Рішення № 100994845, 08.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10607/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 80 процентів грошового забезпечення; зобов`язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату пенсії з 01 січня 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103) в розмірі 80 процентів від суми грошового забезпечення у редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), чинної станом на дату призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 30 грудня 2010 року був звільнений зі Збройних Сил України, є пенсіонером Міністерства Оборони України та з 31 грудня 2010 року отримує пенсію за вислугу 30 (тридцять) років, яка була призначена в розмірі 80 процентів грошового забезпечення відповідно Закону №2262-ХІІ.

Із листа ГУ ПФУ у Волинській області від 10 серпня 2021 року позивачу стало відомо, що відповідач при проведенні перерахунку його пенсії зменшив розмір пенсії з 80 до 70 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

Не погоджуючись із зменшенням розміру пенсії ОСОБА_1 13 серпня 2021 року звернувся до пенсійного органу з письмовими заявою про повернення пенсії у розмірі 80 процентів грошового забезпечення, проведення перерахунку і виплати пенсії в цьому розмірі, починаючи з 01 січня 2018 року, однак відповідач листом від 07 вересня 2021 року повідомив, що перерахунок проведено згідно з нормами законодавства, яке діє на день проведення відповідного перерахунку, тому й розмір пенсії перераховано з нового грошового забезпечення у розміру 70 процентів (максимальний), як цього вимагає чинна редакція закону.

На думку позивача, з 01 січня 2018 року пенсійний орган при перерахунку пенсії, на виконання вимог Постанови №103 помилково застосувало розмір 70 процентів від суми грошового забезпечення, оскільки зазначена постанова не змінила регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій на підставі Закону

Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XIІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у грошового забезпечення не стосується перерахунку вже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто 80 процентів його грошового забезпечення .

Уважає дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення розміру його пенсії протиправними та необґрунтованими, з огляду на що та посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 просить позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 21 жовтня 2021 року №0300-0802-7/42293, відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що позивачу з 31 грудня 2010 року була призначена пенсія за 30 років служби у розмірі 80 процентів грошового забезпечення за нормами Закону №2262-ХІІ, так як норма про не перевищення на той час складала розмір 90 процентів.

У періоді отримання пенсії з 2010 року по день звернення позивача до суду у 2021 році норма статті 13 Закону №2262-ХІІ змінювалась двічі - з 01 жовтня 2011 року по 30 квітня 2014 року розмір складав 80 процентів (Закон №3668-VI від 08 липня 2011 року), з 01 травня 2014 року по теперішній час (Закон №1166-VII від 27 березня 2014 року) - розмір складає 70 процентів. У цих періодах всім пенсіонерам, яким пенсія призначалась на умовах Закону №2262-ХІІ новопризначені пенсії призначались у розмірі відповідно до періодів 80 процентів і тепер з 01 травня 2014 року призначаються у розмірі 70 процентів.

Перерахунок пенсії позивача був проведений із застосуванням чинної на 01 січня 2018 року норми статті 13 Закону №2262-ХІІ про розмір пенсії, який не може перевищувати 70 процентів грошового забезпечення, сформованого за 1 місяць (за березень 2018 року). Розмір пенсії при цьому зріс з 3195,64 грн до 5078,57 грн - з 01 січня 2018 року, до 6020,04 грн - з 01 січня 2019 року, до 6951,50 грн - з 01 січня 2020 року.

Пунктом 23 Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині другій статті 13 цифри «80» замінені цифрами «70». Ця зміна розміру проценту відноситься і до призначення вперше пенсій відповідно Закону №2262-ХІІ, і до перерахунку пенсії з підвищеного грошового забезпечення згідно зі статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Названа спірна норма Закону №1166-VII про неперевищення розміру пенсії 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення не визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України.

З урахуванням зазначеного, ГУ ПФУ у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 26-31).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк. спр. 23).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 31 грудня 2010 року отримує пенсію за вислугу 30 (тридцять) років, яка була призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ у розмірі 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 16 березня 2011 року серії НОМЕР_2 та протоколом за пенсійною справою №0301002567 від 31 грудня 2010 року (арк. спр. 13, 15, 34).

На підставі довідки Волинського обласного військового комісаріату №ХА18349 (арк. спр. 20, 36) та відповідно до Постанови №103, у квітні 2018 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року виходячи з основного розміру пенсії 70 процентів грошового забезпечення, у зв`язку із чим розмір перерахованої пенсії став складати 5078,57грн (арк. спр. 19, 35).

Як убачається із розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі №0301002567 станом на 01 серпня 2021 року пенсія позивача обчислена виходячи із 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, розмір пенсії складає 8961,50 грн (арк. спр. 16).

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 13 серпня 2021 року, в якій просив провести перерахунок та виплату недоплачених сум пенсії з 01 січня 2018 року (арк. спр. 14), однак відповідач листом від 07 вересня 2021 року №9370-9407/С-02/8-0300/21 повідомив про те, що на виконання Постанови №103 проведено перерахунок його пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням нового грошового забезпечення у розмірі 70 процентів (максимальний) (арк. спр. 17).

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70 процентів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон №2262-ХІІ.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Підпунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри «90» замінено цифрами «80».

Згідно із частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», далі – Закон №1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, до Закону №2262-ХІІ внесено зміни, а саме: у частині другій статті 13 цифри «80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.

Отже, з часу призначення позивачу пенсії стаття 13 Закону №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного (максимального) розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

Як вбачається із матеріалів справи, з 31 грудня 2010 року позивачу була призначена пенсія за вислугу 30 (тридцять) років та на підставі Закону №2262-XII така пенсія виплачувалася у розмірі 80 процентів від суми грошового забезпечення.

З 01 січня 2018 року пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру 70 процентів від суми грошового забезпечення за відповідною посадою. При здійсненні перерахунку та визначенні нового розміру пенсії відповідач застосував чинну норму частини другої статті 13 Закону №2262-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Постанови №103, передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із №2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно із частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції Закону №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України, враховує правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, які полягають у наступному.

Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій є протиправним оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Відтак, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Таким чином, суд дійшов до переконання, що відповідачем при здійсненні 01 січня 2018 року перерахунку позивачу пенсії за вислугу років протиправно застосовано розмір відсоткової складової грошового забезпечення 70 процентів, а не 80 процентів, що був обчислений відповідно до наявної у позивача вислуги років.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності дій щодо зменшення розміру пенсії із 80 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, а, відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, що визначений частиною другою статті 122 КАС України. КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На думку суду, оскільки при перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2016 року її розмір у процентному значенні був зменшений з вини відповідача, тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХІІ право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду в постанові від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, висновків Верховного Суду, викладених у постанові 16 жовтня 2019 року по справі №240/5401/18, яка є зразковою, суд у даній типовій справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 80 до 70 процентів грошового забезпечення та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії у розмірі 80 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Волинській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зауважує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду являє собою елемент процесуальних питань на стадії виконання судового рішення та є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 704/1167/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Натомість, суд уважає, що у даному випадку обраний спосіб захисту порушеного права є достатнім та ефективним, та виключні підстави для встановлення судового контролю за виконанням відповідачами рішення суду у даній справі відсутні.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 24 вересня 2021 року №75 (арк. спр. 10) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 22).

Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 80 процентів до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку із 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії у розмірі 80 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 08 листопада 2021 року.