Рішення № 100997289, 05.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2021 року Справа № 280/6881/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до – Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати про справними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови виплатити мені пенсію за віком з 01.06.2013 по 01.05.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити пенсію за віком з 01.06.2013 по 01.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2019 по справі №280/2697/19, позивачу було поновлено виплату пенсії з 24.05.2019.

У липні 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплатити і з «01» травня 2013 року по «01» травня 2019 року. Листом від 27.07.2021 Відповідач відмовив позивачу у виплаті пенсії, посилаючись на те, що згідно Рішення суду його було зобов`язано виплатити пенсію починаючи з 24.05.2019; підстав для виплати пенсії за період з 01.06.2013 по 01.05.2019 немає. 20.05.2020 у справі №815/1226/18[5] Велика Палата ВС дійшла висновку, що статті 122, 123 (ст. 99, 100 у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, та що на підставі ст. 46 Закону про пенсії поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Велика Палата ВС зобов`язала пенсійний орган провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійний справи, з компенсацією втрати частини доходів. За таких обставин, позивачу повинна була бути поновлена пенсія з 01.06.2013 по 01.05.2019.

Ухвалою суду від 11.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений ухвалою суду строк, позивач усунув недоліки.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження по справі №280/6881/21 за правилом спрощенного позовного провадженя без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15- ти денний термін надати відзив на позовну заяву.

30.09.2021 через канцелярію суду (вх. №56979) від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що Позивач звернувся до відповідача для поновлення пенсії 24.05.2019, тому підстави для задоволення позовних вимог та поновлення пенсії з 01.06.2013 повністю відсутні. Оскільки позивач жодних активних дій для поновлення пенсії з 01.06.2013 не здійснювала, в період з 01.06.2013 по 23.05.2019 з заявою та необхідними документами до відповідача не зверталася, не надавала розрахунковий рахунок для виплати пенси, тому відповідач не мав підстав для поновлення та виплати пенсії у спірний період. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, до 31.05.2013 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала призначену з 16.08.2011 пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю (протилежного відповідачем не доведено).

Призначення пенсії підтверджується пенсійним Посвідченням Серії НОМЕР_1 виданим 03.12.2011 Пенсійним фондом України.

З 01 квітня 2012 року позивачу було припинено виплату пенсії, у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Рішенням запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2019 по справі №280/2697/19, яке набрало законної сили 27.08.2019, Позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248943) від 28.05.2019 за №135/р, яким ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відмовлено у поновлені виплати пенсії за віком.

Зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248943) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виплату пенсію за віком, починаючи з 24.05.2019.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248943) судові витрати в сумі 768 грн 40 коп.

У липні 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплатити і з «01» травня 2013 року по «01» травня 2019 року. Листом від 27.07.2021 Відповідач відмовив позивачу у виплаті пенсії, посилаючись на те, що згідно Рішення суду його було зобов`язано виплатити пенсію починаючи з 24.05.2019; підстав для виплати пенсії за період з 01.06.2013 по 01.05.2019 немає.

Втім, позивач, вважаючи, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.06.2013 по 01.05.2019 підлягають розгляду по суті, звернувся до суду із даним позовом, з урахування правового висновку Великої Палати Верховного суду по справі №815/1226/18 від 20.05.2020.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Отже, суд доходить висновку, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної їй пенсії.

Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18 щодо застосування строків звернення до суду дійшла висновку, що зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії після 07 жовтня 2009 року свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Втім, враховуючи означене, суд також зауважує на наступному.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно п. 2.8 Порядку при поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, у липні 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплатити і з «01» травня 2013 року по «01» травня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу, що додаткові документи можуть надаватися, а не є обов`язковими, оскільки пенсія позивачу вже була призначена.

Листом від 27.07.2021 Відповідач відмовив позивачу у виплаті пенсії, посилаючись на те, що згідно Рішення суду його було зобов`язано виплатити пенсію починаючи з 24.05.2019; підстав для виплати пенсії за період з 01.06.2013 по 01.05.2019 немає.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано форму звернення за поновленням пенсії, та вказує, що наведені підстави відмови у поновленні пенсії є протиправними.

Також, суд зазначає, що відповідачем допущено надмірний формалізм, що призводить до затягування поновлення порушеного права позивача на відновлення виплати раніше призначеної пенсії.

З огляду на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.08.2021, відповідно до яких, під час вирішення питання про поновлення виплати пенсії строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 122 КАС України, не застосовуються, судом встановлено наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчинити певні дії, а саме провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2013 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити на користь позивача пенсію за період з 01 червня 2013 року по 01 травня 2019 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 по справі №160/7699/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо щодо строку виплати недоотриманої пенсії суд зазначає, що рішенням по справі №280/2697/19 судом зазначена дата, з якої має бути поновлена пенсія,а саме з 24.05.2019. З урахуванням рішення суду по справі №280/2697/19, суд вважає задоцільним зазначити строк виплати пенсії саме з 01 червня 2013 року по 01 травня 2019 року.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обсавин позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № ПН2143665 від 02.08.2021.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 – Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати про справними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.06.2013 по 01.05.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.06.2013 по 01.05.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 (девятсот вісім) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 05.11.2021.

Суддя Р.В. Сацький