Рішення № 100997443, 11.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2021 року Справа № 280/6370/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 86% до 56 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобовязати відповідача з 19.02.2020 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень мінімальним розміром та здійснити виплату раніше виплачених сум; зарахувати до стажу роботи на посаді судді період роботи в органах внутрішніх справ, що надавав право на призначення суддею 7 років 5 місяців 3 дні та дає право на отримання довічного грошового утримання; зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу; звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за один місяць; зобовязати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішення законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача здійснити перерахунок розміру призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмова зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоди роботи в органах внутрішніх справ, є незаконною, протиправною та такою, що не відповідає законодавству, яке регулює спірні правовідносини. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.07.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

18.08.2021 подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що стаж на посаді судді становить 23 роки 15 днів за період з 14.04.1978 по 06.05.1980 та з 10.04.1990 по 12.04.2011. Щомісячне грошове утримання позивачу призначено з 13.04.2011 у розмірі 80% суддівської винагороди суддів. Згідно із розпорядженням від 23.11.2011 № 155198 з 13.04.2011 позивачу було перераховано щомісячне довічне грошове утримання з 80% на 86 % суддівської винагороди суддів. Перерахунок було здійснено на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 по справі № 2а-0870/4802/11. Крім того, зазначає про відсутність підстав для зарахування періоду роботи в органах внутрішніх справ за період з 28.07.1982 по 01.12.1989 до стажу роботи, що дає право на відставку судді. Також посилається на відсутність підстав щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% суддівської винагороди судді, оскільки п. 3 ст. 142 Закону № 1402 визначено, що грошове утримання судді у відставці виплачується в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а саме виходячи із розрахунку 23 роки 15 днів. Що стосується вимоги здійснити нарахування та виплату компенсації, то відповідач зазначив, що така компенсація можлива лише за період з часу нарахування до фактичної виплати заборгованості, а тому такі вимоги позивача є передчасними. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі матеріалів адміністративної справи судом встановлено такі обставини.

Згідно даних трудової книжки позивача з 10.04.1990 по 31.10.1996 працював на посаді судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя, з 01.11.1996 по 01.08.2001 на посаді судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя, а з 02.08.2001 по 12.04.2011 на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області.

Позивач в період з 27.07.1982 по 01.12.1989 – проходив службу в органах внутрішніх справ УВС Запорізького міськвиконкому (безперервно 7 років 5 місяців 3 дні).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів пенсійної справи, що позивачу було призначено з 13.04.2011 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% суддівської винагороди суддів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2011 по справі № 2а-0870/4802/11 позов ОСОБА_1 було задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 03.09.2005 №865 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545); зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя нарахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 03.09.2005 №865 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545), виходячи з того, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді (з урахуванням періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 23 дні) становить - 23 роки 26 днів та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя зробити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 13.04.2011.

Згідно із розпорядженням відповідача від 23.11.2011 № 155198 від 13.04.2011 позивачу було перераховано щомісячне довічне грошове утримання з 80% до 86% суддівської винагороди суддів.

26.03.2020 Запорізьким апеляційним судом сформовано та видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №07-36/109, відповідно до якої станом на 18.02.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 189180,00 грн., у т.ч. посадовий оклад – 126120,00 грн., доплата за вислугу років – 63060,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2020 по справі № 280/7524/20 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунку пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.10.2020 №125, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, згідно з довідкою Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду від 26.03.2020 №07-36/109, з урахування раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

На виконання рішення суду по справі № 280/7524/20 відповідачем було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою Запорізького апеляційного суду про суддівську винагороду від 26.03.2020 №07-36/109.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що відповідач розрахував загальний процент визначення (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% (50% + 6% (за повних 3 роки роботи на посаді судді понад 20 років), виходячи з того, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Загальний страховий (трудовий) стаж становить 36 років 3 місяці 10 днів. В тому числі стаж на посаді судді - 23 роки 15 днів.

Не погодившись з такою позицією відповідача та з тим, що позивачу до стажу на посаді судді не було враховано стаж в органах внутрішніх справ, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.6 ст.44 Закону України “Про статус суддів” №2862-ХІІ від 15.12.1992 для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені

такі ж пільги.

Згідно з пп.1 п.2 розділу ХІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07.07.2010 визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №8, ст.56; 1994р., №22, ст.142, №26, ст.203; 1995р., №34, ст.268; 1999р., №50, ст.434; 2000р., №10, ст.79, №13, ст.102, №38, ст.322; 2001р., №33, ст.180; 2004р., №25, ст.354; 2006р., №1, ст.18), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року.

Як передбачено у ст.7 Закону України “Про міліцію” №565-ХІІ від 20.12.1990 міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції (ст.16 Закону України “Про міліцію” №565-ХІІ від 20.12.1990).

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України (ст.18 Закону України “Про міліцію” №565-ХІІ від 20.12.1990).

У п.9 “Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”, затвердженого 29.07.1991 постановою Кабінету Міністрів УРСР №114, військовозобов`язані, зараховані в кадри Міністерства внутрішніх справ на посади рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, включаючи курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, у встановленому порядку знімаються з військового обліку і перебувають на спеціальному обліку Міністерства внутрішніх справ.

Слідчим органів внутрішніх справ та курсантам, слухачам навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України законом передбачені однакові пільги.

Протилежного відповідач не довів.

Таким чином, період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 28.07.1982 по 01.12.1989 має бути зараховано до стажу роботи судді та мають бути здійсненні відповідні перерахунки та виплати.

На день вирішення судом спору по суті відповідач у добровільному порядку не вжив дій щодо зарахування періоду проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ з 28.07.1982 по 01.12.1989 до стажу роботи судді.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Таким чином з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх суддів у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.

Суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому суд вважає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом №2453-VI.

Таким чином, при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.

Як вже було зазначено судом вище, відповідачем при здійсненні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, було враховано стаж роботи на посаді судді 23 роки 15 днів (23 повних роки стажу на посаді судді).

З матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом при проведенні обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, не було враховано до стажу роботи позивача, який дає право на отримання довічного грошового утримання, служби в органах внутрішніх справ з 28.07.1982 по 01.12.1989.

У відповідності до п.11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абз.4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про статус суддів» № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, служби в органах внутрішніх справ.

З урахуванням зазначеного, в даному випадку, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована служба в органах внутрішніх справ з 28.07.1982 по 01.12.1989, що становить 7 років 5 місяців 3 дні.

Тобто, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII складає повних 30 років (30 років 05 місяців 18 днів).

Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, згідно якого розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 виходячи із його стажу повних 30 років повинно становити 70 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 20 % (10 років * 2 %) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.

З огляду на викладене, суд вважає, що твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі норм Закону №2453-VI, є безпідставними.

Разом з тим, також безпідставним є і застосування відсоткового значення розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача, на рівні 56%.

Таким чином, враховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суд вважає, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, слід обчислювати розмір такого грошового утримання виходячи з норм, чинних станом на момент здійснення такого перерахунку.

Застосування іншого підходу щодо обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці буде порушенням принципу незалежності суддів, гарантованого ст.126 Конституції України.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, не вчиняючи активних дій у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку відсоткового значення розміру суддівської винагороди 56 % (23 повних років стажу), та у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, служба в органах внутрішніх справ діяло не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чим здійснило протиправну бездіяльність.

Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, службу в органах внутрішніх справ з 28.07.1982 по 01.12.1989, що становить 7 років 5 місяців 3 дні, визначивши суддівський стаж 30 років 05 місяців 18 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді 23 роки 15 днів, а також здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 70 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Щодо вимог позову в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Громадянам компенсація втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тобто компенсація можлива лише за період з часу нарахування до фактичної виплати заборгованості.

Отже, з урахуванням викладеного, суд зауважує, що в даному випадку вимоги позивача про зобов`язання відповідача про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходу (у зв`язку з порушенням строків їх виплати) є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 по справі № 404/ 6317/16-а від 25.10.2018 по справі № 420/1410/17, від 10.02.2020 по справі № 134/87/16-а.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов`язком.

З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 382 КАС України.

Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Таким чином, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Разом з тим, суд вважає також і безпідставним клопотання позивача про допущення рішення суду до негайного виконання, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, зокрема, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Суд зазначає, що у цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум довічного грошового утримання та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 454,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання та календарний період проходження строкової військової служби згідно із заявою від 22.02.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_2 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж державної служби за період служби в органах внутрішніх справ з 28.07.1982 по 01.12.1989, що становить 7 років 5 місяців 3 дні, визначивши суддівський стаж 30 років 05 місяці 18 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді 23 роки 15 днів.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення до 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 70 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) судові витрати зі сплати судового збору сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.11.2021.

Суддя А.В. Сіпака