Рішення № 100995652, 28.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року Справа № 160/8873/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Серпіковій А.Ю.

за участю:

представника відповідача Бохан О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2021 року № Ф-42015-13/04-63 на суму 2078,10 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42015-13/04-63 щодо сплати заборгованості з єдиного внеску на суму 2078,10 грн. Позивач зазначає, що здійснює адвокатську діяльність з 2018 року та у тому ж році податковим органом її взято на облік, як платника податків та єдиного внеску. З 16.03.2020 році позивачку взято на роботу до Адвокатського об`єднання “Гарантс”, де вона пропрацювала до 10.08.2020 році. Позивачка вказує, що у 2020 році нею не було отримано доходу від здійснення адвокатської діяльності та сплачено єдиний внесок у січні, лютому, серпні - за кожен місяць у розмірі - 1039,06 грн., за вересень, жовтень, листопад, грудень - за кожен місяць у розмірі- 1100 грн.; у той же час, у 2020 році роботодавець щомісячно сплачував ЄСВ у розмірі - 1382,86 грн. за березень, 2420 грн. - за квітень, травень, червень, липень 1956,01 грн. серпень. Таким чином, на думку позивачки, вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки протягом 2020 року вона не здійснювала індивідуальної адвокатської діяльності, а з 16.03.2020 по 10.08.2020 року була працевлаштованою особою, за яку ЄСВ сплатив роботодавець.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.07.2021 року від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 01.01.2017 року №2464-VІ, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. В 2017 році ця сума становила: 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) *22%= 704 грн./місяць. В 2018 році - 3 723 грн.*22%=819,06 грн./місяць. В 2019 році- 4 173 грн.*22 % = 918,06 грн. В 2020 році - 4 723,00 грн.*22%= 1039,06 грн. З 01.09.2020 року складала 1100,00 грн. за місяць, оскільки розмір мінімальної заробітної плати складав 5000,00 грн. Тимчасово, за період з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року були звільнені від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе, у тому числі і самозайняті особи. Згiдно з даними інформаційних систем податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ, (Соборний район м. Дніпра) як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ ОСОБА_1 є платником єдиного внеску. В інтегрованій картці позивача на момент формування оскаржуваної вимоги обліковується заборгованість у розмірі 2078,10 грн. Так, всього у 2020 році нараховано позивачу ЄСВ – 9912,60 грн., позивачем сплачено – 11134,66 грн., на 31.12.2020 року рахувалась переплата у розмірі 1221,90 грн. За 4 квартал 2020 року по строку 19.01.2021 року нараховано 3300 грн. Станом на 19.01.2021 року сума недоїмки складає: 3300 грн. -1221,90 грн.= 2078,10 грн. Враховуючи те, що позивачка перебуває на обліку у контролюючого органу, керуючись Законом №2464-VІ контролюючим органом в автоматичному режимі здійснені відповідні нарахування ЄСВ.

29.07.2021 позивачка надала до суду відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги викладені в позовній заяві.

02.08.2021 року представник відповідача надала заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримав заперечення викладені у відзиві та просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.09.2021 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.09.2021 року.

22.09.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.10.2021 року.

25.10.2021 року позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

28.10.2021 року судом закрито підготовче провадження та за згодою сторін суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити.

Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згiдно з даними інформаційних систем податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ, (Соборний район м. Дніпра) як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5039 виданого 28.04.2018 року Радою адвокатів Донецької області.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, всього у 2020 році нараховано позивачу ЄСВ – 9912,60 грн., позивачем сплачено – 11134,66 грн., на 31.12.2020 року рахувалась переплата у розмірі 1221,90 грн.

За IV квартал 2020 року по строку 19.01.2021 року нараховано 3300 грн. Станом на 19.01.2021 року сума недоїмки складає: 3300 грн. -1221,90 грн.= 2078,10 грн.

У зв`язку із наявністю заборгованості у позивачки зі сплати єдиного внеску в розмірі 2078,10 грн., 10.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-42015-13/04-63.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 за ОСОБА_1 у період з I кварталу 2020 року по IV квартал 2020 року роботодавцями сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2021 року №Ф-42015-13/04-63 протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (длі – ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник". Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та у постанові від 05 березня 2020 року по справі №824/509/19-а, які є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5039 виданого 28.04.2018 року Радою адвокатів Донецької області та у 2020 році була працевлаштованою особою, як найманий працівник.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 за ОСОБА_1 у період з I кварталу 2020 року по IV квартал 2020 року роботодавцями сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зважаючи на те, що протягом 2020 року за ОСОБА_1 було сплачено ЄСВ, суд доходить висновку про безпідставність прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, визначення контролюючим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2021 року № Ф-42015-13/04-63 заборгованості позивачки з єдиного соціального внеску у розмірі 2078,10 грн. є неправомірним, у зв`язку із чим, оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду у розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №48294 від 18.06.2021 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2021 року № Ф-42015-13/04-63 на суму 2078,10 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 11.11.2021 року.

Суддя М.В. Бондар