Рішення № 100999598, 08.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4513/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо припинення громадянства,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач, УДМС), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення УДМС України у Херсонській області від 14.01.2019 року щодо припинення громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 , уродженець Республіки Вірменія, проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року, є громадянином України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області 17 квітня 2009 року.

04.08.2021 позивач звернувся до Бериславського районного відділу УДМС України в Херсонській області за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Однак, посадовими особами УДМС позивачу було вручено довідку про вилучення паспорта громадянина України, вилучено паспорт та вручено довідку №11/19 про припинення громадянства України, відповідно до якої, ОСОБА_1 згідно рішення УДМС від 14.01.2019 оформлено припинення громадянства України.

Як вказує позивач, усно йому було повідомлено, що підставою для оформлення припинення громадянства стало рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 по справі №22-ц-1650/2011, яким скасовано рішення Бериславського районного суду про встановлення факту проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року.

При цьому зазначає, що про рішення суду апеляційної інстанції йому стало відомо лише в серпні 2021 року.

Більше того, ОСОБА_1 , як громадянин України, зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, в 2004 та 2005 отримує диплом спеціаліста та диплом доктора філософії відповідно, в 2010 - Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на підставі рішення Жуківцівської сільської ради.

11.04.2013 позивач, як громадянин України, укладає шлюб, у 2014 та 2016 роках у нього народжуються двоє дітей, які є громадянами України.

Станом на 24.08.1991 позивач постійно проживав на території України за адресою: АДРЕСА_1 , де був офіційно зареєстрований з червня 2009 року по сьогоднішній день.

Зазначає, що позбавлення його громадянства України має наслідком повну зміну способу життя його та його родини, призводить до необхідно виїзду з України, що істотно порушує його зв`язок з родиною.

Вважає, що жодних підстав, які б давали можливість скасувати прийняте рішення про оформлення набуття громадянства України, немає, тому просить суд позов задовольнити.

Ухвалою від 28.08.2021 провадження відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позов не визнає. Зазначає, що 02.12.2008 ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО УМВС України в Херсонській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, до якої були надані наступні документи: копія паспорта громадянина Республіки Вірменія № НОМЕР_2 від 06.06.2001, орган видачі 016 Вірменія; рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 25.09.2008 у справі №2-0-163/2008 про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України до 24.08.1991.

22.12.2008 УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 на підставі рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 25.09.2008 у справі №2-о-163/2008 про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991.

17.04.2009 Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області позивач був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

У 2018 році в ході службової перевірки законності набуття громадянства України за територіальним походженням відносно позивача, УДМС направлено запит до Бериславського районного суду Херсонської області щодо надання по справі № 2-о-163/2008 належним чином завірені рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання.

12.11.2018 УДМС отримало копію рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 у справі № 22ц-1650/2011, яким рішення Бериславського районного суду Херсонської області скасовано та ухвалено нове, а саме, про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991.

14.01.2019 УДМС прийнято рішення про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 22.12.2008 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 у справі № 22ц-1650/11. Про прийняте рішення УДМС 28.02.2019 за №15/791 повідомлено ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним вважає, що відповідач діяв законно, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , уродженець Республіки Вірменія, з 30.06.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

02.12.2008 ОСОБА_1 звернувся до ВГІРФО УМВС України в Херсонській області з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, до якої були надано: копію паспорта громадянина Республіки Вірменія № НОМЕР_2 від 06.06.2001, орган видачі 016 Вірменія; рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 25.09.2008 у справі №2-0-163/2008 про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України до 24.08.1991.

22.12.2008 УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 на підставі рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 25.09.2008 у справі №2-о-163/2008 про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991.

17.04.2009 Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області позивач був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

У 2018 році в ході службової перевірки законності набуття громадянства України за територіальним походженням відносно позивача, УДМС направлено запит до Бериславського районного суду Херсонської області щодо надання по справі № 2-о-163/2008 належним чином завірені рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання.

12.11.2018 УДМС отримало копію рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 у справі № 22ц-1650/2011, яким рішення Бериславського районного суду Херсонської області скасовано та ухвалено нове, а саме, про відмову ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України до 24.08.1991.

14.01.2019 УДМС прийнято рішення про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 22.12.2008 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 у справі № 22ц-1650/11.

04.08.2021 позивач звернувся до Бериславського районного відділу УДМС України в Херсонській області за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Однак, посадовими особами УДМС позивачу було вручено довідку про вилучення паспорта громадянина України та вручено довідку №11/19 про припинення громадянства України, відповідно до якої ОСОБА_1 згідно рішення УДМС від 14.01.2019 оформлено припинення громадянства України.

Не погодившись з рішенням УДМС позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

За приписами ст. 1 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ) громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням (п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 2235-ІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Згідно п.п. 5, 8 ч. 1 ст. 24 Закону № 2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених ст. 21 цього Закону; вилучення у осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасоване рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України.

Відповідно до ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. ст. 8, 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідно до ст. 17 Закону № 2235-ІІІ громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі -Порядок № 215).

За змістом п. 88 Порядку № 215, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до ст. 21 Закону органами внутрішніх справ, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу внутрішніх справ, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація органу внутрішніх справ України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч. 1 та ч. 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до ст. 8 та ст. 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до ст. 8 та ст. 10 Закону).

Як передбачено п. 96 Порядку № 215, подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених ст. 21 Закону № 2235-ІІІ, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується районним, районним у місті, міським управлінням або відділом Міністерства внутрішніх справ України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом з документами, передбаченими п.п. "б" п. 88 цього Порядку, надсилається до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі.

Відповідно до п. 97 Порядку №215 повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу МВС України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Районне, районне у місті, міське управління або відділ МВС України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та саме рішення готується та приймається за наявності переліку підстав та за результатами відповідної перевірки.

Підстава для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України передбачена вищезазначеною ст. 21 Закону №2235-ІІІ. Так, рішення скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Підстави визначені наведеною статтею є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Буквальне ж тлумачення наведеної норми дозволяє дійти висновку, що підставами є:

- обман з боку особи;

- подання нею неправдивих відомостей;

- подання нею фальшивих документів;

- приховування нею будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

В даному конкретному випадку відповідач стверджує, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України згідно ст. 21 Закону №2235-ІІІ є рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 року по справі №22ц-1650/2011р. Доповнюючи наведену підставу, відповідач у відзиві зазначає, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України не знайшов свого підтвердження.

Суд зазначає, що наведені відповідачем підстави є неспроможними в силу наступного.

По-перше, рішення суду не віднесено до переліку підстав, існування яких має наслідком скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

З аналізу ж змісту рішення Апеляційного суду Херсонської області від 28.03.2011 року по справі №22ц-1650/2011р. судом встановлено, що рішення суду першої інстанції про встановлення факту постійного проживання на території України скасовано не з підстав того, що твердження ОСОБА_1 про його проживання на території України станом на 24.08.1991 року спростовані або неправдиві, а внаслідок того, що сам позов ОСОБА_1 визнано передчасним. Підставою для такого висновку суду стало те, що заявник не надав суду належних доказів про те, що він звернувся до органів МВС за місцем проживання з відповідною заявою - зобов`язання про припинення громадянства Вірменії. Суд першої інстанції наведену обставину не досліджував, а тому його висновки про факт проживання на території України у зазначений заявником період часу має для ОСОБА_1 юридичне значення і про те, що цей факт підлягає встановленню судом визнано передчасними.

Отже, рішенням суду, на яке посилається відповідач не встановлено ані обману з боку позивача, ані подання ним неправдивих відомостей чи фальшивих документів, також рішення встановлює обставин щодо приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Фактично, рішення суду першої інстанції скасовано з формальних підстав без оцінки доводів сторін щодо обставин проживання позивача на території України.

По-друге, стверджуючи про те, що факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України не знайшов свого підтвердження, відповідач не зазначає якими засобами доказування це підтверджено.

З наданих же до суду документів вбачається, що дій зі встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України відповідач не вживав, а відповідний висновок сформовано лише на підставі скасування рішення суду про встановленя такого факту.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що скасування рішення суду, яке надано позивачем з метою набуття громадянства, тим більше з формальних підстав не є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України передбаченою ст. 21 Закону №2235-ІІІ.

Факту ж обману з боку позивача, подання ним неправдивих відомостей чи фальшивих документів, приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідачем не встановлено.

Отже, рішення УДМС України у Херсонській області від 14.01.2019 року щодо припинення громадянства України ОСОБА_1 прийнято за відсутності, передбачених ст. 21 Закону №2235-ІІІ підстав, що має наслідком його скасування.

Крім того, суд вважає за необхідне додатково указати про наявність субсидіарних підстав для визнання протиправним і скасування оскарженого рішення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а саме: Свідоцтвами про шлюб від 11.04.2013 серії НОМЕР_3 , про народження від 11.03.2014 серії НОМЕР_4 та від 14.07.2016 серії НОМЕР_5 (а.с. 19), що 11.04.2013 між громадянином України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Також, вказана сім`я має двох малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є позивач.

Отже, припинення громадянства України позивача призведе до його видворення і порушення права особи на сім`ю та дитину, що гарантовані Конвенцією про захист прав та основоположних свобод та Конвенцією про права дитини.

Так, відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У контексті практики Європейського суду з прав людини, за ст.8 Конвенції, видворення особи з країни, де проживають її близькі родичі, становить порушення права на повагу до сімейного життя, яке гарантується положеннями зазначеної вище статті Конвенції. У кожному такому випадку питання повинне розглядатися пропорційно меті, яка ставиться, відповідно до вимог Конвенції. Право на сім`ю потребує гарантій від усіх випадків втручання, незалежно від того, ким воно ініційоване - органами державної влади, фізичними чи юридичними особами.

При розв`язанні спірних правовідносин враховано правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 18.12.91 у справі "Moustaquim v Belgium". ЄСПЛ підкреслив, що у випадках, коли відповідні рішення (про депортацію) являли собою втручання в права, захищені ст.8 конвенції, слід обґрунтувати суттєву суспільну необхідність. Крім того, рішення повинні бути співмірні цілям, яких прагнуть досягти за допомогою закону.

Аналогічну позицію викладено в рішенні від 21.07.98 у справі "Беррехаб проти Нідерландів". Страсбурзький суд, виходячи з конкретних обставин, вважав, що не було дотримано належного балансу між інтересами сторін, із цієї причини була відсутня пропорційність між заходами, вжитими владою, та цілями, яких прагнули досягти.

У ст.8 Конвенції не йдеться про право проживати або залишатися в конкретній державі. Проте вислання є втручанням у право на сімейне життя, якщо близькі члени родини депортованої особи проживають у країні, з якої цю особу вислали. У таких випадках депортація повинна бути виправданою (рішення у справі «Мустаким проти Бельгії»).

ЄСПЛ визнає, що держави мають право контролювати в`їзд і проживання іноземних громадян відповідно до встановленої практики міжнародного права та власних договірних зобов`язань. Із цією метою держави мають повноваження депортувати іноземців, засуджених за кримінальні правопорушення (рішення у справі "Амроллах проти Данії").

Органи чи суди, уповноважені приймати рішення про вислання, мають зважати на всі інтереси, що зачіпаються у справі. Вони повинні знайти справедливу рівновагу між запобіганням злочинам і заворушенням та повагою до сімейного життя особи, яка може бути вислана з країни (рішення у справі "Бултіф проти Швейцарії").

Європейський суд нагадує 2 принципи, які можуть бути враховані в критеріях, що були визначені в рішенні у справі "Бултіф проти Швейцарії":

- найкращі інтереси для добробуту дітей;

- міцність соціальних, культурних і родинних зв`язків у сім`ї в країні перебування та в країні приїзду.

В даному випадку відповідач, приймаючи рішення про припинення громдаянства позивача, мав би також виходити з правових та фактичних наслідків такої дії, а тому був повинен обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення та врахувати право позивача на сім`ю, інтереси для добробуту дітей позивача та міцність соціальних, культурних і родинних зв`язків у сім`ї позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення УДМС України у Херсонській області від 14.01.2019 року щодо припинення громадянства України ОСОБА_1 , з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн підлягає стягненню з Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір вирішено на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (ЄДРПОУ 37839478, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 168) від 14.01.2019 року про припинення громадянства України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (ЄДРПОУ 37839478, 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 168) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 102070000