Рішення № 100995041, 01.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року Справа № 160/9645/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТУМ ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №13890 від 02.03.2021р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021р. (згідно відмітки Нова Пошта) Товариство з обмеженою відповідальністю "АТУМ ЕНЕРДЖІ" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 18.08.2021р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13890 від 02.03.2021р., яким вирішено про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати відповідача виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати відповідача, як суб`єкта не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання рішення суду в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України;

- постановити окрему ухвалу по справі за невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване рішення не містить мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податків за наявними ознаками – «наявна податкова інформація структурного підрозділу стосовно взаємовідносин з суб`єктами господарювання, які віднесені та/або свідчать про здійснення ризикових операцій», оспорюване рішення №13890 від 02.03.2021р. не містить жодних додатків та не містить розшифрування, яка саме податкова інформація слугувала прийняттю такого рішення, що суперечить додатку 4 Порядку №1165; під час розгляду справи №160/7921/20 судом уже була надана оцінка підставам включення позивача до переліку ризикових двічі та визнано такі підстави протиправними у зв`язку із чим позивач вважає, що встановлені у наведеному рішенні суду підстави звільняються від доказування у цій справі за п. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. За викладеного, позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує права позивача, оскільки позбавляє можливості реєструвати податкові накладні та, як наслідок, створює умови нерівності. З приводу позовних вимог в частині постановлення окремої ухвали по справі за невиконання рішення суду, що набрало законної сили згідно до положень ст.. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, то позивач вказує на те, що отримавши судове рішення у справі №160/7291/20 від 30.09.2020р. відповідач зобов`язаний був виключити позивача з переліку ризикових, натомість, повторно, з тих самих підстав, включив позивача до переліку ризикових, ігноруючи приписи рішення суду, встановлені ст.ст. 8, ч. 4 ст. 245, 370 Кодексу адміністративного судочинства України ст. 124 Конституції України, а тому вважає, що є всі підстави для постановлення окремої ухвали на підставі ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на те, що, на думку позивача, дії відповідача по повторному включенню позивача до переліку ризикових платників податків за оспорюваним рішенням від 02.03.2021р. №13890 є поважними, вважає за доцільне поставити перед судом питання і щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 03.09.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с. 145).

05.10.2021р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач (Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області) подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що Критерії ризиковості платника податку визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” та згідно даних ЄРПН, позивача включено до переліку ризикових згідно рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.03.2021р., як такого, що відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (наявна податкова інформація структурного підрозділу стосовно взаємовідносин з суб`єктами господарювання, які віднесені та/або свідчать про здійснення ризикових операцій) через те, що згідно даних ЄРПН податковий кредит позивачем сформовано придбання товарів/послуг від підприємств, у яких не прослідковується походження товару/послуг, а саме: ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ЗАПОРІЖЖЯ". Сумнівний ПК складає 24,4 тис. грн., що становить 15,6% від загального ПК, сума від`ємного значення по ПДВ згідно податкової декларації за січень 2021р. складає 3621 грн., станом на 02.03.2021р. сума реєстраційного ліміту склала 32104,03 грн., згідно до реєстру операцій СЕA ПДВ станом на 31.12.2020р. сума реєстраційного ліміту склала 31777, 08 грн., що відповідає задекларованим запасам станом на 31.12.2020р., що розгляд інформації та документів поданих позивачем до ДПС в електронній формі та інформації, отриманої в межах алгоритму дій щодо моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених розпорядженням №149-р від 01.06.2020р. згідно протоколу комісії №278 від 09.06.2021р. та за результатами розгляду фінансово – господарської діяльності 09.06.2021р. комісією прийнято рішення від 09.06.2020р. про відсутність підстав для виключення позивача з переліку ризикових (рішення №35471 від 09.06.2020р.) . Окрім того, відповідач вказує у відзиві і на те, що внесення відповідачем позивача до переліку ризикових не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, а тому такі дії не мають правових наслідків для позивача, а відповідно, не порушують прав позивача, що підтверджується позицією Верховного Суду, у його постановах, які наведені у відзиві. З приводу необхідності встановлення судового контролю відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не наведено наявності об`єктивних доказів та підстав, які б свідчили про невиконання відповідачем судового рішення від 30.09.2020р. у справі №160/7291/20 (а.с. 149-152).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладеного, рішення у цій справі приймається судом 01.11.2021р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТУМ ЕНЕРДЖІ" з 03.06.2016р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями відомостей з ЄДРПОУ та відомостей з Реєстру платників ПДВ (а.с. 10, 11).

Згідно Витягу з Протоколу №101 від 02.03.2021р. видно, що за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання та схеми роботи підприємства комісією враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах алгоритму дій щодо віднесення (внесення) ТОВ “АТУМ ЕНЕРДЖІ” (код ЄДРПОУ 40535284) до відповідного переліку (бази даних ІС “Податковий блок”), як такого, що відповідає критеріям ризиковості відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, що підтверджується змістом наведеного рішення та протоколом №101 від 02.03.2021р. (а.с.162).

Рішенням Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13890 від 02.03.2021р. позивача включено до переліку ризикових платників податку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: “наявна податкова інформація структурного підрозділу стосовно взаємовідносин з суб`єктами господарювання, які віднесені та/або свідчать про здійснення ризикових операцій”, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с. 42, 158).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із вищевказаним оспорюваним рішенням Комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13890 від 02.03.2021р., яким позивача віднесено до переліку ризикових платників податків, у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправним та скасувати таке рішення, а також і зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме: виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платників податків, посилаючись на протиправність прийняття оспорюваного рішення, окрім того, зобов`язати надати звіт про виконання рішення суду в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та постановити окрему ухвалу по справі за невиконання рішення суду, що набрало законної сили згідно ст.. 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача лише в частині визнання протиправним та скасування рішення №13890 від 02.03.2021р. та зобов`язання виключити виключити позивача з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п. 74.1, 74.3 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07 грудня 2017 року №2245-VIII (далі - Закон №2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” від 11 грудня 2019 року, якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 2 Порядку 1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту “а” або “б” пункту 185.1 статті 185, підпункту “а” або “б” пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з п. 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).

Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Проте, як встановлено судом зі змісту оспрюваного рішення та змісту протоколу №101 від 02.03.2021р., який був підставою для його прийняття, вони не містять жодної інформації про те, які саме податкові накладні чи розрахунки коригування були подані позивачем та які саме документи містять недостовірну інформацію (а.с. 42, 162).

Також, і згідно пункту 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення №13890 від 02.03.2021р. вказане поле заповнено та зазначено таке: “наявна податкова інформація структурного підрозділу стосовно взаємовідносин з суб`єктами господарювання, які віднесені та/або свідчать про здійснення ризикових операцій” (а.с. 42), проте, жодна підстава у рішенні не наведена, документи не зазначені.

Таким чином, із аналізу наведеного змісту оспорюваного рішення можна дійти висновку, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку за ознакою - “наявна податкова інформація структурного підрозділу стосовно взаємовідносин з суб`єктами господарювання, які віднесені та/або свідчать про здійснення ризикових операцій”, не зазначено у оскаржуваному рішенні і про те, які саме документи були отримані комісією та які саме докази слугували прийняттю спірного рішення (не зазначені ні податкові накладні (розрахунки коригування), ні будь-які інші первинні документи).

Відповідно до п. 25 Порядку №1165, Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з п.44-46 Порядку №1165, Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

У п.40 Порядку №1165, зокрема, зазначено: “… Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення. Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні. Ведення обліку матеріалів щодо роботи комісії контролюючого органу здійснюється секретарем такої комісії .…”.

Разом з тим, відповідачем надано до суду Витяг протоколу засідання Комісії №101 від 02.03.2021р. під час прийняття оскаржуваного рішення, зі змісту якого видно, що у ньому не зазначено перелік осіб, які були присутні на засіданні, не зазначено, яка саме інформація розглядалася, яка стосується позивача та свідчить про вчинення ним ризикових операцій (ні податкові накладні, ні будь-які інші первинні документи не вказані), не вказано переліку осіб, які виступали під час засідання (а.с. 162).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді питання щодо прийняття оспорюваного рішення №13890 від 02.03.2021р. про відповідність платника податків критеріям ризиковості були порушені вищенаведені приписи Порядку №1165, що також є підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача у відзиві про те, що підставою для прийняття оспорюваного рішення була отримана інформація, а саме: згідно даних ЄРПН податковий кредит позивачем сформовано придбання товарів/послуг від підприємств, у яких не прослідковується походження товару/послуг, а саме: ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ЗАПОРІЖЖЯ". Сумнівний ПК складає 24,4 тис. грн., що становить 15,6% від загального ПК, сума від`ємного значення по ПДВ згідно податкової декларації за січень 2021р. складає 3621 грн., станом на 02.03.2021р. сума реєстраційного ліміту склала 32104,03 грн., згідно до реєстру операцій СЕA ПДВ станом на 31.12.2020р. сума реєстраційного ліміту склала 31777, 08 грн., що відповідає задекларованим запасам станом на 31.12.2020р., що розгляд інформації та документів поданих позивачем до ДПС в електронній формі та інформації, отриманої в межах алгоритму дій щодо моніторингу реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених розпорядженням №149-р від 01.06.2020р. згідно протоколу комісії №278 від 09.06.2021р. та за результатами розгляду фінансово – господарської діяльності 09.06.2021р. комісією прийнято рішення від 09.06.2020р. про відсутність підстав для виключення позивача з переліку ризикових (рішення №35471 від 09.06.2020р.), з огляду на те, що по-перше, оспорюване рішення таких мотивів та причин не містить, а у відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оспорюваного рішення, по-друге, відповідач безпідставно посилається на протокол №278 від 09.06.2021р., оскільки його було прийнято 09.06.2021р., який не міг бути підставою для прийняття оспорюваного рішення, оскільки спірне рішення було прийнято раніше в часі – 02.03.2021р., а відповідно, наведена у ньому інформація не є належними та допустимими доказами при прийнятті спірного рішення у розумінні ст. 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, наведених вище обґрунтувань оспорюване рішення не містить, що підтверджується змістом його копії, а відповідно, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу прийняття оскаржуваного рішення виходячи з вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у ході судового розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність віднесення позивача до переліку платників податків, які відповідають п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку за оспорюваним рішенням з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених документів та аналізу норм податкового законодавства.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються посилання відповідача у відзиві на те, що оспорюване рішення не створює жодних перешкод для діяльності позивача, не має юридичних наслідків для позивача, з огляду на те, що зазначене суперечить вимогам ст. 55 Конституції України, ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а також і формі рішення суб`єкта владних повноважень (додаток №4 до Порядку №1165), яким передбачено право суб`єкта господарювання оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку.

Зазначена правова позиція також була викладена як у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021р., так і у постанові Верховного Суду від 16.02.2021р. у справі №160/3235/20, яка є обов`язковою для врахування адміністративним судом згідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладену правову позицію Верховного Суду, яка була прийнята у часі пізніше – 16.02.2021р., при вирішенні даної справи адміністративним судом не застосовується правова позиція Верховного Суду у його рішеннях від 20.11.2019р., від 03.03.2020р., від 29.08.2019р., на яку відповідач посилається у відзиві виходячи з вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення за вищенаведеними критеріями, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваного рішення про внесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформленого рішенням №13890 від 02.03.2021р., є неправомірними та не обґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що відповідачем, при прийнятті вищенаведеного оспорюваного рішення, порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення №13890 від 02.03.2021р.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії шляхом виключення позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, суд приходить до висновку, що, у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов`язання відповідача виключити позивача із переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків у спосіб та у порядку, встановленому Порядком №1165, виходячи з такого.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Також, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.

Отже, враховуючи наведене можна дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості у спосіб та у порядку встановленому Порядком №1165.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків, оскільки за Порядком №1165 контролюючий орган приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку, про що безпосередньо зазначається у самому рішенні.

Крім того, судом враховується і те, що у рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, у даному випадку, при перевірці адміністративним судом легітимності прийняття оспорюваного рішення суб`єктом владних повноважень та встановлення судом протиправності прийняття оспорюваного рішення у відповідача, у такому випадку, відсутнє право діяти на власний розсуд та суд наділений повноваженнями зобов`язати суб`єкта владних повноважень виключити позивача із переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків у спосіб та у порядку, встановленому Порядком №1165, виходячи з вимог ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Між тим, позовні вимоги позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі, не підлягають задоволенню, оскільки суд вважає, що відсутня загроза щодо невиконання відповідачем рішення у даній справі, інших доказів суду позивачем не надано.

До того ж, слід зазначити і те, що встановлення судового контролю є правом суду та не може бути обрано позивачем в якості одного із способів захисту порушеного права, а позовні вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке ще не набрало законної сили є передчасними, виходячи з вимог ст.ст. 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині постановлення окремої ухвали у справі за невиконання рішення суду, що набрало законної сили, з огляду на те, що адміністративний суд при розгляді даної справи не здійснює судового контролю за виконанням судового рішення у іншій справі, зокрема, у справі №160/7291/20, зазначене суперечить вимогам ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судовий контроль за виконанням вказаного судового рішення здійснюється здійснюється у межах тієї справи, яка розглядалася шляхом подання відповідної заяви, а тому такий судовий контроль не може здійснюватися шляхом подання окремого позову, що у даному випадку, зроблено позивачем, в порушення вимог ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом у даному випадку відхиляються і доводи позивача з приводу того, що обставини, встановлені у судовому рішенні у справі №160/7291/20 не підлягають доказуванню у цій справі згідно ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням того, що зі змісту дослідженого судом судового рішення видно, що предметом його оскарження було зовсім інше рішення відповідача, а саме: рішення №31006 від 14.05.2020р., №35471 від 09.06.2020р., що уже виключає можливість звільнення від доказування обставин, які у них встановлені у цій справі виходячи з того, що у даній справі предметом спору є рішення, прийняте за №13890 від 02.03.2021р., яке прийнято з інших підстав, що підтверджується змістом протоколу №101 від 02.03.2021р. (а.с. 162), а відповідно, вказані наведені обставини є різними та не можуть бути прийняті в якості звільнення від доказування згідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині постановлення окремої ухвали по справі за невиконання рішення суду, що набрало законної сили, слід зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду та не може бути обрано позивачем в якості способу захисту порушеного права виходячи зі змісту аналізу ст.ст. 5, 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжного доручення №58 від 14.06.2021р., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 756,67 коп., виходячи із розрахунку: 2270, 00 грн. / 3 (а.с. 9).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АТУМ ЕНЕРДЖІ” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №13890 від 02.03.2021р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13890 від 02.03.2021р. про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "АТУМ ЕНЕРДЖІ" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 40535284) критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "АТУМ ЕНЕРДЖІ" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 40535284) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків у порядку та у спосіб, передбаченими Порядком №1165.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТУМ ЕНЕРДЖІ" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 40535284) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 756,67 грн. (сімсот п`ятдесят шість грн. 67 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва