Рішення № 100998239, 05.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11912/21

провадження № П/380/12076/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача від 20 жовтня 2021 року про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача у справі № 380/11912/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках в сумі 50888,11 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому із урахуванням заяви від 27 серпня 2021 року про зменшення позовних вимог, просить:

- задоволити позовні вимоги та стягнути з Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (ЄДРПОУ 03329054) грошові кошти до бюджету в розмірі 42461,44 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року провадження у справі закрито на підставі пункту другого частини першої статті 238 КАС України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом).

Повернуто Головному управлінню ДПС у Львівській області сплачений судовий збір у розмірі 1135,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1435 від 11 червня 2021 року.

У своїй заяві від 12 жовтня 2021 року представник відповідача повідомив суд, що документи на підтвердження понесених відповідачем судових витрат у справі будуть подані до суду в порядку та строк, визначений частиною 7 статті 139 КАС України (протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у справі).

З огляду на це в ухвалі від 19 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі суд зазначив, що питання розподілу понесених відповідачем витрат буде вирішуватися судом після надання ним відповідних доказів.

23 жовтня 2021 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшла заява від 20 жовтня 2021 року про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача у справі № 380/11912/21. У цій заяві представник відповідача вказує, що під час розгляду справи № 380/11912/21 відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, який становить 7000,00 грн., що підтверджується Договором № 50/2021 про надання професійної правничої допомоги від 08 липня 2021 року, Додатком № 2 від 12 серпня 2021 року до Договору № 50/2021 про надання професійної правничої допомоги від 08 липня 2021 року та Актом № 2 від 20 жовтня 2021 року про надані послуги згідно Додатку № 2 до Договору № 50/2021 про надання професійної правничої допомоги від 08 липня 2021 року. Зауважує, що витрати на правничу з огляду на зазначені вище документи вважаються фактично понесеними та підлягають стягненню з позивача.

Також представник відповідача з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 вказує, що: у разі визначення гонорару адвоката у фіксованому розмірі, детальний опис здійсненої адвокатом роботи не подається; суд не має права втручатися у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині встановлення розміру та порядку сплати гонорару адвоката; за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особо, чи тільки має бути сплачено.

З огляду на викладене, просить суд прийняти заяву до провадження та ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (юридична адреса: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код в ЄДРПОУ 43968090) на користь відповідача Державне підприємство «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва (ДП «Львівдіпрокомунбуд»), юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, код в ЄДРПОУ 03329054), судові витрати у справі в складі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).

02 листопада 2021 року представник позивача через канцелярію суду подала відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача, в якому зазначає, що відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з огляду на що відсутні правові підстави для стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу. Зважаючи на вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» про розподіл судових витрат відповідача.

Вирішуючи заяву представника відповідача від 20 жовтня 2021 року про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача у справі № 380/11912/21, суд виходить з наступного.

Особливості ухвалення додаткового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 140 КАС України врегульовано порядок розподілу витрат у разі відмови позивача від позову.

Так, відповідно до норм цієї статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат.

Натомість, представник позивача заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача посилається на абзац перший частини 5 статті 139 КАС України згідно з яким у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд уважає такі посилання представника позивача необґрунтованими, оскільки за змістом абзацу першого частини 5 статті 139 КАС України підставою для компенсації витрат, понесених відповідачем, за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у разі закриття провадження у справі є факт, звільнення позивача від сплати судових витрат.

Проте у цій справі Головне управління ДПС у Львівській області не було звільнене від сплати судових витрат, при зверненні з цим позовом до суду сплачувало судовий збір, а відтак норма абзацу першого частини 5 статті 139 КАС України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Натомість, з урахуванням того, що провадження у цій справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, яка прийнята судом, застосуванню підлягає норма статті 140 КАС України, яка імперативно передбачає, що у разі відмови позивача від позову витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд відзначає, що норма статті 134 КАС України передбачає можливість здійснювати розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті, тобто, ще не сплачені стороною.

Правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, у якій Суд заначив про те, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 08 липня 2021 року між Державним підприємством» «Львівдіпрокомунбуд» (Клієнт) та Адвокатом Огородником Олегом Івановичем (Виконавець) укладено Договір № 50/2021 про надання професійної правничої допомоги (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої допомоги Клієнту (його посадовим особам) на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Правова допомога, передбачена предметом цього Договору, оплачується Клієнтом Виконавцю відповідно до умов, визначених у Додатках до цього Договору (пункт 3.1 Договору).

Гонорар сплачується Клієнтом в момент підписання Договору або протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку на банківські реквізити, визначені в рахунку. Надання Виконавцем Послуг та прийняття їх Замовником підтверджується підписаними Сторонами Актами виконаних робіт (пункти 3.3, 3.5 Договору).

Згідно з Додатком № 2 від 12 серпня 2021 року до Договору № 50/2021 про надання професійної правничої допомоги від 08 липня 2021 року Сторони домовилися, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору, із надання послуг з представництва Клієнта у справі № 380/11912/21, яка розглядається Львівським окружним адміністративним судом, оплачується Клієнтом Виконавцю з розрахунку 7000,00 грн. за надання усіх послуг представника Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді, незалежно від їх переліку, об`єму виконаної роботи та кількості витраченого Виконавцем часу, тобто гонорар Адвоката є фіксованим.

Відповідно до пункту 1 Акту № 2 від 20 жовтня 2021 року про надані послуги згідно Додатку № 2 до Договору № 50/2021 про надання професійної правничої допомоги від 08 липня 2021 року Виконавець надав на момент підписання цього Акту послуги, а Клієнт приймає та зобов`язується оплатити послуги з правової допомоги з приводу захисту його прав та інтересів у судовій справі № 380/11912/21, яка розглядалася Львівським окружним адміністративним судом відповідно до умов Договору про надання професійної правничої допомоги № 50/2021 від 08 липня 2021 року та відповідно до цін та обсягів правової допомоги, а саме: вид послуги – представництво Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді у справі № 380/11912/21, включно з часом на ознайомлення з документами, часом на підготовку та подання процесуальних документів, представництво в судових засіданнях тощо; вартість послуги та одиниця виміру – 7000,00 грн. за весь об`єм наданої правової допомоги, незалежно від кількості витраченого часу та переліку наданих послуг (фіксований гонорар); дата надання послуги, кількість часу протягом якого надавалася послуга, сума до оплати за надану послугу – підготовка відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях 12 жовтня 2021 року та 19 жовтня 2021 року, ознайомлення з матеріалами справи у суді, відправка поштової кореспонденції тощо.

Загальна сума до оплати згідно Акту становить: 7000,00 грн. (пункт 2 Акту).

Сторони домовилися, що Акт підлягає оплаті Клієнтом протягом 15 робочих днів з дня постановлення рішення у справі № 380/11914/21 Львівським окружним адміністративним судом шляхом переказу обумовленої Актом суми на банківський рахунок, вказаний в реквізитах Акту чи на рахунок, вказаний у іншому платіжному документі, якщо банківські реквізити Виконавця буде змінено (пункт 2 Акту).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 27 жовтня 2021 року справі № 300/1272/19 Верховний Суд наголосив на тому, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядалась судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предметом позову у цій справі (із урахуванням заяви позивача від 27 серпня 2021 року про зменшення позовних вимог) є стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 42461,44 грн. У позовній заяві позивач зазначив, що таку суму податкового боргу становлять самостійно нараховані відповідачем суми коштів (екологічний податок та земельний податок з юридичних осіб), які зазначені у податкових деклараціях від 20 лютого 2020 року та від 03 лютого 2021 року.

На спростування доводів позивача представник подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що: 1) зазначена у позовній заяві податкова вимога № 12719-55 від 08 квітня 2020 року виставлена на суму 4206,33 грн., а не на суму 50874,10 грн. Крім цього, така сума оплачена відповідачем у повному обсязі 19 березня 2021 року згідно платіжного доручення № 327; 2) станом на сьогодні відповідач не володіє технічною документацією про присвоєння земельній ділянці за адресою м. Львів, вул. Богомольця, 9 кадастрового номера, а також у відповідача відсутня нормативно-грошова оцінка зазначеної земельної ділянки та договір оренди чи Акт на постійне користування земельною ділянкою. Відтак підстави для нарахування та сплати земельного податку були відсутні.

На підтвердження своїх доводів відповідач долучив до відзиву, зокрема, копії платіжних доручень № 9 від 14 січня 2021 року, № 358 від 25 травня 2021 року та № 327 від 19 березня 2021 року про сплату податкових зобов`язань, а також Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

З наведеного можна дійти висновку, що предмет спору у цій справі не є складним та не потребував вивчення адвокатом великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Тобто, на переконання суду, підготовка відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження своєї правової позиції у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак суд вважає, що заявлені відповідачем до відшкодування 7000,00 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Таким чином, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 143, 252, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача від 20 жовтня 2021 року про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача у справі № 380/11912/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках в сумі 50888,11 грн. – задоволити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (вул. Ак. Богомольця, 9, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 03329054) 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні заяви представника відповідача від 20 жовтня 2021 року про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат відповідача у справі № 380/11912/21 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне додаткове рішення складено 10 листопада 2021 року.

Суддя Клименко О.М.