Рішення № 100999730, 11.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6932/21

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження і рішень, поновлення на посаді, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради, в якому просить визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 11 травня 2021 № 09-04-81 -р/к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи апарату Шепетівської міської ради та його виконавчого комітету, стягнути з Виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 травня 2021 року по день винесення судового рішення, стягнути з Виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за незаконне звільнення в розмірі 25000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що розпорядженням від 13.05.2021 №09- 04-81/2021-р/к Шепетівський міський голова звільнив її - ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста виконавчого комітету за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників. Вважає звільнення протиправним. Зазначає, шо всупереч вимогам Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), яким передбачено що у випадку скорочення штату покладає на роботодавця обов`язок працевлаштувати працівника, запропонувавши йому іншу роботу, з урахуванням освіти, кваліфікації і досвіду, відповідач жодної іншої роботи їй не запропонував, хоча на офіційному сайті Шепетівської міської ради на даний час міститься розпорядження Шепетівського міського голови про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста І категорії відділу організаційного забезпечення та документообігу управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, яка була вакантною і на час її звільнення. Крім того вказує, що, на дату її звільнення, були вакантні і інші посади, зокрема, посада головного спеціаліста Управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету і посади у Відділі внутрішнього аудиту (начальник, головні спеціалісти). Зазначає також, що звільнення відбулось без погодження з первинною профспілковою організацією, що суперечить нормам частини 1 статті 43 КЗпП України.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою від 16.06.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що в період з 20.07.2017 по 13.05.2021 позивачка працювала на посаді головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи. Відповідно до рішення VI сесії Шепетівської міської ради № 3 від 25.02.2021 р. «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради» затверджено структуру апарату Шепетівської міської ради та загальну чисельність працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради. Відповідно до затвердженої структури, кількість працівників скоротилася із 193 структурних одиниць до 178. Згідно з зазначеною структурою відділ з питань кадрової та режимно-секретної роботи реорганізовано у відділ правового та кадрового забезпечення. Розпорядженням міського голови від 11.03.2021 № 54-2021 затверджено штатний розпис апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів ради. Відповідно до затвердженого штатного розпису, відбулося об`єднання двох відділів (юридичного відділу із штатною чисельністю - 3 одиниці та відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи із штатною чисельністю - 2 одиниці). В результаті реорганізації (об`єднання) у відділі правового та кадрового забезпечення кількість штатних посад становить 4 одиниці (начальник відділу -1, головний спеціаліст - 2, завідувач сектору кадрової та режимно-секретної роботи – 1). Отже, у новій затвердженій структурі відсутня посада головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи. Тому, враховуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП за два місяці до звільнення ОСОБА_1 попереджена розпорядженням міського голови від 12.03.2021 №56-2021 р. «Про попередження працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників», і, відповідно, розпорядженняv міського голови від 11.05.2021 № 09.04-81/2021 вона звільнена у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників. Зазначає, що у відділі організаційного забезпечення та документообігу управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету до моменту реорганізації на посаді оператор комп`ютерного набору працювала ОСОБА_2 , яка є багатодітною матір`ю (виховує 5 неповнолітніх дітей), якій запропонована посада спеціаліста І категорії відділу організаційного забезпечення та документообігу управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу за результатами стажування та конкурсу. Твердження позивача про те, що у виконавчому комітеті Шепетівської міської ради можливо були наявні інші вакантні посади не відповідає дійсності. Вказує також , що на виконання вимог частини другої статті 49-4 КЗпП України, частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-ХІУ, виконавчий комітет Шепетівської міської ради листом від 12.03.2021 повідомив голову Шепетівської районної профспілкової організації працівників державних установ про скорочення штату працівників. Жодних заперечень щодо звільнення працівників від профспілкової організації не надходило. Заперечує також щодо стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення в розмірі 25000,00 грн , оскільки відповідно до розпорядження міського голови від 30.12.2020 «Про затвердження графіка відпусток працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів, керівників комунальних підприємств на 2021 рік», відпустка позивачки запланована на вересень 2021 року. Водночас, за заявою позивачки , розпорядженням міського голови № 09-05-28/2021-р/к від 09.02.2021 їй надана відпустка тривалістю 32 календарні дні з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, а розпорядженням від 19.03.2021 - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати згідно штатного розпису. Крім того, на час звільнення ОСОБА_1 , з нею здійснено повний розрахунок, включаючи компенсацію за 24 календарні дні невикористаної щорічної відпустки та виплату вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Вказує також, що згідно з затвердженою структурою та штатним розписом посада головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органах, на якій просить поновити позивачка, відсутня.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивачка – ОСОБА_1 з 02.02.2010 по 13.05.2021 працювала на різних посадах у Виконавчому комітеті Шепетівської міської ради.

11.03.2010 позивачка прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування.

З 20.07.2017 по 13.05.2021 (день звільнення) займала посаду головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи, який складався з начальника відділу та одного головного спеціаліста. З січня 2021 є членом первинної профспілкової організації Виконавчого комітету Шепетівської міської ради.

25 лютого 2021 року Шепетівською міською радою прийняте рішення № З «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів».

11.03.3021 Шепетівський міський голова розпорядженням № 54-2021 р. затвердив штатний розпис Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів, відповідно до якого у складі апарату міської ради та ї виконавчого комітету діють, зокрема, відділ правового і кадрового забезпечення у складі начальника відділу та двох головних спеціалістів та сектор кадрової та режимно-секретної роботи у складі завідувача сектору.

12.03.2021 міський голова виніс розпорядження №56-2021 р. «Про попередження працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників»,

12.03.2021 позивачка попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників.

13.05.2021 розпорядженням Шепетівського міського голова №09- 04-81/2021-р/к позивачка звільнена з посади головного спеціаліста його виконавчого комітету відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Вважаючи звільнення незаконним звернулась до суду з цим позовом.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року N 2493-III (далі – Закон N 2493-III).

Відповідно до частини І статті 2 Закону N 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Положеннями частин 1 і 3 статті 51 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року 280/97-ВР (далі – Закон N 280/97-ВР) передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Згідно з частиною І статті З Закону N 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини З статті 7 Закону N 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами України.

Таким чином, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування, проходження та припинення служби в органах місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.

При цьому, з урахуванням приписів статті 7 Закону N 2493-III у випадках, не врегульованих спеціальним законодавством, до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано. Зазначену правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 у справі № 186/294/16-а.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування передбачені статтею 20 Закону N 2493-III. Відповідно до цієї норми крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Законом N 2493-III не врегульований порядок звільнення посадових осіб місцевого самоврядування зі служби у зв`язку із скороченням штату.

Тому, до спірних правовідносин суд засовує відповідні норми КЗпП України.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яка слугувала підставою для звільнення позивачки, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників регулює стаття 49-2 КЗпП України.

Відповідно до цієї норми про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2018 року у справі N 761/3694/15-ц, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Суд встановив, що до звільнення, яке відбулось 13.05.2021, позивач займала посаду головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи.

Відповідно до штатного розпису, чинного до прийняття Шепетівською міською радою рішення від 25 лютого 2021 року № З «Про затвердження структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів», у штаті апарату міської ради та її виконавчого комітету функціонували, зокрема, відділ з питань кадрової та режимно-секретної роботи, який складався з начальника відділу та одного головного спеціаліста, та юридичний відділ у складі начальника відділу, головного спеціаліста та спеціаліста І категорії.

У зв`язку із затвердженням рішенням Шепетівської міської ради від 25 лютого 2021 року № З структури та загальної чисельності працівників апарату Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів, розпорядженням № 54-2021р від 11.03.2021 Шепетівський міський голова затвердив штатний розпис Шепетівської міської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів, відповідно до якого у складі апарату міської ради та ї виконавчого комітету діють, зокрема, відділ правового і кадрового забезпечення у складі начальника відділу та двох головних спеціалістів та сектору кадрової та режимно-секретної роботи у складі завідувача сектору.

Отже, у результаті затвердження нової структури та штату Шепетівськрої міської ради та її виконавчого комітету замість відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи в кількості 2 одиниць (начальник відділу та один головний спеціаліст) та юридичного відділу в кількості 3 одиниці (начальник відділу, головний спеціаліст та спеціаліст І категорії) утворений відділ правового і кадрового забезпечення з сектором кадрової та режимно-секретної роботи в кількості 4 одиниці (начальник відділу, начальник сектору та двох головних спеціалісти відділу).

Суд встановив, що у відповідності до розпорядження міського голови від 12.03.2021 №56-2021 р позивачка попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників 12.03.2021.

Попереджуючи про майбутнє звільнення, відповідач не запропонував їй іншу посаду за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу роботу, яку позивачка могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, та не повідомив про відсутність таких вакантних посад.

Водночас, відповідно до розпорядження міського голови від 02.06.2021 №09-04-122/2021 виконавчий комітет Шепетівської міської ради оголосив конкурс на заміщення вакантної посади спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення та документообігу управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу апарату Шепетівської міської ради га її виконавчого комітету.

Крім того, у відділі правового і кадрового забезпечення з загальною кількістю 5 штатних одиниць, утвореному фактично в результаті злиття двох відділів (відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи в кількості 2 одиниць (начальник відділу та один головний спеціаліст) та юридичного відділу в кількості 3 одиниці (начальник відділу, головний спеціаліст та спеціаліст І категорії), з`явились дві просади головного спеціаліста. Проте, жодна з них не запропонована позивачці.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на статтю 42 КЗпП України, якою передбачене переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в обгрунтування невиконання вимог частини другої статті 41 КЗпП України щодо надання позивачці пропозиції щодо заміщення вакантної на час її звільнення посади спеціаліста 1 категорії відділу організаційного забезпечення та документообігу управління організаційного, інформаційного забезпечення та документообігу чи іншої вакантної посади, яку позивачка може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду.

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Отже, перевага у залишенні на роботі особам, зазначеним у частині 2 статті 42 КЗпП України, надається при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікаціі. Працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці надається переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці

У постанові від 27 березня 2019 року у справа N 756/5243/17 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед працівників обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Враховуючи, що посада головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи була єдиною в апараті виконавчого комітету Шепетівської міської ради, застосування під час її звільнення положень ст. 42 КЗпП України є помилковим.

У постанові від 28 лютого 2019 року по справі №817/860/16 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо в органі і відбулися організаційні зміни, то для того, щоб звільнити працівника з підстав реорганізації та/чи ліквідації органу прокуратури такі зміни повинні стосуватися його штатної чисельності (скорочення) та/або ж організації роботи (праці) всередині певного структурного підрозділу таким чином, що працівник надалі об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації праці (як-от через відсутність кваліфікації або ж внаслідок перерозподілу функціональних обов`язків в межах структурного підрозділу за посадами відповідно до їх категорії, класу, рангу тощо), а щодо переведення на іншу посаду (в цьому органі) він або заперечує або для цього об`єктивно немає можливості.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 11 травня 2021 № 09-04-81 -р/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення позивачки на посаді необхідно задовольнити.

Посилання відповідача на відсутність у штатному розписі посади головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з приписами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною його національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

За змістом абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до довідки про доходи, наданої позивачкою до позову, її середньоденна заробітна плата складає 649,98 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.05.2021 по день поновлення на роботі у розмірі 81897,48 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року по справі №826/6583/14, від 18 квітня 2019 року по справі №812/2/16 та від 8 липня 2019 року по справі №809/4462/15.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки.

Щодо позовної вимоги про відшкодування відповідачем моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивачка мотивує неправомірними діями відповідача та втратою у зв`язку з цим заробітку.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, позивачка не надала суду жодного доказу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Втрата заробітку за час вимушеного прогулу компенсується їй відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України.

Тому, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки стосовно відшкодування їй моральної шкоди.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 11 травня 2021 № 09-04-81 -р/к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань кадрової та режимно-секретної роботи апарату Шепетівської міської ради та його виконавчого комітету з 14 травня 2021 року.

Стягнути з Виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2021 року по 11 листопада 2021 року в сумі 81897,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Виконавчий комітет Шепетівської міської ради (вул. Островського, 4,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельницька область,30400 , код ЄДРПОУ - 04060789)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук