Рішення № 100995515, 11.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Справа № 160/12893/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни

про визнання протиправною відмову, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову ОСОБА_1 до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни у наданні в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій оформлене протоколом № 7 засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах від 6 травня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт: НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 учасником бойових дій та надати відповідне свідоцтво.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання учасниками бойових дій відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до протоколу №7 позивачу було відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій. Позивач вважає підстави для відмови в наданні статусу учасника бойових дій незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права позивача на отримання певних пільг, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

04.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 04.08.2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

08.09.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

27.09.2021 року від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що наданими позивачем доказами підтверджується лише проходження військової служби у військовій частині та не підтверджується його участь у бойових діях. Позиції стосовно ведення бойових дій на території Республіки Азербайджан (міста Кіровбад та Гянджа) з 08.06.1989 року по 10.05.1990 року військовою частиною 21185 в переліку не значиться. Також, надання статусу учасника бойових дій за участь у заходах щодо захисту прав громадян, охорони громадського порядку й охорони об`єктів життєдіяльності населення в колишніх республіках СРСР під час введення надзвичайного стану законодавчими актами не передбачено. Таким чином, підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій відсутні, відмова в даному випадку є правомірною, а позов необґрунтованим. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період 1989-1990 роках проходив військову службу в військовій частині 21185 на території Республіки Азербайджан.

02.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни із заявою про визнання учасником бойових дій відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до витягу із протоколу №7 від 06.05.2021 року засідання Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та спірних питань щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. Також зазначено, що у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63, республіка Азербайджан відсутня.

Позивач вважає підстави для відмови в наданні статусу учасника бойових дій незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права позивача на отримання певних пільг, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ(Закону №3551) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій визначений статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Так, зокрема, відповідно до п. 2 вказаної статті учасниками бойових дій на території інших країн - є військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та ocіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

Проте, у вказаному переліку республіка Азербайджан (міста Кіровбад та Гянджа) відсутня.

Крім того, п. 6 примітки до Переліку визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Тобто, положення примітки 6 до Переліку щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року та не названі у Переліку, поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях.

Проте, позивачем не надано довідки 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про його особисту участь у бойових діях Азербайджанської РСР.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач брав безпосередню участь у бойових операціях по захисту Батьківщини на території Азербайджанської PCP (міста Кіровбад та Гянджа), а архівні довідки філіалу Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 30.12.2013 року № 2/254409 та від 04.12.2020 № 22/3678 підтверджують проходження позивачем військової служби у військовій частині 21185 на території Республіки Азербайджан (міста Кіровобад та Гянджа) з 08 червня 1989 року по 10 травня 1990 року на посаді механіка-водія 3 самохідно-артилерійської батареї та нагородження його медаллю «За бойові заслуги» Указом Президента Союзу Радянських Соціалістичних Республік № 55 від 18 квітня 1990 року.

Крім того, суд зазначає, що в 1989-1990 роках наявність обставин участі особи в бойових операціях по захисту Батьківщини (СРСР) може мати місце виключно у збройних конфліктах СРСР з іноземними державами, тоді як на території Азербайджанської PCP (міста Кіровбад та Гянджа) як складової республіки однієї держави відбувалися масові заворушення при внутрішніх міжетнічних збройних конфліктах.

Положення пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не поширюються на осіб, які проходили військову службу та приймали участь в охороні громадського порядку на території республік Закавказзя.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем відмови у визнанні позивача учасником бойових дій, оскільки у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №822/3413/17 та від 28.10.2021 року у справі №826/19417/16.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (03168, м.Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною відмову, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв