Рішення № 100995165, 10.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Справа № 160/18041/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з березня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії та виплатити заборгованість за період, починаючи з березня 2021 року.

В обґрунтування позову вказано, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача. З березня 2021 року відповідачем було припинено нарахування та виплату пенсії позивачу. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з березня 2021 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

06.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.

08.11.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача. З березня 2021 року відповідачем було припинено нарахування та виплату пенсії позивачу, у зв`язку з тим, що згідно списків наданих банківською установою «Ощадбанк» виплата коштів з поточного рахунку позивача більше одного року здійснювалась за довіреністю, у зв`язку з чим згідно з пунктом 16 Порядку №1596 одержувач пенсії зобов`язаний подати нову заяву уповноваженого банку до органу Пенсійного фонду про продовження перерахування пенсії на раніше визначених умовах. Оскільки позивач не надала відповідну заяву, то пенсію було призупинено до з`ясування обставин з 01.03.2021 року. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 17.10.2014 року №1218000042 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та тимчасове місце перебування є АДРЕСА_1 ).

Відповідно до розпорядження №01012 від 24.10.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності.

З березня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 .

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з березня 2021 року протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 N 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках».

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовані загальні питання виплати пенсії.

Згідно з ч. 1 цієї статті, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Механізм виплати пенсій шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії в уповноважених банках визначений Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (надалі Порядок №1596, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 3 Порядку №1596, виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення; між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду.

Пунктом 4 Порядку №1596 передбачено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка (п. 6 Порядку №1596).

Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення забезпечують інформування одержувачів про порядок виплати пенсій та грошової допомоги (п. 7 Порядку №1596).

На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (п. 14 Порядку №1596).

Відповідно до п. 16 Порядку №1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Отже, пунктом 16 Порядку №1596 передбачено дві самостійні підстави для такого переведення: 1) якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік; 2) якщо ці суми не одержуються з поточного рахунку більше як один рік.

Так, судом встановлено, що установою банку «Ощадбанк» на виконання вимог Порядку №1596 було надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіт пенсіонерів, які одержують пенсію за довіреністю або не одержують пенсію за період з 01.02.2020 року по 31.01.2021 року, відповідно до яких виплата коштів з поточного рахунку ОСОБА_1 більше одного року здійснювалася за довіреністю.

У зв`язку із викладеним, у відповідності з приписами ч. 3 ст. 47 Закону №1058 та Порядку №1596, позивач мав подати нову заяву до органу Пенсійного фонду.

Відповідач зазначає, що для вирішення питань щодо виплати пенсії, на адресу позивача, яка зазначена у пенсійній справі, направлено лист про надання документів та необхідність з`явитись до Нікопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У зв`язку з неявкою на запрошення до відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виплата пенсії позивачу з 01.03.2021 року була призупинена.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Так, позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів звернення позивача самостійно (засобами поштового, електронного зв`язку тощо) або через уповноваженого представника до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою/клопотанням про поновлення виплати пенсії.

На підставі викладеного судом встановлено, що відповідач, призупиняючи виплату пенсії позивача, діяв у відповідності з приписами пункту 16 Порядку №1596, оскільки відповідач отримав повідомлення банку, що суми пенсії позивача одержуються за довіреністю більше як один рік та позивачем не подано нової заяви.

Таким чином, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призупинення перерахування пенсії на поточний рахунок у визначену позивачем установу уповноваженого банку, відповідно до позовних вимог, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Однак, враховуючи, що позивач не зверталась до відповідача із заявою/клопотанням про поновлення виплати пенсії, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для поновлення виплати їй пенсії, а отже відсутні підстави і для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу.

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо поновлення виплати пенсії є те, що позивачем жодним чином не ініційовано перед органом ПФУ питання щодо поновлення виплату пенсії після спливу одного року одержання пенсії за довіреністю через установу уповноваженого банку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв