Рішення № 100998838, 07.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2021 року м. Рівне №460/12627/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату бору (недоїмки), зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14969-13 від 15.03.2021 року та скасування нарахування єдиного соціального внеску за 2020 рік в сумі 8495,30 грн та зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність дані в інтеграційній картці платника.

За змістом позовної заяви позивач зазначає, що є фізичною особою-підприємцем та пенсіонером за віком. Пояснює, що нею було помилково подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, проте вона належить до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала. З огляду на таке, правові підстави для формування і направлення вимоги про сплату боргу у відповідача відсутні. Враховуючи наведене, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає що спірна вимога про сплату борг (недоїмки) надіслана відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачем самостійно, у добровільному порядку подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік. Проте, подавши вказаний звіт позивач фактично надала добровільну згоду на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на зазначене відповідачем правомірно сформовано та направлено платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.03.2021 №Ф-14969-13 на суму 8495,30 грн. Окрім того, з матеріалів справи не вбачається будь-якого звернення позивача до контролюючого органу з приводу помилковості поданого звіту. Натомість позивачем поданий до контролюючого органу звіт, у якому вона виявила бажання взяти участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи викладене, позовні вимоги є безпідставними. На підставі вищевикладеного, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 09.09.2021 клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/12627/21 зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області про стягнення боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску №Ф-14969-13 від 15.03.2021.

Ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 07.10.2021.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

З 03.10.2018 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; основний вид діяльності за КВЕД: роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (а.с.4).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 11.01.2007 (а.с.8).

Так, 01.02.2021 позивачем до контролюючого органу поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік (а.с.37-38).

За даними облікової картки платника податків за позивачем станом на 28.02.2021, обліковувалась недоїмка із сплати єдиного внеску на суму 8495,30 грн, у зв`язку із чим 15.03.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-14969-13 на вказану суму (а.с.39, 40).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою про її скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

За змістом статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої цієї статті Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, а з 01 січня 2017 року (внесено зміни до Закону №2464-VI) в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина четверта статті 8 Закону №2464-VI).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Поряд із цим, на обґрунтування позовних вимог та протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивач посилається на встановлену їй інвалідність третьої групи, як підставу для звільнення від сплати єдиного соціального внеску судом враховане наступне.

Так, згідно з частиною четвертою статті 4 цього ж Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та є пенсіонером за віком. Таким чином, позивач є особою, яка відповідно приписів частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Вказана обставина відповідачем у справі не заперечується.

Щодо суми самостійного визначеної бази нарахування єдиного внеску за 2020 рік шляхом подання звіту від 01.02.2021 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Аналіз положень Закону №2464-VI та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також такі особи не мають обов`язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

Суд звертає увагу, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Слід також зазначити, що відповідачем було прийнято відповідну звітність за 2020 рік від позивача, однак не враховано той факт, що ОСОБА_1 повинна подавати зазначену звітність лише у разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак жодної інформації про наявність такого договору матеріали справи не містять, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідачем суду не наданий.

З огляду на те, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті за себе єдиного соціального на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, то помилкова подача позивачем звіту за 2020 рік не свідчить про його добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а відтак, не може бути безумовною підставою для сплати позивачем відповідних сум єдиного соціального внеску за наведених обставин та в контексті приписів частини четвертої статті 4 Закону №2464

Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 вересня 2019 року у справі №806/1503/16 (адміністративне провадження №К/9901/17085/18).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, нарахування позивачу єдиного соціального внеску за період 2020 року у розмірі 8495,30 грн не відповідає приписам чинного законодавства, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14969-13 від 15.03.2021.

Щодо вимог про зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність дані в інтеграційній картці платника, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

За змістом пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Згідно з пунктами 4, 5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові №816/2042/16 від 13.02.2018.

Оскільки позивач була звільнена від сплати єдиного соціального внеску, відповідачем безпідставно відображено його нарахування в ІКП позивача за 2020 рік на суму 8495,30 грн.

Враховуючи наведені норми, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску в сумі 8495,30 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2257508988.1 від 08.09.2021.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем в розмірі 908,00 грн, стягується на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (Код ЄДРПОУ ВП 44070166, вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14969-13 від 15 березня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску за 2020 рік в сумі 8495,30 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області суму судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 07 жовтня 2021 року

Суддя Н.В. Друзенко