Рішення № 100994578, 08.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

08 листопада 2021 р. Справа №120/7491/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області

про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернулася до Чернівецької селищної ради з заявою про надання їй в оренду строком на 49 років земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4421 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для облаштування та будівництва ринку.

Рішенням Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області 41 сесії 7 скликання від 02.09.2020 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, на умовах оренди терміном на 49 років. З метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, позивач звернулася до землевпорядної організації. Втім, в ході підготовки проекту стало відомо, що вказана земельна ділянка підлягає передачі на правах оренди після проведення аукціону. У подальшому позивач звернулася до селищної ради із заявою про приведення зазначеного рішення у відповідність до вимог земельного законодавства.

Однак, рішенням 9 позачергової сесії Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області 8 скликання від 29.04.2021 №345, скасовано рішення 41 сесії Чернівецької селищної раді скликання від 02.09.2020.

Позивач вважає спірне рішення таким, що прийняте з перевищенням повноважень, наданих сесії відповідно ради, прийнятим всупереч Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відтак таким, що підлягає до скасування тому звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 15.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

01.11.2021 до суду від відповідача надійшла заява-пояснення, у якій селищна рада проти позову заперечує, вважає позовні вимоги Позивача необґрунтованими, безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.

Крім того, у позовній заяві позивач наголошує, що з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки на умовах оренди звернулася до землевпорядної організації, на що отримала відмову у зв`язку із наданням земельної ділянки без проведення аукціону, що було порушенням законної процедури. З цього випливає, що у позивача не виникло жодних правовідносин, які пов`язані з реалізацією рішення сорок першої сесії Чернівецької селищної ради сьомого скликання б/№ від 02.09.2020 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » що не виключило можливості скасувати зазначене рішення.

Вивчивши матеріали справи, та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.

Позивач звернулася до Чернівецької селищної ради з заявою про надання їй в оренду строком на 49 років земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4421 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для облаштування та будівництва ринку.

Рішенням Чернівецької селищної ради Чернівецького району Вінницької області 41 сесії 7 скликання від 02.09.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4421 га для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, на умовах оренди терміном на 49 років в АДРЕСА_1 .

З метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки на умовах оренди, позивач звернулася до землевпорядної організації. Втім, в ході підготовки проекту стало відомо, що вказана земельна ділянка підлягає передачі на правах оренди після проведення аукціону.

У подальшому 28.04.2021 позивач звернулася до селищної ради із заявою про приведення зазначеного рішення у відповідність до вимог земельного законодавства, а саме статтей 124, 127 ЗКУ.

Однак, рішенням 9 позачергової сесії Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області 8 скликання від 29.04.2021 №345, скасовано рішення 41 сесії Чернівецької селищної раді скликання від 02.09.2020, як таке, що прийняте в порушення вимог Земельного кодексу України.

Позивач вважаю дане рішення сесії таким, що прийняте з перевищенням повноважень, наданих сесії відповідно ради, прийнятим всупереч Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відтак таким, що підлягає до скасування, тому звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.127 Земельного кодексу України Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцію, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відтак, земельна ділянка, щодо отримання якої в оренду позивачем було скеровано відповідну заяву на розгляд сесії селищної ради відноситься до земель, право на які підлягають передачі за результатами аукціону.

У зв`язку із чим, бажаючи отримати в оренду зазначену земельну ділянку, позивачем було подано клопотання до селищної ради про приведення рішення селищної ради від 02.09.2020, у відповідність до норм земельного законодавства.

Натомість, відповіддю від 28.05.2021 №564, селищна рада повідомила позивача про те, що 29.04.2021 рішенням сесії селищної ради №345 замість приведення рішення у відповідність до законодавства шляхом оголошення аукціону, було скасовано попереднє рішення, посилаючись на положення ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою встановлено компетенцію сільських рад.

Так, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме статті 26, надано повноваження сесії ради на скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Втім, суд зауважити на тому, що відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Скасоване на сесії селищної ради рішення від 02.09.2020 було ухвалено сесією попереднього скликання, а саме, сесією селищної ради 7 скликання, а не її виконавчим органом.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції чи законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як слідує з висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 301/2579/17, системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що жоден орган або посадова особа, окрім суду, не наділяються правом вирішувати остаточну долю актів органів місцевого самоврядування. При цьому слід виходити з презумпції законності рішень органів місцевого самоврядування. Лише суд може прийняти рішення про незаконність акта органу місцевого самоврядування (частина десята статті 59 Закону №280/97-ВР), що у свою чергу, потенційно може стати приводом для його скасування.

Відтак, з аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституції України слідує, що селищна рада наділена повноваженнями скасовувати рішення підпорядкованих органів ради. У свою чергу, повноваженнями на скасування своїх же рішень, що суперечать Конституції чи законодавству України, селищна рада не наділена.

Як слідує з висновків, Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 16 квітня 2009 у справі 1-9/2009, зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону видно, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Суд зазначає що у даній ситуації, яка склалася, виникли правовідносини, які пов`язані із реалізацією позивачем права на отримання бажаної земельної ділянки в оренду, у зв`язку із прийняттям селищною радою рішення від 02.09.2020 про надання мені дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди. Позивач не заперечує проти приведення відповідного рішення селищної ради у відповідність до норм земельного законодавства шляхом оголошення аукціону.

Втім, спірне рішення від 29.04.2021 суперечить прийнятому раніше рішенню від 02.09.2020. Крім того, воно не змінює характер правовідносин із дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з метою надання у користування на умовах оренди земельної ділянки, а скасовує його, що суперечить висновкам рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009, оскільки існуюче становище позивача буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Також слід зауважити на тому, що Конституційний Суд України вказує , що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.1 рішення).

Відповідно до ч.2 ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Вказані положення Конституції України також знайшли своє відображення в положеннях ст..59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відтак, зокрема, індивідуально-правові акти, що визначають права і законні інтереси фізичних осіб та юридичних осіб приватного права не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування інакше як у разі, коли цей орган наділений відповідно до Конституції і законів України юрисдикційними повноваженнями стосовно таких актів.

Враховуючи, що індивідуально-правові акти, зокрема, місцевих рад є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов`язки, одностороннє скасування радами цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією і законами України процедури. Оскільки місцеві ради при розгляді таких справ: а) виступають "суддями" у власних справах, що суперечить загальному принципу права nemo iudex idoneus in propria causa, згідно з яким жодний орган влади не може бути суддею у власній справі (в цьому разі здійснювати юрисдикційну діяльність); б) втручаються у виключну сферу судової влади, яка є конституційним гарантом прав людини і громадянина.

У Законі України "Про звернення громадян" передбачено подання скарги у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи. За відсутності позасудового контролю за ненормативними актами (місцеві ради не мають над собою ієрархічної влади в силу специфіки місцевого самоврядування), судовий контроль (статті 8, 55 Конституції України) є єдиною формою вирішення спорів щодо цих актів та захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб приватного права. Отже, юрисдикційна діяльність місцевих рад стосовно власних індивідуальних правових актів є неможливою, а тому вона реалізується лише судовими органами.

Місцеві ради мають право здійснювати юрисдикційну діяльність щодо скарг фізичних осіб та юридичних осіб приватного права на акти лише підконтрольних їм органів місцевого самоврядування.

Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.ст. 26, 59) визначено чіткий перелік рішень, які може приймати та скасовувати селищна рада.

Відтак, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, вийшов за межі наданих їй повноважень, а також рада діяла не у спосіб та всупереч повноваженням, наданим їй Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому таке рішення підлягає до скасуванню в судовому порядку.

Як слідує з висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 березня 2021 року у справі № 0940/1433/18 ухвалення оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень поза межами наданих йому повноважень є самостійною підставою для його скасування (п. 52).

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 9 позачергової сесії Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області 8 скликання від 29.04.2021 за №345 «Про скасування рішення 41 сесії Чернівецької селищної ради 7 скликання б/н від 02.09.2020 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ».

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області (юридична адреса 24100, Вінницька область, Могилів-Подільський район, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, буд. 103/1, Код ЄДРПОУ-04326856).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: