Ухвала суду № 100995034, 03.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2021 року Справа №160/12268/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю з виконання рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі ОСОБА_1 до Комунального підприємства “ЖИЛСЕРВІС -2” Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства “ЖИЛСЕРВІС -2” Дніпровської міської ради (далі – відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Комунального підприємства “ЖИЛСЕРВІС-2” Дніпровської міської ради щодо надання ОСОБА_1 неповної відповіді від 10.10.2019 р. вих.№1058 на його запит про доступ до публічної інформації від 27.09.2019 р. вх.№1058; зобов`язати Комунальне підприємства “ЖИЛСЕРВІС-2” Дніпровської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 27.09.2019 р. вх.№1058 в повному обсязі.

13.02.2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 року вказаний адміністративний позов - задоволено, а саме, визнано протиправними дії Комунального підприємства “ЖИЛСЕРВІС-2” Дніпровської міської ради щодо надання ОСОБА_1 неповної відповіді від 10.10.2019 р. вих.№1058 на його запит про доступ до публічної інформації від 27.09.2019 р. вх.№1058 та зобов`язано Комунальне підприємства “ЖИЛСЕРВІС-2” Дніпровської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 27.09.2019 р. вх.№1058 з урахуванням висновків суду.

16.09.2020 року позивачем подано касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 року за якою відкрито касаційне провадження та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/12268/19.

26.04.2021 року головуючому судді передано заяву ОСОБА_1 , в якій заявник просить зобов`язати Комунальне підприємства “ЖИЛСЕРВІС -2” Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ: 32350310) подати звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №160/12268/19 та стягнути витрати на правничу допомогу за подання даної заяви.

26.04.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю з виконання рішення.

11.10.2021 року справу №160/12268/19 передано судді Дєєву М.В. для розгляду заяви про встановлення судового контролю з виконання рішення суду після повернення справи з Верховного Суду за наслідком розгляду касаційної скарги.

20.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено заяву до розгляду в порядку письмового провадження з 03.11.2021 року та встановлено Комунальному підприємству “ЖИЛСЕРВІС -2” Дніпровської міської ради 10 денний строк з моменту отримання даної ухвали для подання суду пояснень щодо вищезазначеної заяви, але не пізніше 02.11.2021 року.

Відповідач отримав вказану ухвалу засобами електронного зв`язку – 20.10.2021 року, у встановлений судом строк пояснень щодо вищезазначеної заяви не надав.

При вирішенні заяви про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 382 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України.

Таким чином, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.12.2019 року у справі № 812/333/17 (адміністративне провадження № К/9901/12313/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Крім того, в Рішенні від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

13.02.2020 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 року вказаний адміністративний позов - задоволено, а саме, визнано протиправними дії Комунального підприємства “ЖИЛСЕРВІС-2” Дніпровської міської ради щодо надання ОСОБА_1 неповної відповіді від 10.10.2019 р. вих.№1058 на його запит про доступ до публічної інформації від 27.09.2019 р. вх.№1058 та зобов`язано Комунальне підприємства “ЖИЛСЕРВІС-2” Дніпровської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 та надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 27.09.2019 р. вх.№1058 з урахуванням висновків суду.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виконання вказаного рішення, пояснень на заяву про встановлення судового контролю відповідачем, також, не надано.

Таким чином, рішення суду відповідачем не виконано.

Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року набрало законної сили – 30.04.2020 року, однак на дату розгляду клопотання про встановлення судового контролю докази його виконання, пояснення з приводу заяви позивача про встановлення судового контролю - відсутні, суд вважає, що наявні достатні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС -2» Дніпровської міської ради подати звіт про його виконання.

При цьому суд враховує, що оскільки положення ч. 1 ст. 382 КАС України надають суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Щодо клопотання позивача про стягнення з Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС -2» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із зверненням до суду із заявою про встановлення судового контролю в розмірі 2000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням.

Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.

Про відмову в ухваленні додаткового судового рішення суд постановляє ухвалу (ч.4 ст.252 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що позивачем було подано заяву з приводу зобов`язання подачі звіту про виконання рішення суду, а не позов із вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Крім того, щодо посилання заявника на рішення Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №520/928/19, суд зазначає що у вказаному рішенні судом надано правову оцінку виключно питанню відшкодування витрат на правничу допомогу, за звернення із заявою в порядку ст.383 КАС України.

Так, ч.1 ст.383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У вищевказаному рішенні Верховним Судом вказано про необхідність компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень, саме у випадку, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними.

Проте, у даній справі позивач не звертався до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а судом не встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними на виконання такого рішення, проте зобов`язано відповідача надати до суду звіт про виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких законних підстав для задоволення клопотання про стягнення з Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС -2» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із зверненням до суду із заявою про встановлення судового контролю в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 248, 256, 382 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю з виконання рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі ОСОБА_1 до Комунального підприємства “ЖИЛСЕРВІС -2” Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємства “ЖИЛСЕРВІС -2” протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 13.02.2021 року у справі №160/12268/19.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя М.В. Дєєв