповідач проти позову заперечив. 17.05.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що померлий чоловік позивача з 1996 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Право на призначення пенсії по втраті годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону №796 позивач набуде після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 32 років. Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено вичерпний перелік видів військової служби, в якому такий вид військової служби як перебування військовозобов`язаних на військових зборах відсутній. За документами архівної пенсійної справи померлий чоловік позивача ОСОБА_2 у період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був військовозобов`язаним, а не військовослужбовцем. Крім цього, його визнано особою з інвалідністю 1 групи від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України №1058 та пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 70% грошового забезпечення (заробітної плати) померлого годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ у позивача немає. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 04.06.1981 уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується записом на сторінці 10 паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданим Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області.

Згідно з відзивом на позовну заяву ОСОБА_2 з 1996 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України і отримував пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.04.2020 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Згідно посвідчення № НОМЕР_3 від 03.08.2018 позивач має право на пільги і компенсації, передбачені ст. 20, п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

08.02.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила призначити позивачу пенсію відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач листом №996-839/Н-03/8-2300/21 від 25.02.2021 повідомив позивача, що відповідно до п. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнениїх з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 заява про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подається членами сім`ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію за нормами Закону №2262, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств чи інших органів, де особи проходили службу. Отже з питання призначення пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка, якого було призвано на ліквідації роботи через військовий комісаріат, позивачу було рекомендовано звернутись до Черкаського обласного територіального комплектування та соціальної підтримки (Черкаського обласного військового комісаріату).

Вважаючи відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» протиправною, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11 (далі – Закон №2262).

Згідно ст. 1 Закону №2262 особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені ст. 29 Закону №2262, яка передбачає, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону №2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону №2262 незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби (ч. 2 ст. 30 Закону №2262).

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є особами з інвалідністю (ч. 4 ст. 30 закону 3262).

Згідно ст. 31 Закону №2262 члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно п. «а» ст. 36 Закону №2262 пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону №2262 пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За змістом вказаних норм пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №2262 призначаються непрацездатним членам сім`ї військовослужбовця, особи, які мали право на пенсію відповідно до Закону №2262.

Згідно з п. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі – Порядок №3-1), заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім`ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів. Якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.

Згідно з п. 4 Порядку №3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Судом встановлено, що померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 з 1996 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-Х11, тобто пенсія по Закону №2262 йому не була призначена.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву за документами архівної пенсійної справи ОСОБА_2 у період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був військовозобов`язаним.

Позивач на час подання заяви про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України №2262 отримує пенсію за віком.

З листа відповідача від 25.02.2021 №996-839/н-03/08-2300/21 вбачається, що позивачу було рекомендовано звернутись із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №2262 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Черкаського обласного військового комісаріату).

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку №3-1 відповідач зобов`язаний був розглянути заяву позивача про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №2262 та прийняти рішення про переведення або про відмову у переведенні.

Проте відповідач жодного рішення не прийняв, тому дії відповідача щодо розгляду заяви позивача від 08.02.2021 є протиправними.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене повноваження щодо визначення права позивача на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відносяться до дискреційних повноважень відповідача. У разі прийняття відповідного рішення суд перевіряє його законність.

Враховуючи, що відповідач при розгляді заяви позивача не встановив, чи мав померлий ОСОБА_2 право на призначення пенсії відповідно до Закону №2262 і чи має, відповідно, право позивач на переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 29, 30, 31, 36. 37 Закону №2262, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 8 лютого 2021 року та прийняти рішення про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №2262 чи відмову у переведенні.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач сплатила судовий збір у сумі 235 грн. Отже відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України 50% судового збору у сумі 117,50 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 8 лютого 2021 року про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 8 лютого 2021 року та прийняти рішення про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-Х11 або про відмову у переведенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 117 (сто сімнадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий Алла РУДЕНКО