Рішення № 100998614, 11.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1173/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, про скасування рішення від 23.12.2015 року № 27408756, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, в якій просив: скасувати рішення Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни від 23.12.2015 року № 27408756 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21.10.2015 року № ОД 142152941350 зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області. Однак, наказом начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 22.12.2016 року № 01-13/77 ДАБК скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21.10.2015 року № ОД 142152941350 з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року позовну заяву Виконавчого комітету Одеської міської ради до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, про скасування рішення від 23.12.2015 року № 27408756 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 року було зупинено провадження у справі № 815/1173/18 за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, про скасування рішення від 23.12.2015 року № 27408756 до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 815/2061/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування наказу № 01-13/77 ДАБК від 22.12.2016 року, зобов`язання поновити реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року у Єдиному реєстрі документів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року було поновлено провадження у справі № 815/1173/18 за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни, треті особи: ОСОБА_1 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, про скасування рішення від 23.12.2015 року № 27408756.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23.12.2015 року Державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалова Євгенія Євгеніївна прийняла рішення № 27408756 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України. Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов`язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Суд встановив, що ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 кв. м на підставі договору дарування від 27 жовтня 2004 року.

На підставі рішення державного реєстратора відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесено до нього запис № 12710599, згідно з яким загальна площа квартири АДРЕСА_1 , складає 79,7 кв. м.

Серед підстав виникнення права власності у записі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 21 жовтня 2015 року № ОД 142152941350, зареєстровану департаментом ДАБІ в Одеській області, та технічний паспорт від 20 жовтня 2015 року б/н, виготовлений ПП «ЮФ «ІВК та ПАРТНЕРИ».

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 21 жовтня 2015 року № ОД 142152941350 зареєстрована за результатами виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані.

Згідно з п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Наказом начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 22.12.2016 року № 01-13/77 ДАБК скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21.10.2015 року № ОД 142152941350 з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно з п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Під час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 не погодилася з Наказом начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 22.12.2016 року № 01-13/77 ДАБК про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 21.10.2015 року № ОД 142152941350 з реконструкції квартири АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, та звернулася до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 815/2061/18 позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково, визнано протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_1 щодо об`єкту «реконструкція квартири без змін геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_2 », визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77 ДАБК від 22.12.2016 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року», в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 815/2061/18 набрало законної сили 27.05.2019 року.

Одеський окружний адміністративний суд в своєму рішенні від 15.11.2018 року у справі № 815/2061/18 встановив, що відповідачем не було дотримано порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, та враховуючи те, що спірний наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77 ДАБК від 22.12.2016 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року» винесений за результатом проведення перевірки, яка не відповідала вказаним вимогам, суд дійшов до висновку, що відповідач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також зазначає, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Тобто, за наявності зареєстрованого права власності на новозбудований об`єкт будівництва, скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких реальних правових наслідків.

Тотожна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 року у справі № 465/1461/16а, від 28.07.2021 року у справі № 826/8839/17, від 07.10.2021 року у справі № 640/11869/20.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 07.10.2021 року у справі № 640/11869/20 прийшов до наступних висновків, що приймаючи оспорюваний у цій справі наказ, відповідач демонструє «формальне» виконання своїх функцій, оскільки він не спрямований на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва, скасування декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта не тягне за собою настання будь-яких реальних правових наслідків.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З урахуванням зазначеного, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, особа вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

Крім того, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 815/2061/18, що набрало законної сили 27.05.2019 року, скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/77 ДАБК від 22.12.2016 року «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142152941350 від 21.10.2015 року», тому відсутні підстави для скасування рішення Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни від 23.12.2015 року № 27408756 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи позивач не надав до суду інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявності законних підстав для скасування рішення відповідача від 23.12.2015 року № 27408756 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65004, ідентифікаційний код 04056919) до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Привалової Євгенії Євгеніївни (вул. Старицького, 10-а, м. Одеса, 65036), треті особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009), Головне територіальне управління юстиції в Одеській області (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 34929741), про скасування рішення від 23.12.2015 року № 27408756 - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко