Рішення № 100998394, 10.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16232/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половину строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) - 2 роки 5 місяців (період навчання з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.), а також 1 рік 9 місяців 15 днів стажу роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона в період з 02.08.1993р. по 17.05.1995р., що в загальному становить 30 років 02 місяця 05 днів та, відповідно, загальний процент для розрахунку розміру довічного грошового утримання повинен становити - 70%; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до спеціального стажу, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половину строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) - 2 роки 5 місяців (період навчання з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.), а також 1 рік 9 місяців 15 днів стажу роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона в період з 02.08.1993р. по 17.05.1995р., що в загальному становить 30 років 02 місяця 05 днів та, відповідно, загальний процент для розрахунку розміру довічного грошового утримання становить 70%; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та зарахувати до довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 27.05.2021р., виходячи з уточненого стажу роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половини строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) - 2 роки 5 місяців (період навчання з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.), а також 1 рік 9 місяців 15 днів стажу роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона в період з 02.08.1993р. по 17.05.1995р., що в загальному становить 30 років 02 місяця 05 днів та, відповідно, загальний процент для розрахунку розміру довічного грошового утримання становить 70%; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 з 27.05.2021р. перераховане довічне грошового утримання, виходячи з уточненого стажу роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половини строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) - 2 роки 5 місяців (період навчання з 01.09.1988 по 30.06.1993), а також 1 рік 9 місяців 15 днів стажу роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона в період з 02.08.1993р. по 17.05.1995р., що в загальному становить 30 років 02 місяця 05 днів та, відповідно, загальний процент для розрахунку розміру довічного грошового утримання становить 70%, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 27.05.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя №00/0/15-21 від 20.05.2019р. ОСОБА_1 було звільнено 26.05.2021р. з посади судді Одеського апеляційного суду в зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивач вказала, що після ознайомлення із електронною пенсійною справою нею було виявлено, що їй призначено щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням лише стажу роботи на посаді судді, який визначений, як 25 років 09 місяців 26 днів. Разом з тим, як вказала позивач, відповідно до документів, наданих Одеським апеляційним судом, та направлених начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом із її заявою про призначення довічного грошового утримання, стаж судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 30 років 02 місяць 05 днів. Зокрема, при призначенні грошового утримання ОСОБА_1 не зарахована половина навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) - 2 роки 5 місяців (період навчання з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.), у порушення приписів статті 137 Закону України «Про статус суддів» із доповненнями, внесеними Законом України від 12.07.2018р. № 2509- VIII та не зараховано 1 рік 9 місяців 15 днів стажу роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона в період з 02.08.1993р. по 17.05.1995р., вимога щодо зарахування якого визначена Законом №2862 - XII, а також приписами статті 137 Закону України «Про статус суддів» із доповненнями, внесеними Закону Укаїни від 12.07.2018 №2509- VIII. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.09.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.10.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказав, що з 27.05.2021р. позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із розрахунку 60 % суддівської винагороди та стажу роботи на посаді судді, а саме, 25 років 9 місяців. Відповідач наголосив, що до стажу роботи судді зараховується робота на посадах, визначених статтею 137 Закону №1402-VIII, а саме на посадах: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. У зв`язку з викладеним та посилаючись на те, що відповідно до норм чинного законодавства, стаж на посаді судді позивача становить 25 років 9 місяців та щомісячне довічне грошове утримання призначено відповідно до норм чинного законодавства, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Одеського апеляційного суду, яка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 27.05.2021р. отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 від 12.06.1993р. НОМЕР_1 позивач у періоди :

-з 01.09.1988р. по 30.06.1993р. навчалась в Українській юридичній академії;

-з 02.08.1993. по 17.05.1995р. працювала стажистом Комсомольського районного суду м.Херсона;

- з 18.05.1995 р. обрана суддею Комсомольського районного суду м. Херсона;

-Указом Президента України від 15.05.1999р. переведена на посаду судді Хмельницького міського суду;

-23.03.2000 р. обрана суддею Хмельницького міського суду безстроково.

-Указом Президента України від 26.07.2000р. була переведена на посаду судді Суворовського районного суду м.Херсона;

-Указом Верховної Ради України №3564-ІV від 16.03.2006р. обрана безстроково на посаду судді Апеляційного суду Одеської області;

-рішенням Вищої ради правосуддя №2677/0/15-19 від 15.10.2019р. переведено на посаду судді до Одеського апеляційного суду;

-рішенням Вищої ради правосуддя №00/0/15-21 від 20.05.2021 р. звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду 26.05.2021р. суду в зв`язку з поданням заяви про відставку.

22.06.2021р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про визначення стажу судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 30 років 1 місяць 05 днів та про зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від заробітку:

- стаж на посаді судді, який фактично складає 25 років 11 місяців 20 днів (помилково визначений пенсійним фондом у розмірі 25 років 9 місяців 26 днів);

- половину навчання в Українській юридичній академії (м. Харьків) - 2 роки 5 місяців (період навчання з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.);

- стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, відповідно до статті 137 ЗУ «Про статус суддів» із доповненнями, внесеними ЗУ від 12.07.2018 № 2509-УІІІ — 1 рік 9 місяців 15 днів (період з 02.08.1993р. по 17.05.1995р.).

Відповідь на вказаний запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано не було, доказів іншого до суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Частиною 1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016 р.

Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року, який 01.05.2016р. втратив чинність крім окремих положень, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно зі ст. 2 цього Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, який втратив чинність 01.05.2016р., передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Відповідно до ст. 67 Закону УРСР «Про судоустрій» від 05 червня 1981 року № 2022-Х (чинного на момент роботи позивача на посаді стажиста суду) структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

З вищенаведеного слідує, що організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у спірний період здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач була зарахована стажистом Комсомольського районного суду м.Херсона наказом начальника Управління юстиції Херсонської облдержадміністрації №03-4/57 від 02.08.1993р.

Відповідно до п.п.4.2 п.10 Постанови ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18 липня 1972 року №535 «Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні» випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Згідно із п.1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25 червня 1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Відповідно до п. 5, 15 вищевказаного Положення час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

В свою чергу, згідно із п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у п. 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Пунктом 4 Порядку №283 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Статтею 2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд вважає, що період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби та, з урахуванням ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є стажем роботи/ професійної діяльності, яка підлягає зарахуванню до спеціального стажу та з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди

Абзацом 4 п. 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності ст.1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” доповнено абзацом такого змісту: “До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.”

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.

У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Тобто із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України відносяться в даному випадку, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та робота стажиста суду.

Поряд з цим, суд враховує, що стаж на посаді судді позивача складає 25 років 11 місяців 20 днів та відповідачем безпідставно визначено стаж ОСОБА_1 у розмірі 25 років 9 місяців.

Так, стаж у визначеному судом розмірі підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 від 12.06.1993р. НОМЕР_1 , а саме: у період з 18.05.1995р. по 05.07.1999р. позивач працювала суддею Комсомольського районного суду м.Херсона; у період з 12.07.1999р. по 22.08.2000р. - суддею Хмельницького міського суду Хмельницької області; у період з 04.09.2000р. по 12.05.2006р. – суддею Суворовського районного суду м.Херсон; у період з 15.05.2006р. по 22.10.2019р. – суддею апеляційного суду Одеської області; у період з 22.10.2019р. по 26.05.2021р. – суддею Одеського апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст.21,22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 Закону № 2453-VІ незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституцій України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, статті 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про Закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Отже, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання.

Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, до стажу ОСОБА_1 , який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відносяться: стаж на посаді судді, що складає 25 років 11 місяців 20 днів; половина строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) (з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.) - 2 роки 5 місяців та стаж роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона (з 02.08.1993р. по 17.05.1995р.) - 1 рік 9 місяців 15 днів.

Отже, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає повних 30 років (30 років 2 місяці 5 днів), у зв`язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 70 відсотків суддівської винагороди судді (50% за 20 років + 20 % за 10 повних років).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності суддів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половини строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) (з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.)- 2 роки 5 місяців та стаж роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона (з 02.08.1993р. по 17.05.1995р.) - 1 рік 9 місяців 15 днів.

Разом з тим, оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність неврахування відповідачем вищевказаного стажу роботи у зазначеному розмірі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення похідних позовних вимог позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 27.05.2021р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половини строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) (з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.) - 2 роки 5 місяців та стаж роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона (з 02.08.1993р. по 17.05.1995р.) - 1 рік 9 місяців 15 днів, з урахуванням загального проценту для розрахунку розміру довічного грошового утримання 70% та з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половини строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) (з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.) - 2 роки 5 місяців та стаж роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона (з 02.08.1993р. по 17.05.1995р.) - 1 рік 9 місяців 15 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 27.05.2021р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 25 років 11 місяців 20 днів, половини строку навчання в Українській юридичній академії (м. Харків) (з 01.09.1988р. по 30.06.1993р.) - 2 роки 5 місяців та стаж роботи стажистом Комсомольського районного суду м. Херсона (з 02.08.1993р. по 17.05.1995р.) - 1 рік 9 місяців 15 днів, з урахуванням загального проценту для розрахунку розміру довічного грошового утримання 70% та з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра