Рішення № 100995023, 03.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03 листопада 2021 року Справа №160/11335/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1126 (пп В6250) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково, а саме постановлено:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 (пп В6250) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 40% відповідно до наказу МОУ України № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», у період з 02.02.2018 по 27.11.2020 року;

- зобов`язати Військову частину А1126 (пп В6250) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату надбавки за вислугу років у розмірі 40% відповідно до наказу МОУ України № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», у період з 02.02.2018 по 27.11.2020 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1126 (пп В6250) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки, з урахуванням вислуги років за попередніми місцями служби;

- зобов`язати Військову частину А1126 (пп В6250), здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки, з урахуванням вислуги років за попередніми місцями служби.

18.10.2021 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить:

- поновити строк звернення до суду з заявою про винесення додаткового рішення у справі №160/11335/21;

- постановити додаткове рішення, яким стягнути з Військової частини А1126 (пп В6250) на користь ОСОБА_1 суму витрат понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 11 500 грн.

20.10.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з заявою про винесення додаткового рішення у справі №160/11335/21, призначено розгляд вказаної заяви в порядку письмового провадження на 03.11.2021 року та встановлено відповідачу 10 денний строк з дня отримання даної ухвали для подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, але не пізніше 02.11.2021 року.

27.10.2021 року від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву представника позивача щодо стягнення судових витрат, в яких останній просить відмовити у задоволені вказаної заяви.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до таких висновків.

У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що позовну заяву підписано адвокатом, до матеріалів справи додано:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3848 від 14.09.2018 року;

- копію договору № 0205/21 про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2021 року;

- копію акту №1 від 02.09.2021 року прийому-передачі послуг наданої правничої (правової) допомоги за договором №0205/21 від 05.02.2021 року.

Згідно положень копії договору № 0205/21 про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2021 року:

- п.2.1 – виконавець бере на себе обов`язок представництва та захисту інтересів замовника, зокрема, в судах загальної та спеціальної юрисдикції всіх інстанцій. Для реалізації вказаного обов`язку виконавець здійснює, зокрема, підготовку написання та подання в інтересах замовника будь-яких процесуальних документів, в тому числі, але не виключно, заяв, позовних заяв, клопотань, скарг пояснень, апеляційних та касаційних скарг, звернень, адвокатських запитів; отримання будь-яких документів, що стосуються замовника; надання усних та письмових консультацій;

- п.4.1 – сума договору за надання правової (правничої) допомоги становить 8500 грн. та складається з надання наступних послуг: складання адвокатського запиту до Військової частини А1126 – 500 грн., складання позовної заяви про визнання бездіяльності Військової частини А1126 протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та формування додатків до позовної заяви – 8000 грн.;

- п.4.2 – в разі якщо буде прийнято судове рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог до Військової частини А1126 (ідентифікаційний код – 22994874), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 10 % від суми, отриманої за результатом розгляду справи, але не менше 3000 грн.;

- п.4.3 – замовник оплачує надану правничу (правову) допомогу виконавця, визначену в п.4.1 даного договору, згідно з виставленими рахунками на підставі актів приймання-передачі правничої (правової) допомоги протягом десяти банківських днів з дня вступу в законну силу рішення суду першої інстанції.

- п.4.4 – замовник сплачує гонорар виконавця, визначений п.4.2 даного договору згідно з виставленим рахунком протягом двох банківських днів після виконання рішення суду боржником.

У відповідності до п.2 копії акту №1 від 02.09.2021 року прийому-передачі послуг наданої правничої (правової) допомоги за договором №0205/21 від 05.02.2021 року вартість наданої правничої (правової) допомоги складає:

- складання адвокатського запиту до Військової частини А1126 – 500 грн.,

- складання позовної заяви про визнання бездіяльності Військової частини А1126 протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та формування додатків до позовної заяви – 8000 грн.

Всього – 8500 грн.

Згідно до п.3 копії акту №1 від 02.09.2021 року прийому-передачі послуг наданої правничої (правової) допомоги за договором №0205/21 від 05.02.2021 року цей акт є підставою для проведення розрахунку між сторонами у порядку та строки передбачені Договором №0205/21 від 05.02.2021 року.

Частинами 6, 7 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обґрунтовуючи письмові заперечення на заяву представника позивача щодо стягнення судових витрат, відповідач зазначив, що:

- послуга з складання адвокатського запиту до Військової частини А1126 жодним документом не підтверджена;

- справа є типовою та має незначну складність;

- сума сплаченого клієнтом гонорару, обумовленого в договорі у розмірі 3000 грн. не підтверджена жодним документом.

Надаючи правову оцінку вказаним запереченням, суд зазначає наступне.

Судом спростовано твердження про те, що послуга з складання адвокатського запиту до Військової частини А1126 жодним документом не підтверджена, оскільки до позовної заяви долучено як копію адвокатського запиту від 11.02.2021 року до Військової частини А1126, так і копію відповіді на нього від 22.02.2021 року №691/738.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу відмови у стягненні витрат позивача на правову допомогу ту обставину, що сума сплаченого клієнтом гонорару, обумовленого в договорі у розмірі 3000 грн., не підтверджена жодним документом, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що пп.4.2 договору № 0205/21 про надання правничої (правової) допомоги від 05.02.2021 року передбачено, що в разі якщо буде прийнято судове рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог до Військової частини А1126 (ідентифікаційний код – 22994874), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 10 % від суми, отриманої за результатом розгляду справи, але не менше 3000 грн.

Так, рішенням суду постановленим у даній, адміністративний позов – задоволено частково.

Суд зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді. Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС України з 15 грудня 2017 року, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.

З огляду на наведене, посилання відповідача як на підставу відмови у стягненні витрат позивача на правову допомогу ту обставину, що сума сплаченого клієнтом гонорару, обумовленого в договорі у розмірі 3000 грн. не підтверджена жодним документом, не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Разом з тим, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що дана справа є справою незначної складності, а також, є типовою і відповідає ознакам щодо суб`єктного складу та предмету спору, які наведені в рішенні Верховного Суду.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд зазначає, що рішенням суду від 01.10.2021 року позов задоволено частково.

Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не позбавляє права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, а також, розмір задоволених позовних вимог, суд вважає що сума, вказана за складання позову - 8000 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

При цьому судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Суд також зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8000 грн. витрат на правничу допомогу за складання позову є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), розміром задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, а також, розмір задоволених позовних вимог, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу за складання позову, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2500 грн.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду в наведеній вище справі, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. гонорару за позитивне рішення, суд враховує, що відповідно до п.4.2 Договору про надання правової допомоги від 05.02.2021, відповідна сума обумовлена сторонами до сплати та є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат та підлягає розподілу за результатами судового розгляду справи.

Водночас з приводу розміру правової допомоги (гонорар успіху) суд зазначає таке.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. в якості «гонорару успіху», який передбачено п.4.2 договору про надання правової допомоги від 05.02.2021 року.

Суд зазначає, що приймаючи до уваги вищевказаний принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, та з урахуванням ступеню складності даної справи, яка, на думку суду, не передбачає витрачання значних часових та трудових ресурсів, та з огляду на обставину часткового задоволення позову, приходить до висновку про належність до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу (гонорар успіху) у розмірі 500 грн.

Враховуючи вищенаведене, а також, з огляду на розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, з огляду на розмір задоволених позовних вимог та часткову доведеність необхідності, обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню складають у загальному розмірі 3250 грн., що включає в себе відшкодування: складання адвокатського запиту – 250 грн., складання позовної заяви – 2500 грн., «гонорару успіху» - 500 грн.

З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1126 (пп В6250) (51270, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3250 грн. (три тисячі двісті п`ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1126 (пп В6250) (код ЄДРПОУ 22994874).

У задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв