Рішення № 100997506, 10.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року справа №320/7539/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104450004276 від 24.02.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) призначити та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 18.02.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що відповідачем незаконно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факт її проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю до 01.01.1993 не менше 4 років.

Позивачка не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що нею було надано всі необхідні документи, які підтверджують її проживання та роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю до 01.01.1993 не менше 4 років та свідчать про наявність у неї права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався, представництво в судових засіданнях не забезпечив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 відкрито спрощене провадження у справі №320/7539/21 та призначено судове засідання у справі на 27.07.2021; витребувано докази у справі від сторін.

У судове засідання, призначене на 27.07.2021, сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв`язку з неявкою уповноважених представників сторін у судове засідання 27.07.2021, розгляд справи відкладено на 09.09.2021.

У судове засідання, призначене на 09.09.2021, з`явилась позивачка.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, витребуваних доказів суду не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 повторно витребувано докази у справі від відповідача та відкладено судове засідання на 05.10.2021.

У судове засідання, призначене на 05.10.2021 з`явилась позивачка.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних доказів суду не надав.

У судовому засіданні 05.10.2021 судом допитано у якості свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Присутня у судовому засіданні 05.10.2021 позивачка заявила клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання та враховуючи заявлене позивачкою клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.12.1996, з 31.12.1991 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-10).

18.12.1997 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачці посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с.7).

18.02.2021 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.6).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 24.02.2021 №104450004276 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

У вказаному рішенні зазначено, що за даними паспорту підтверджено період проживання заявниці у зоні посиленого радіоекологічного контролю до 01.01.1993 - 1 рік (з 31.12.1991 по 31.12.1992), що не дає право на зменшення пенсійного віку.

У зв`язку з зазначеним, відповідач дійшов висновку, що відсутнє право позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Згідно документів, наданих для призначення пенсії, страховий стаж заявниці становить 27 років 9 місяців 20 днів.

У спірному рішенні зазначено, що право на призначення пенсії ОСОБА_1 набуде по досягненню 63-річного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - вік знижується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з приміткою до вказаної статті початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної; політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до статті 11 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі Київською обласною державною адміністрацією позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 18.12.1997) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами другою-третьою статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пунктів 2, 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (далі - Порядок №51, який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 18.12.1997) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 10 Порядку №51 визначено, що видача посвідчень провадиться: іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення видаються: особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11.12.2018 у справі №750/4895/17, від 21.11.2018 у справі №751/2081/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 27.02.2019 у справі №500/2778/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи надає право користування пільгами, встановленими Законом №796, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Як було вказано раніше, 18.12.1997 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 18.12.1997.

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним зазначеного посвідчення як на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.

Отже, на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідне посвідчення було дійсним, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивачем було надано документ, який підтверджує його право на отримання пільг, передбачених Законом №796, у тому числі пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Відповідач у рішенні про відмову в призначенні пенсії від 24.02.2021 №104450004276 зазначив, що за даними паспорту підтверджено період проживання заявниці у зоні посиленого радіоекологічного контролю до 01.01.1993 - 1 рік (з 31.12.1991 по 31.12.1992), що не дає право ОСОБА_1 на зменшення пенсійного віку.

В судовому засіданні 05.10.2021 судом допитано позивачку у якості свідка, яка пояснила, що з народилася в м. Харків 05.02.1966. Після закінчення школи у 1984 році вступила на денну форму навчання до Київського інженерно-будівельного інституту, у зв`язку з чим у 1984 році переїхала до Києва, де проживала у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . На першому курсі навчання в 1984 році познайомилася з майбутнім чоловіком ОСОБА_4 , який навчався на четвертому курсі цього ж інституту та проживав у тому ж самому гуртожитку. В 1986 році ОСОБА_4 закінчив інститут і за розподілом був направлений на роботу в смт. Бородянка на Бородянський екскаваторний завод, де почав працювати (восени). У січні 1987 року одружилася з ОСОБА_4 , а саме 16.01.1987, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.31). ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася перша дитина - ОСОБА_5 у смт. Бородянка, про що також свідчить свідоцтво про народження дитини від 11.03.1987 серії НОМЕР_4 . Після одруження із чоловіком вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 , а саме у гуртожитку Бородянського екскаваторного заводу. Чоловік ОСОБА_4 був зареєстрований за вказаною адресою, а позивачка була зареєстрована по АДРЕСА_2 . З січня 1987 року позивачка припинила навчання в інституті у зв`язку з народженням дитини. Друга дитина - ОСОБА_6 народилася у смт. Бородянка ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини від 23.11.1988 серії НОМЕР_5 . Згодом, після народження другої дитини отримала для проживання кімнату готельного типу за адресою: АДРЕСА_4 , де позивачку прописали відразу як оселилася разом із чоловіком, проте відомостей щодо реєстрації не збереглося. В цьому гуртожитку проживала до кінця травня 1992 року. В 1991 році чоловіку від Бородянського екскаваторного заводу надали квартиру в АДРЕСА_1 , де позивачка прописалася 31.12.1991. Отже, в смт. Бородянка постійно проживала з січня 1987 року по цей час.

Даний факт підтвердили допитані у судовому засіданні 05.10.2021 свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Так, свідок ОСОБА_4 підтвердив, що є чоловіком ОСОБА_1 . Повідомив, що навчався в Київському інженерно-будівельному інституті з 1981 року по 1986 рік. В 1984 році познайомився з ОСОБА_1 (яка на той час навчалася на 1 курсі інституту), як і вона проживав у гуртожитку АДРЕСА_5 . Навчався в інституті до травня 1986 року, після чого був направлений на Бородянський екскаваторний завод. У вересні переїхав до смт. Бородянка, де отримав місце у гуртожитку та був прописаний. Позивачка ОСОБА_1 залишилась проживати у місті Києві. У січні 1987 року вони з позивачкою одружилися в смт. Бородянка та відтоді проживали разом із дружиною по АДРЕСА_6 , аж до жовтня-листопада 1988 року. Згодом, директор Бородянського екскаваторного заводу виділив їм для проживання кімнату гостьового типу за адресою АДРЕСА_6 . В подальшому їм надали для проживання квартиру за адресою АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 був зареєстрований з 31.12.1991. Весь час з січня 1987 року проживав разом з дружиною у смт. Бородянка.

Допитаний свідок ОСОБА_3 повідомив, що з позивачкою познайомився під час навчання у Києві у 1984 році. Разом з позивачкою вони проживали у гуртожитку по АДРЕСА_2 . У 1986 році свідок закінчив навчання в інституті та був розподілений до Бородянського екскаваторного заводу конструктором. Проживав у смт. Бородянка у гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 . Разом з ним, у одній кімнаті, проживали ОСОБА_4 з позивачкою та ще два молодих спеціаліста. Одружилася позивачка з ОСОБА_4 у січні 1987 року, одразу у них народилася дитина. Як молода сім`я із дитиною проживали з січня 1987 по 1988, коли позивачці з чоловіком надали кімнату гостьового типу за адресою АДРЕСА_7 , де сім`я ОСОБА_7 проживала разом з двома дітьми до 1992 року. З 1992 року вони проживали по АДРЕСА_1 , у той час як свідок проживав у квартирі АДРЕСА_8 цього ж будинку.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 зазначив, що у 1986 році він закінчив навчання у Київському політехнічному інституті та з 01.04.1986 був направлений на роботу на Бородянський екскаваторний завод. Оселився у гуртожитку за адресою АДРЕСА_7 . У 1986 році познайомився на заводі із ОСОБА_4 , з яким працював у одному відділі до 1994 року. З ОСОБА_1 познайомився у 1987 році, коли вона переїхала з Києва. Позивачка одружилась з ОСОБА_4 у 1987 році. Вони разом проживали у АДРЕСА_7 . Потім їм виокремили кімнату гостьового типу по АДРЕСА_7 , де вони проживали разом з двома дітьми до кінця 1991 року.

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, смт. Бородянка Бородянського району Київської області належить до населених пунктів зони посиленого радіоекологічного контролю.

Наведене доводить факт того, що протягом періоду з 16.01.1987 по 31.12.1992 ОСОБА_1 постійно проживала у місті Бородянка Київської області, внаслідок чого зазнавала негативного радіоактивного впливу, на підставі чого їй відповідно до Закону було надано статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 у справі №357/10239/16-а вказав, що оскільки підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіоекологічного контролю, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Суд наголошує на тому, що наявність у позивачки на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії дійсного посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 від 18.12.1997, свідчить про те, що Київською обласною державною адміністрацією було вже визнано, що період проживання (роботи) позивачки у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року становить більше 4 років.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач у спірному рішенні дійшов хибних висновків про те, що надані позивачкою документи не підтверджують факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Отже, враховуючи підтвердження факту проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю щонайменше в період з 16.01.1987 по 01.01.1993, що є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

За таких обставин, враховуючи дату народження позивачки - 05.02.1966, дату досягнення пенсійного віку (54 роки 6 місяців) - 05.08.2020 та дату звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 18.02.2021, тобто після спливу тримісячного строку з дня досягнення відповідного віку, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена з 18.02.2021 (день звернення позивача за пенсією).

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу з 18.02.2021 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

В даному випадку, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку та зобов`язання призначити таку пенсію є однією позовною вимогою.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року - 2270 гривні.

Отже, за подання даного адміністративного позову сплаті підлягав судовий збір на суму 908,00 грн. (2270,00 грн. х 0,4).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанції від 10.06.2021 № 1.

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 908,00 грн. судового збору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується. Проте позивач не позбавлений права звернутися із такою заявою до суду після ухвалення рішення у справі.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на суму 908,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №104450004276 від 24.02.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 18.02.2021 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 ) сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, місто Фастів, вул. Саєнка Андрія, будинок 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 10.11.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.