Рішення № 100995529, 11.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Справа № 160/11935/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП2265/123/АВ/ТД-ФС від 17.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про накладення штрафу №ЗП2265/123/АВ/ТД-ФС від 17.06.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач посилається на те, що висновки акта перевірки від 27.04.2021 року № ЗП2265/123/АВ про те, що у ході інспекційного відвідування встановлено факт використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме, залучення працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання робіт з реконструкції елементів благоустрою за адресою: АДРЕСА_1 , з оформленням таких відносин договором підряду, а не трудовим договором, відповідно до вимог законодавства, та підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч.1 ст.21, ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП України - є протиправними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Позивач вказує, що означені наймані працівники не працюють в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ», а лише надають послуги з реконструкції елементів благоустрою на підставі договорів підряду. Тобто, не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а самостійно організовують процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовують власні засоби та матеріали. Факт виконання робіт (надання послуг) підтверджується договорами підряду та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем порушений порядок здійснення позапланового заходу державного нагляду у сфері праці, а саме, копія направлення на проведення інспекційного відвідування не була надана позивачу перед початком здійснення заходу; захід здійснено поза межами, встановленими у відповідному направленні, тобто 13.04.2021 року, замість з 14.04.2021 року, а також за відсутності керівника або уповноваженої особи підприємства.

З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з якими ТОВ «ЛАНДШАФТ» були укладені договори цивільно-правового характеру, фактично виконували трудові функції працівників, посади яких передбачені штатним розписом позивача.

На думку відповідача, в даному випадку йдеться про підміну трудового договору цивільно-правовим договором. Таким чином, директором ТОВ «ЛАНДШАФТ» фактично було допущено до роботи громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, що свідчить про фактичний допуск 5 працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Відповідач вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2265/123/АВ/ТД-ФС від 17.06.2021 року є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що згідно направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) № 421 від 13.04.2021 року та до наказу від 13.04.2021 року № 766, а також на підставі інформації, наданої листом Головного управління Національної поліції Запорізькій області від 30.03.2021 року № 3204/6-2021, головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці у Запорізькій області Бохан Н.В. та ОСОБА_6 було проведено інспекційне відвідування ТОВ «ЛАНДШАФТ» щодо контролю додержання законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами проведеного інспекційного відвідування будо складено акт інспекційного відвідування ТОВ «ЛАНДШАФТ» № ЗП2265/123/АВ від 27.04.2021 року, відповідно до якого виявлені факти порушення законодавства про працю, а саме, встановлено, що 5 осіб на підприємстві, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 допущені до роботи без укладення трудового договору всупереч вимогам ч.1 ст.21, ч.ч.1, 3 ст. 24 КзпП України.

Так, вказаною перевіркою встановлено наступні порушення, а саме:

- на підставі цивільно-правового договору від 01.03.2021 року № 2/03, укладеного між ТОВ ЛАНДШАФТ» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , останній виконував роботи з реконструкції елементів благоустрою - бруківник, за адресою АДРЕСА_1 . Означена робота збігаються з колом обов`язків за професією «Бруківник», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (зі змінами) за кодом професії 7129, що вимагає укладання трудового договору, відповідно до ст. 24 КЗпП України;

- на підставі цивільно-правового договору від 01.03.2021 року № 1/03, укладеного між ТОВ ЛАНДШАФТ» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , останній виконував роботи з реконструкції елементів благоустрою - бетоняр, за адресою АДРЕСА_1 . Означена робота збігаються з колом обов`язків за професією «Бетоняр», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (зі змінами) за кодом професії 7123, що вимагає укладання трудового договору, відповідно до ст. 24 КЗпП України;

- на підставі цивільно-правового договору від 01.04.2021 року № 6/04, укладеного між ТОВ «ЛАНДШАФТ» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , останній виконував роботи з реконструкції елементів благоустрою - бетоняр, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32. Означена робота збігаються з колом обов`язків за професією «Бетоняр», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (зі змінами) за кодом професії 7123, що вимагає укладання трудового договору, відповідно до ст. 24 КЗпП України;

- на підставі цивільно-правового договору від 31.03.2021 року № 4/04, укладеного між ТОВ «ЛАНДШАФТ» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , останній виконував роботи з реконструкції елементів благоустрою - каменяр, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32. Означена робота збігаються з колом обов`язків за професією «Бетоняр», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (зі змінами) за кодом професії 7129, що вимагає укладання трудового договору, відповідно до ст. 24 КЗпП України;

- на підставі цивільно-правового договору від 31.03.2021 року № 5/04, укладеного між ТОВ «ЛАНДШАФТ» в особі директора Атаманової В.В. та ОСОБА_5 , останній виконував роботи з реконструкції елементів благоустрою - каменяр, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32. Означена робота збігаються з колом обов`язків за професією «Бетоняр», яка передбачена Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 (зі змінами) за кодом професії 7129, що вимагає укладання трудового договору, відповідно до ст. 24 КЗпП України.

Крім того, в акті вказано, що відповідно до штатного розпису ТОВ «ЛАНДШАФТ», який затверджений директором ОСОБА_7 , передбачені, зокрема, посади «Бетоняр», «Дорожній робітник», «Підсобний робітник», які займали означені особи.

Примірник акта був одержаний позивачем 05.05.2021 року.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування № ЗП2265/123/АВ від 27.04.2021 року, ТОВ «ЛАНДШАФТ подано до Головного управління Держпраці у Запорізькій області відповідні заперечення.

Листом від 18.05.2021 року № 08/03.4-06/5305 «Про розгляд заперечень» позивача повідомлено, що заперечення до акту інспекційного відвідування № ЗП2265/123/АВ від 27.04.2021 року розглянуті, проте не спростовують порушення, що викладено в акті.

Крім того, 27.04.2021 року за наслідками проведеної перевірки Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області складено припис № ЗП2265/123/АВ/П, в якому прописано усунути порушення та забезпечити виконання вимог, зазначених у ньому, а саме, ч. 1 ст. 21, ч.3, ст. 24 КЗпП України до 27.05.2021 року.

Не погодившись з означеним приписом, ТОВ «ЛАНДШАФТ подано до Головного управління Держпраці у Запорізькій області відповідну скаргу.

Відповідно до листа Головного управління Держпраці у Запорізькій області «Про розгляд скарги» від 31.05.2021 року № 08/03.4-06/5728 позивача повідомлено, що відсутність підстав для скасування припису № ЗП2265/123/АВ/П від 27.04.2021 року.

17.06.2021 року Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗП2265/123/АВ/ТД-ФС, якою на ТОВ «ЛАНДШАФТ накладено штраф у розмірі 300000,00 грн.

Не погоджуючись із приписом про усунення виявлених порушень, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

ГУ Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84, у відповідності до пункту 1 якого Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Відповідно до п.п. 5 п.нкту 4 Положення № 84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

При цьому, ч.8 ст. 7 Закону № 877-V встановлено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

За змістом ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку № 823 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) за дорученням Прем`єр-міністра України;

9) за зверненням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) за запитом народного депутата;

11) у разі невиконання вимог припису.

Згідно з п. 8 Порядку № 823 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно з п. 9 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

За приписами п. 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Згідно з п. 20 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 21 Порядку № 823 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У відповідності до п. 23 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з п. 27 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 823).

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку № 509).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛАНДШАФТ, як замовником, були укладені цивільно-правові договори, а саме:

- № 1/03 від 01.03.2021 року з ОСОБА_2 , як виконавцем щодо надання послуг (виконання робіт) з реконструкції елементів благоустрою - бетоняр, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32;

- № 2/03 від 01.03.2021 року з Маслак Д.С., як виконавцем щодо надання послуг (виконання робіт) з реконструкції елементів благоустрою – бруківник, за адресою АДРЕСА_1 ;

- № 4/04 від 31.03.2021 року з Лемешко Д.О., як виконавцем щодо надання послуг (виконання робіт) з реконструкції елементів благоустрою - каменяр, за адресою АДРЕСА_1 ;

- № 5/04 від 31.03.2021 року з ОСОБА_5 , як виконавцем щодо надання послуг (виконання робіт) з реконструкції елементів благоустрою - каменяр, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32;

- № 6/04 від 01.04.2021 року з ОСОБА_3 , як виконавцем щодо надання послуг (виконання робіт) з реконструкції елементів благоустрою - бетоняр, за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32.

Відповідно до п. 1.2 вказаних договорів виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовують процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовують власні засоби та матеріали.

Пунктом 1.4 вказаних договорів визначено, що факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавців засвідчується актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).

Згідно п. 4.1 вказаних договорів передбачена вартість послуг та складає 6000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 6.1 цих договорів їх строк діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 6.2 цих договорів визначено, що якщо за один місяць до закінчення строку дії договорів жодна із сторін письмово не вимагатиме його розірвання, вони вважаються пролонгованими на один рік.

Суд зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За положеннями ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Разом з тим, ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1-3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Положеннями ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного суду від 08.05.2018 року у справі № 127/21595/16-ц.

Зазначене підтверджується листом Мінпраці України від 26.12.2003 року № 056/1-4/200 «Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду».

Окрім того, суд зазначає, що законодавство України не містить обов`язкового припису щодо того, в яких саме випадках сторони певного зобов`язання, зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов`язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому, вони мають право на свій розсуд визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

В свою чергу господарські товариства не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов`язані законодавством укладати тільки трудові договори.

Також суд зауважує, що за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору-кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що роботи (послуги), що надавалися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , мають постійний характер та належать до основної діяльності позивача, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Положеннями ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного кодексу України товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

За приписами ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Як вбачається з п. 2.1 Статуту позивача, копія якого наявна в матеріалах справи, метою діяльності товариства є отримання прибутку.

Таким чином, суд зазначає, що з метою отримання прибутку суб`єкти господарювання укладають договори цивільно-правового характеру, результати робіт (послуг) за якими дозволяють їм у подальшому, використовуючи цей результат, здобути прибуток від власної господарської діяльності.

Тобто, використання позивачем результату робіт за договорами, укладеними з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , узгоджується з приписами діючого законодавства щодо принципів ведення господарської діяльності суб`єктів господарювання та не наділяє відповідні цивільно-правові договори ознаками трудових.

Щодо доводу відповідача про виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 трудових функцій бетонярів та різноробочих, суд зазначає наступне.

Зазначені доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях, оскільки відповідачем не надано до суду доказів дослідження відповідачем посадових інструкцій, зокрема, бетоняра, каменяра, бруківника, порівняння посадових інструкцій за цими посадами, характеру та об`єму робіт, які виконувались ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі відповідних цивільно-правових договорів.

Так, відповідач посилається на те, що у штатному розписі позивача наявні означені посади.

Проте, суд зазначає, що сам факт наявності таких посад у штатному розписі позивача, без дослідження відповідачем посадових інструкцій та кола обов`язків зазначених посад, не може підтверджувати того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фактично виконували трудові функції бетоняра, каменяра, бруківника та повинні бути працівниками, які працюють за трудовими договорами.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у договорах відомостей про перелік завдань, роботи та їх обсягу.

Так, договори, що наявні в матеріалах справи, містять опис робіт, а саме, реконструкція елементів благоустрою за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, зазначення обсягу робіт саме в такій формі є правом сторін, формулювання залежить як від особистих ділових якостей сторін, так і розумінням існуючих завдань та їх обсягу.

Долучені до матеріалів справи договори, не містять і інших умов, що притаманні трудовому договору, зокрема, дію правил внутрішнього трудового розпорядку, одержання соціальних гарантій, виконання робіт у конкретно визначені години, тощо.

Разом з тим, з означених договорів вбачається, що послуги надаються протягом строку дії договорів, тобто є строковими та обмеженими у часі. Прийняття робіт за актом приймання-передачі свідчить про те, що оплачувався не процес праці, а її результат, який визначався після закінчення робіт і зафіксований в акті здачі-приймання наданих послуг, на підставі яких проводилася оплата.

Винагорода, яку отримали виконавці не залежала від мінімальної заробітної плати і в жоден спосіб не пов`язана з кількістю відпрацьованого часу, а встановлена домовленістю сторін на час укладення договорів підряду.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснював керівництво і контроль за виконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 робіт, передбачених договорами.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем ні за результатами інспекційного відвідування, ні в межах судового розгляду справи не надано доказів того, що відносини між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають ознаки трудових, так як не встановлено їх систематичний та триваючий характер, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, дотримання охорони праці та ознайомлення з правилами охорони праці, занесення відповідних записів про роботу до трудової книжки працівника.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що договори № 1/03 від 01.03.2021 року, № 2/03 від 01.03.2021 року, № 4/04 від 31.03.2021 року, № 5/04 від 31.03.2021 року, № 6/04 від 01.04.2021 року, які були укладені між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , недійсними не визнані, доказів протилежного до суду не надано, тому відсутні підстави стверджувати, що ці договори є прихованою формою трудових договорів.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що в діях позивача щодо укладання з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 означених договорів відсутні порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а тому, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП2265/123/АВ/ТД-ФС від 17.06.2021 року є такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин, отже, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено тягар доведення обґрунтованості винесеного рішення, у разі його судового оскарження, не надано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваних постанови та припису.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 4500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 581 від 13.07.2021 року та № 624 від 13.07.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4500,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗП2265/123/АВ/ТД-ФС від 17.06.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (пр. Слобожанський, 25А, офіс 3, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 31497254) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (вул. Північне шосе, 25, м. Запоріжжя, 69032, код ЄДРПОУ 39833546) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11.11.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька