Рішення № 100994447, 10.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 р. Справа № 120/10870/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області) у якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні його з пенсії за вислугою років призначену попередньо відповідно до п. "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" статті 12 цього ж Закону та зобов`язати відповідача призначити йому з 21.01.2021 пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що наказом голови Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Вінницькій області № 8-о від 20.01.2021 його звільнено у запас Збройних Сил України за пп. “г” п. 64 (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі). Його вислуга на день звільнення становить в календарному обчислені – 21 рік 09 місяців 26 днів, в пільговому обчислені – 26 років 11 місяців 12 днів, при цьому страховий стаж складає 28 років 04 місяці 12 днів. 21.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області йому було призначено пенсію за вислугою років відповідно до п. “б” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Втім, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, позаяк враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, необхідний стаж для призначення пенсії слід обраховувати в пільговому обчисленні. Стверджуючи, що відповідачем було безпідставно відмовлено у призначенні пенсії з урахуванням його пільгової вислуги років, ОСОБА_1 за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 10.09.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

28.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до п. “а” ст. 12 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Враховуючи, що календарна вислуга позивача на день звільнення становить 21 рік 09 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. “а”, позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до п. “б” ст. 12 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Відповідач вважає, що у нього відсутні правові підстави для призначення пенсії за вислугу років на тих умовах, про які вказує позивача, у зв`язку з чим у задоволенні позову просить суд відмовити.

Інших заяв від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в податковій міліції з 31.12.1999 по 20.01.2021. В межах цього періоду позивач з 10.02.2015 по 17.04.2015 та з 05.06.2015 по 19.10.2017 проходив військову службу в зоні проведення антитерористичної операції.

Наказом голови Комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Вінницькій області № 8-о від 20.01.2021 позивача звільнено з податкової міліції у запас Збройних Сил України за пп. “г” п. 64 (через скорочення штатів – при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи. Відповідно до вищезазначеного наказу вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить в календарному обчислені – 21 рік 09 місяців 26 днів, в пільговому обчислені – 26 років 11 місяців 12 днів при цьому страховий стаж складає 28 років 04 місяці 12 днів.

Після звільнення позивача зі служби Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було направлено пакет документів до відповідача для призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

21.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу було призначено пенсію за вислугою років відповідно до п. “б” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ в розмірі 53% грошового забезпечення.

08.07.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив здійснити переведення його з пенсії, призначеної відповідно до п. “б” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ на пенсію, що призначається відповідно до п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, вказуючи при цьому, що його загальна календарна вислуга років в пільговому обчисленні становить понад 26 років, що є достатньою умовою для призначення такого виду пенсії. В якості правової підстави своїх доводів позивач у цій же заяві послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а.

Однак, відповідач листом від 02.08.2021 за №8242-7334/Ф-02/8-0200/21 відмовив позивачу у задоволенні його прохання, вказавши, що у зв`язку із відсутністю календарної вислуги років (25 років) його пенсія призначена відповідно до п. “б” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, а свої права на пенсійне забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в податковій міліції є Закон N 2262-XII.

Пунктом "б" статті 1-2 Закону N 2262-XII передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону N 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону N 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Нормами статті 17-1 Закону N 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 N 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова N 393). Саме цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.98 N 1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" (далі - Постанова N 1716) установлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (п. 1 Постанови N 1716).

Пунктом 2 постанови N 1716 визначено, що на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби поширюється чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.92 N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань". Для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби крім служби та часу, передбачених зазначеною постановою, до вислуги років зараховується служба в податковій міліції (органах податкової поліції) на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Отже, при обчисленні вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсії за Законом N 2262 на позивача, як особу начальницького складу податкової міліції поширюються положення Постанови N 393.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема копії наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 20.01.2019 N 8-о, а також розрахунку вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 , складеного ГУ ДФС України у Вінницькій області, вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчислення становить 21 рік 09 місяців 26 день, а в пільговому обчисленні – 26 років 11 місяців 12 днів.

Дійсно, свого часу Верховний Суд у своїх постановах від 27 березня 2018 року у справі N 295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі N 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі N 295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі N 360/1432/19 та інших сформував правову позицію про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі N 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі N 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі N 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону N 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою N 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція в подальшому була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі N 480/4241/18.

Зокрема, за наслідками розгляду справи N 480/4241/18 Верховний Суд зробив наступні правові висновки:

« 1. В цілях Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку N 393».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, застосовуючи означені правові висновки до обставин цієї справи, суд наголошує на наступному.

Статтею 1 Закону N 2262-XII передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон N 2262-XII як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі N 2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Отже, передбачена Законом N 2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону N 2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом N 2262-XII.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з податкової міліції 20 січня 2021 року та на момент звільнення його вислуга років в пільговому обчисленні становила – 26 років 11 місяців 12 днів, а відтак останній мав право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту "а" статті 12 Закону N 2262-XII та Постанови N 393.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу в переведені пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту "б" статті 12 Закону N 2262-XII на пенсію за вислугу років за умовами, що визначені відповідно до пункту "а" статті 12 Закону N 2262-XIІ є протиправними, а тому в цій частині заявлені позовні вимоги слід визнати обґрунтованими.

Щодо часу з якого позивач просить призначити йому пенсію відповідно до п. "а" ст. 12 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, то суд враховує наступне.

У відповідності до пунктів 4, 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі – Порядок № 3-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання. Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Пунктом 14 Порядку N 3-1 визначено, що орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

В той же час частиною 1 статті 50 Закону № 2262-ХІІ унормовано загальне правило, за яким пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів «а», «б» статті 12 цього Закону призначаються з наступного дня після звільнення зі служби.

Як свідчать матеріали справи, пенсія позивачу за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ призначена з наступного дня після його звільнення зі служби, тобто з 21.01.2021.

Разом із тим із заявою до відповідача про здійснення перерахунку призначеної пенсії (застосування інших умов для призначення пенсії за вислугу років) відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ позивач звернувся 08.07.2021.

За таких обставин та враховуючи, що в межах предмету даного спору позивач не оскаржує первинне призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону N 2262, а спірним питанням є саме умови призначення пенсії за вислугу років, про зміну яких позивач виходячи із заявочного принципу звернувся до органу Пенсійного фонду лише 08.07.2021, тому суд доходить висновку, що саме з цієї дати слід зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію згідно з пунктом "а" статті 12 Закону N 2262.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін та враховуючи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 у справі 805/3923/18-а та від 14 квітня 2021 року у справі N 480/4241/18, суд доходить до переконання про наявність правових підстав для частково задоволення адміністративного позову у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в переведені пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту "б" статті 12 Закону N 2262-XII на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону N 2262-XIІ та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону N 2262-XII з 08.07.2021 відповідно до вислуги, яка становить 26 років 11 місяців 12 днів, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій, а інших судових витрат у межах даної адміністративної справи судом не виявлено, питання про розподіл останніх не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведені пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ на пенсію за вислугу років за умовами, що визначені відповідно до пункту "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 08 липня 2021 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ відповідно до вислуги, яка становить 26 років 11 місяців 12 днів, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10.11.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович