Рішення № 100995835, 09.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 р. Справа№200/10761/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області; Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області; Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки. Позивач просить суд: 1) зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Лиманський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області оформити та видати ОСОБА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки, без передачі будь-яких даних про ОСОБА_2 , до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних; 2) зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Лиманський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_2 , згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, а саме виключно за прізвищем, іменем та по-батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з досягненням доньки позивача 16-річного віку, позивач звернулась до Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області із заявою № Ш-64/6/1445-21 від 03.08.2021 року з проханням оформити та видати донькі позивача паспорт громадянина України у формі книжечки.

Лиманський міський відділ ГУ ДМС України в Донецькій області листом від 07.08.2021 року № Ш-64/6/1445-21/1402.52/10-21, відмовив у надані такого паспорту донькі позивача, зазначивши, що відсутні законні підстави для видачі паспорта – книжечки.

Отже, позивач вважає, що відмова у видачі паспорта книжечки є грубим порушенням з боку держави України права її доньки на вільне віросповідання в частині насильницького примусу одержати паспортний документ у вигляді ID.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

У відзиві на адміністративний позов, представник Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області зазначив, що правовідносини, які регламентують порядок надання адміністративної послуги щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України врегульовані статтею 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», пунктом 3 якої передбачено: здійснення оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. До заяви позивача № Ш-64/6/1445-21 від 03.08.2021 року не було додано рішення суду, яке вступило в законну силу про зобов`язання територіального підрозділу ГУ ДМС у Донецькій області оформити та видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, що є обов`язковим відповідно до пункту 3 Постанови КМУ № 302. Крім цього, позивачем не надана заява встановленого зразка, форма якої встановлена додатком 1 Тимчасового порядку. Відповідачем наголошено на тому, що суб`єкт владних повноважень не може прийняти рішення на користь заявника, якщо для його прийняття не виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , має неповнолітню доньку – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ).

03 серпня 2021 року від ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1 до Лиманського відділу ГУ ДМС у Донецькій області надійшла заява № Ш-64/6/1445-21 від 03.08.2021 року із додатками, щодо оформлення та видачі на ім`я ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, Лиманським відділом ГУ ДМС у Донецькій області, позивачу надана відповідь Ш-64/6/1445-21/1402.52/10-21 від 07.08.2021 року, з роз`ясненнями вимог постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсним та знищення паспорта громадянина України».

Отже, вказаним вище листом Лиманським відділом ГУ ДМС у Донецькій області, ОСОБА_2 відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки.

Позивач вважає, що така відмова є необґрунтованою та суперечить вимогам законодавства, внаслідок чого звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

В силу прямої дії ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України. Відповідно до ст. 5 Закону № 2235 постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України від 20.11.2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно ст. 13 Закону № 5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення, відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ч.2, ч.4, ч.6 ст.14 Закону № 5492 документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа, як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Крім того, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону № 5492 уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм листом лише повідомив заявнику про те, що паспорт громадянина України у формі книжечки без рішення суду видати не можливо.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову, чи видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не наведено жодних зазначених зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням ст. 16 Закону № 5492, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив протиправні дії щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

За вказаних обставин, суд не вбачає відсутності у відповідача можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/2/18 від 19.09.2018 року, відповідно до якого Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в типових адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456, згідно якого оформлення паспорта громадянина України вперше відбувається на підставі рішення суду, як на правомірність своєї відмови, оскільки рішенню суду передує порушення прав особи, яка до нього звертається.

Інші пояснення відповідача суд до уваги не приймає, оскільки останні не покладені в основу оскаржуваного рішення, а отже не можуть бути підставою для визнання відмови такою, що прийнята у відповідності до чинного законодавства.

Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі «книжечки», з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі «книжечки».

В той же час, суд зазначає наступне.

Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року № 2297-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - далі - Закон України № 2297-VI) регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Стаття 2 Закону України № 2297-VI визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України № 2297-VI обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Частиною 1 статті 6 Закону України № 2297-VI передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.

За приписами частини 5 статті 6 Закону України № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 6 статті 6 Закон України № 2297-VI встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач при подачі заяви не дав згоди на обробку персональних даних та за релігійними переконаннями заперечив проти внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору.

Слід зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 3 Постанови №302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Що стосується вимог про зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_2 , згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, а саме виключно за прізвищем, іменем та по-батькові (ст. ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України), роком народження та місцем реєстрації, суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на користь позивача судові витрати у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська 30а, код ЄДРПОУ 37841728); Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Івана Лейка, 2) про зобов`язання вчинити дії щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська 30а, код ЄДРПОУ 37841728) в особі Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Івана Лейка, 2) у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська 30а, код ЄДРПОУ 37841728) в особі Лиманського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Івана Лейка, 2) оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.М. Тарасенко