Рішення № 100994899, 10.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/9297/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О. А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення 30.07.2021 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; зобов`язання нарахувати та виплатити належні при звільненні суми в частині невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки, індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, компенсацію вартості неотриманого речового майна, що належить позивачу до видачі, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, тривалістю 26 календарних днів, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Військовій частині 9971, згідно витягу з наказу начальника 6 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2021 №466-ос, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.07.2021.

Позивач вказує, що станом на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військовою частиною 9971 йому не було проведено повний розрахунок при звільненні в частині не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік тривалістю 26 календарних днів, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки тривалістю 56 календарних днів, індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, компенсація вартості не отриманого речового майна, що належить до видачі позивачу, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.

При звільненні з військової служби, позивач подав рапорти про отримання вищевказаних коштів. Однак, відповідачем залишено їх без виконання.

При цьому, позивач вказує, що 13.08.2021 йому виплачено заборгованість по нарахованій одноразовій допомозі при звільненні з військової служби в розмірі 159783,66 грн (нараховано 154511,25 грн), будь-яких інших коштів позивач не отримував.

18.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника 6 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України із письмовою заявою про надання інформації, проте відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов від 27.09.2021 вх.№43835/21 обгрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог вказав, що військова частина 9971 є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а також є бюджетною установою, без власного прибутку, розпорядником коштів ІІІ класу, тобто кошти використовуються лише за призначенням і в конкретно встановлених рамках, які виділяються з Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Представник відповідача зазначив, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених Луцькому прикордонному загону коштів, у відповідності до статті 17 Конституції України, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції №425 та Інструкції №558.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій представник відповідача звертає увагу, що згідно пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Так, на підставі наказу від 30.07.2021 №446-ос «Про особовий склад», прапорщику ОСОБА_1 (П-035658) Адміністрацією Державної прикордонної служби України позивачу у вересні 2021 року було нараховано і виплачено грошову компенсацію, що підтверджується довідкою №11/22-1/б/н від 22.09.2021.

Щодо позовних вимог в чистині нарахування та виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення, відповідач вказав наступне.

Законом України від 28.12.2014 №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни у статтю 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та доповнено її частиною 6 такого змісту: проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що Кабінетом Міністрів України на 2015 рік затверджується особливий порядок проведення індексації грошових коштів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Однак, Кабінет Міністрів України рішення про порядок проведення індексації заробітної плати та особливого порядку проведення індексації грошових доходів населення на 2015 рік не приймав, внаслідок чого грошові кошти на виплату індексації заробітної плати не виділялись, а тому у Військової частини 9971 відсутні підстави для проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Представник відповідача вважає, що нарахування суми індексації доходів у повному розмірі за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушенням бюджетного законодавства, що є недопустимим. У зв`язку з цим, з урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень Військовою частиною 9971, як бюджетною установою, нарахування та виплата індексації позивачу в період з 01.07.2015 по 17.08.2018 (під час проходження ним військової служби у Військовій частині 9971) не здійснювалась. У період з 17.08.2018 по 18.10.2019 позивач не проходив військову службу у Військовій частині 9971, відповідно відповідачем за цей період не виплачувалась та не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Поряд з цим зазначає, що згідно особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015 - 2021 роки ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення з 01.11.2019 по 30.07.2021.

Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації вартості не отриманого речового майна, що належить позивачу до видачі, представник відповідача вказав, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (пункт 3 Порядку №178). Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

Зауважив, що на виконання пункту 5 Порядку №178 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано розпорядження з метою зазначення цін у 2021 році, а саме відповідно до розпорядження від 29.01.2021 №13 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна з моменту виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця з 01.01.2021. На час виникнення спірних правовідносин, розпорядження Голови Державної прикордонної служби України 29.01.2021 №13 діюче та не скасоване.

Вважає, що відповідачем під час здійснення оскаржених позивачем дій вказані критерії правомірності не порушено та у зв`язку з вищевикладеним, будь-якої протиправності в діях посадових осіб Військової частини 9971 не вбачається.

Представник відповідача стосовно позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки зазначив, що згідно наказу відповідача від 30.07.2021 №466-ос «Про особовий склад», прапорщику ОСОБА_1 (П-035658) зобов`язано виплатити грошову компенсацію за невикористані 26 днів щорічної основної відпустки за 2021 рік. Військова частина 9971 подала 31.08.2021 потребу у коштах до Адміністрації Державної прикордонної служби України на виділення асигнувань для виплати позивачу грошової компенсації за невикористані 26 днів щорічної основної відпустки за 2021 рік. За результатом розгляду поданої потреби Адміністрація Державної прикордонної служби України виділила кошти та позивачу було нараховано і виплачено у вересні 2021 року грошову компенсацію, що підтверджується довідкою №11/22-1/б/н від 22.09.2021 та особистими картками грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог в частині виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, відповідач вказав, що згідно пункту 1 глави 7 розділу V Інструкції №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно пункту 2 глави 7 розділу V Інструкції №558, допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги. Така виплата може здійснюватись лише за наявності виключних підстав, а саме: подання військовослужбовцем (будучи на військовій службі) рапорту; наявності відповідного наказу про виплату грошової допомоги на оздоровлення Позивачу за відповідний рік.

Військова частина 9971 подала 31.08.2021 потребу у коштах до Адміністрації Державної прикордонної служби України на виділення асигнувань для виплати позивачу допомоги для оздоровлення за 2021 рік. За результатом розгляду поданої потреби Адміністрація Державної прикордонної служби України виділила кошти та позивачу було нараховано і виплачено у вересні 2021 року допомога для оздоровлення, що підтверджується довідкою №11/22-1/б/н від 22.09.2021 та особистими картками грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог в частині виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, представник відповідача вказав наступне.

Під час проходження військової служби, позивач опрацював рапорт про потребу у виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Разом з тим, оскільки кошти на виплату матеріальної допомоги у 2021 році Військовій частині 9971 не виділялись, протокол про прийняте позитивне рішення комісії на виплату матеріальної допомоги позивачу у Військової частини 9971 відсутній, ОСОБА_1 така допомога не виплачувалась.

Вважає позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

З наведених підстав, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

25.10.2021 ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення 01.08.2021 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; зобов`язання нарахувати та виплатити належні при звільненні суми компенсації вартості неотриманого та належного до видачі речового майна в сумі 40 499,90 грн, індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 17.08.2018 включно та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в структурних підрозділах Державної прикордонної служби України в період з 1997 по 2021 роки, в тому числі у військовій частині 9971.

Крім того, в період з 17.08.2018 по 18.10.2019 позивач проходив військову службу на посадах у Донецько-Луганському регіональному управлінні.

Згідно наказу начальника Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.06.2021 № 363-ос «Про особовий склад», прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас.

Згідно наказу начальника 6 Прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.07.2021 № 446-ос «Про особовий склад», прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.

У зв`язку із звільненням, позивача направлено на військовий облік, а його особову справу відправлено до Луцького об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волинської області.

18.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника 6 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України із письмовою заявою про надання інформації, проте відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). В статті 9 цього Закону закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII встановлює, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно частиною першою статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону №1282-XII).

Стаття 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За нормами пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078, визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Норми Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначають джерело коштів на проведення індексації. Пункт 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву та згідно особистих карток грошового забезпечення за 2015 - 2021 роки позивачу нараховувалась і виплачувалась індексація грошового забезпечення за період листопад-грудень 2015 року, з 01.11.2019 по 30.07.2021.

При цьому, згідно із особових карток грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що у періоди з 01.07.2015 по 01.11.2015 та з 01.01.2016 по 17.08.2018 індексація грошового забезпечення у період проходження служби у військовій частині 9971 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що є порушенням вимог Закону №1282-XII, Порядку №1078 та порушує права ОСОБА_1 .

Частина четверта статті 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 Кодексу законів про працю України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації позивачу за період з 01.07.2015 по 17.08.2018 з врахуванням виплачених сум за листопад та грудень 2015 року.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 91 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд звертає увагу, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством його прав та інтересів.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до довідки від №39 Військової частини 9971 вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 40 499,90 грн.

Вказана сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно станом на момент розгляду справи відповідачем не відшкодована, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

У рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 40 499,90 грн (з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів), та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 1 Розділу ХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХХIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 Розділу ХХIV Порядку №260 установлено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.

Враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 30.07.2021, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з врахуванням наведеного, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Відповідно до норм Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 9971 щодо не проведення 01 серпня 2021 року ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби на день виключення з особового складу та всіх видів забезпечення.

Зобов`язати Військову частину 9971 (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належні при звільненні індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 17.08.2018 (з врахуванням виплачених сум за листопад та грудень 2015 року), компенсацію вартості не отриманого речового майна, що належить до видачі в сумі 40 499 (сорок тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 90 копійок (з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів) та матеріальну допомогу на вирішення соціально – побутових питань за 2021 рік.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський