Вирок № 100993683, 11.11.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.11.2021 Єдиний унікальний номер 205/5238/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Калініченка Г.П.

при секретарі - Панюті В.І.

по кримінальному провадженню, внесеному 04.10.2019 року у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019040030002435 про обвинувачення:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, працевлаштованого слюсарем в Міській аварійній службі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора - Марченка С.А.

захисників - адвокатів Тарасевича С.В.,

Парохненка С.Є.

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого - адвоката Тронько В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у в залі суду в місті Дніпрі вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В:

04.10.2019 близько 07 години 45 водій ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем «Део Ланос» р/н. НОМЕР_1 , рухався у Новокодацькому районі м. Дніпро по вул. Метробудівській, з боку вул. Великої Діївської у напрямку вул. Набережної Заводської.

На шляху руху ОСОБА_1 , проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, перед виконанням маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи поворот ліворуч не надав дорогу зустрічному транспортному засобу - мотоциклу «Сузукі» р/н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в наслідок чого, в районі будинку №13 вулиці Метробудівській, допустив зіткнення з ним. Після зіткнення мотоцикл «Сузукі» продовжив некерований рух за межі проїзної частини та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла:

Закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, забійних ран у лівій скронево-тім`яній області, садин волосистої частини голови, синця на нижній повіці лівого ока;

Закритої травми грудної та черевної порожнини з переломами 7-го та 8-го ребер ліворуч по лопатковій лінії, забою нижньої частини правої легені, розриву лівого куполу діафрагми зі зміщенням шлунку в плевральну порожнину та явищами внутрішньої кровотечі;

Синця на задній поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом у верхню третину лівого передпліччя та саден: на задній поверхні лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, на внутрішній поверхні лівого передпліччя від середньої до нижньої третини, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині;

Відкритого крайового перелому голівки правої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків в порожнину колінного суглобу, забійно-рваної рани по передній поверхні правої гомілки у верхній третині;

Відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки у верхній третині, відкритого перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, крайового перелому голівки та верхньої третини лівої малогомілкової кістки, забійно-рваної рани по зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, синця лівої гомілки, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно пункту 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Део Ланос» р/н НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 10.4 та 10.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

- п. 10.4. «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю»,

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», - невиконання яких знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Крім того встановлено що, 04.10.2019 близько 07:45 годині водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом «Сузукі» р/н. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію якого відсутнє, рухався у Новокодацькому районі м. Дніпро по вул. Метробудівській, з боку Набережна Заводська в напрямку вул. Великої Діївської зі швидкістю не менш ніж 100 км/год в правій смузі руху.

Так, рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості для руху в населеному пункті (50 км/год), заздалегідь позбавив себе можливості при необхідності, в допустимих межах, здійснити зупинку керованого ним транспортного засобу і, при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля «Део Ланос» р/н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку та змінював напрямок руху ліворуч в бік смуги руху мотоцикла «Сузукі», не вжив заходів до своєчасного зниження швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду і, в районі буднику № 13 по вул. Метробудівської, допустив зіткнення з ним. Після зіткнення мотоцикл «Сузукі» продовжив некерований рух, виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла:

Закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, забійних ран у лівій скронево-тім`яній області, садин волосистої частини голови, синця на нижній повіці лівого ока;

Закритої травми грудної та черевної порожнини з переломами 7-го та 8-го ребер ліворуч по лопатковій лінії, забою нижньої частини правої легені, розриву лівого куполу діафрагми зі зміщенням шлунку в плевральну порожнину та явищами внутрішньої кровотечі;

Синця на задній поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом у верхню третину лівого передпліччя та саден: на задній поверхні лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, на внутрішній поверхні лівого передпліччя від середньої до нижньої третини, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині;

Відкритого крайового перелому голівки правої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків в порожнину колінного суглобу, забійно-рваної рани по передній поверхні правої гомілки у верхній третині;

Відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки у верхній третині, відкритого перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, крайового перелому голівки та верхньої третини лівої малогомілкової кістки, забійно-рваної рани по зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, синця лівої гомілки, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно пункту 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості І тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - мотоциклом «Сузукі» р/н. НОМЕР_2 , порушив вимоги п.п 12.4, 12.9(6) та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які наголошують:

п.12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

п.12.9(б)- «Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки і 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих правил;

п.12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди", невиконання якого знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся і суду пояснив наступне.

В той день, - 04 жовтня 2019 року близько 8-ї години ранку, він разом з дружиною на автомобіля «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_1 , який належав синові, рухалися по вул. Метробудівська, з боку вул. Велика Діївська у напрямку вул. Набережна Заводська. Під час руху, йому необхідно було здійснити поворот ліворуч в районі буд.12 на автомобільну стоянку, для чого він зупинився коли місця розриву суцільної роздільної смуги розмітки, після чого продовжив виконувати маневр повороту на ліво, чітко усвідомлюючи, що зустрічні автомобілі зупинилися на заборонений їм «червоний» сигнал світлофору. Проїхавши приблизно до середини проїзної частини дороги, він відчув удар в праву передню частину свого автомобіля. Вийшовши з автомобіля, він побачив далі від авто лежав мотоцикл, якого раніше перед собою не бачив. На обочині лежав невідомий чоловік, як у подальшому стало відомо - потерпілий ОСОБА_3 .. Підійшовши до потерпілого разом з дружиною, вони намагалися надати першу допомогу, але розуміючи що потрібна професійна медична допомога, викликали швидку медичну допомогу. В цей час до них підійшов водій мотоцикла, раніше йому не відомий ОСОБА_2 ..

Як йому повідомили свідки пригоди, мотоцикл рухався від світлофора на великій швидкості і на задньому колесі. Відстань від світлофора до місця повороту його автомобіля більше 100 метрів, це було встановлено під час проведення слідчого експерименту.

В подальшому він у добровільному порядку надав грошові кошти на лікування потерпілого у розмірі 100 доларів США та 10 000 грн., а також придбав ліків на суму 4290,84 грн., що підтверджується наданими фіскальними чеками.

Так як можливості спілкуватися з потерпілим ОСОБА_4 не було, він не міг надати необхідної йому матеріальної допомоги на лікування у добровільному порядку. На даний час він бажає в найкоротший час відшкодувати завдану шкоду, розмір якої встановить суд.

Просив суд призначити йому не суворе покарання, без позбавлення волі, а також не позбавляти права керувати транспортними засобами.

Пред`явлений цивільний позов він визнав частково, так як не згоден з заявленою сумою, у якій не враховано добровільне часткове відшкодування ним завданої шкоди.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся і суду пояснив наступне.

04 жовтня 2019 року в ранковий час, він керуючи мотоциклом «Сузукі» рухався по вул. Метробувська з боку вул. Набережна Заводська у напрямку вул. Велика Діївська. По ходу його руху знаходився світлофор, на якому горів «червоний» сигнал, у зв`язку з чим, він зменшивши швидкість до мінімальної рухався прямо не зупиняючись і очікуючи, поки загориться «зелений» сигнал. Після того, як загорівся дозволяючий йому рух сигнал світлофору, він почав прискорений рух прямо. В цей момент, несподівано для нього перед ним з`явилася перешкода у виді автомобіля «Део Ланос» під керуванням ОСОБА_1 і відбулося зіткнення його мотоцикла та вказаного автомобіля. Момент коли автомобіль під керуванням ОСОБА_5 виїхав на його полосу руху, він не бачив, так як дивився тільки вперед, не відволікаючись по сторонам. Він погоджується з висновком експертизи, яка встановила перевищення ним дозволеної швидкості і те що він рухався більш ніж 100 км. на годину. Після зіткнення він впав, а мотоцикл посунувся далі. Піднявшись, він побачив на тротуарі лежачого невідомого чоловіка, як у подальшому з`ясувалося потерпілого ОСОБА_3 , а також поряд з ним ОСОБА_5 . Підійшовши до чоловіка, він побачив, що той має травму ноги та з рани тече кров, в зв`язку з чим попитав перехожих щось для того, щоб перетягнути ногу та зупинити кров. В цей час ОСОБА_5 викликав «швидку» допомогу.

В подальшому він намагався надавати матеріальну допомогу потерпілому, придбав необхідні ліки та робив грошові перекази.

Просив суд про не суворе покарання, виказував готовність відшкодувати завдану шкоду. Щодо заявленого позову, визнав його частково, т.я. не згодний з заявленою сумою.

Окрім показань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх винуватість у скоєнні злочину за обставин, викладених у даному вироку, знайшла своє повне підтвердження у доказах, які суд вважає належними та допустимими у відповідності до ст.ст.85,86 КПК України.

Так, потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні надав такі показання. 04 жовтня 2019 року в ранковий час він вийшов з дому та направлявся за місцем своєї роботи. Наближаючись до зупинки громадського транспорту, яка знаходиться по вул. Метробудівська, не доходячи до проїзної частини дороги, він відчув сильний удар і втратив свідомість. Прийшов до свідомості в палаті лікарні у відділенні реанімації. В подальшому йому стало відомо, його збив мотоцикл під керуванням ОСОБА_2 , який перед цим зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 .. Нічого більш детального щодо обставин події він повідомити не може, т.я. подія сталася швидко та несподівано. Щодо призначення покарання, він вважав за необхідне суворо покарати обвинувачених, які в продовж часу знаходження його в лікарні, не надавали йому належної матеріальної допомоги на лікування.

Заявлений цивільний позов про стягнення з обвинувачених та цивільних відповідачів матеріальної та моральної шкоди він підтримав повністю, просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Крім показань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , їх вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.10.2019 року, схеми та фото-таблиці до нього, об`єктом огляду є ділянка місцевості, яка знаходиться в районі будинку №13 по вул. Метробудівська в м.Дніпрі, де відбулося зіткнення автомобіля «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та мотоцикла «Сузукі» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 ;

- як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту від 20.05.2020 року за участю свідка ОСОБА_6 , схеми та фото таблиці до нього, свідок вказав на напрямок руху автомобіля «Део Ланос» під керуванням ОСОБА_1 та напрямок руху мотоцикла «Сузукі» під керуванням ОСОБА_2 , а також місце зіткнення вказаних транспортних засобів;

- згідно з висновком судово-медичної експертизи №3210е від 22.10.2019 року, внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної тупої травми тіла:

Закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, забійних ран у лівій скронево-тім`яній області, садин волосистої частини голови, синця на нижній повіці лівого ока;

Закритої травми грудної та черевної порожнини з переломами 7-го та 8-го ребер ліворуч по лопатковій лінії, забою нижньої частини правої легені, розриву лівого куполу діафрагми зі зміщенням шлунку в плевральну порожнину та явищами внутрішньої кровотечі;

Синця на задній поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом у верхню третину лівого передпліччя та саден: на задній поверхні лівого передпліччя на межі середньої та нижньої третини, на внутрішній поверхні лівого передпліччя від середньої до нижньої третини, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині;

Відкритого крайового перелому голівки правої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків в порожнину колінного суглобу, забійно-рваної рани по передній поверхні правої гомілки у верхній третині;

Відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки у верхній третині, відкритого перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, крайового перелому голівки та верхньої третини лівої малогомілкової кістки, забійно-рваної рани по зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, синця лівої гомілки, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно пункту 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості І тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6;

- із висновку судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/659 від 25.05.2020 року слідує, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Део Ланос» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху.

При заданому механізмі події, дії водія автомобіля «Део Ланос» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Технічна можливість запобігти зіткненню з мотоциклом «Сузукі» для водія автомобіля «Део Ланос» ОСОБА_1 визначається виконанням ним вимог п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР.

В даній дорожній обстановці водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху.

При заданому механізмі події, водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

При заданому механізмі події, дії водія мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, однак вказані невідповідності його дій вимогам п.п.12.4 та 12.9 (б) ПДР з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

В умовах місця події водій мотоцикла «Сузукі» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Део Ланос», своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою мотоцикла до місця зіткнення;

- відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 04.10.2019 року, автомобіль «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_1 та мотоцикла «Сузукі» номерний знак НОМЕР_2 , визнано речовими доказами і передано на зберігання ст.слідчому СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Тимошенко Е.В.;

Таким чином суд, допитавши обвинувачених та потерпілого, дослідивши надані сторонами обвинувачення та захисту письмові докази та матеріали, що характеризують особу обвинувачених, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень доведена повністю, і їх умисні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд вважає щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії необережних злочинів, особу винних, які раніше не судимі, займаються суспільно-корисливою працею, на обліках у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебувають, а також позицію потерпілого ОСОБА_3 щодо покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без їх ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність призначення їм покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст.75 КК України і покладенням на них обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинувачених, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Окрім цього, задля досягнення мети призначеного покарання, яка полягає у запобіганні вчиненню нових злочинів, суд вважає необхідним застосувати до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 6 зазначеної Постанови, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_3 до обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також до ПАТ СК «Інтер-Поліс» та «Моторно (Транспортного) страхового бюро України» було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно позовної заяви потерпілий ОСОБА_3 просив стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на його користь витрати на лікування в розмірі 56 331,07 грн., а також розмір втраченого заробітку (доходу) в розмірі 146 055,00 грн.. Крім того, стягнути з обвинувачених моральну шкоду в розмірі 94 940,35 грн., з кожного.

При цьому потерпілий вважав за необхідне стягнути з відповідача - ПАТ СК «Інтер-Поліс» на його користь, матеріальну шкоду завдану обвинуваченим ОСОБА_1 в розмірі 101 193,03 грн., згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і моральну шкоду в розмірі 5 059,65 грн., а також стягнути з відповідача - «МТСБУ» страхову виплату за рахунок завданої матеріальної шкоди обвинуваченим ОСОБА_2 в розмірі 101 193,03 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 059,65 грн..

У судовому засіданні потерпілий та його представник позов підтримали, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Представниками цивільних відповідачів - ПАТ СК «Інтер-Поліс» та «МТСБУ», було надано письмові відзиви на заявлений позов, в яких просили суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог потерпілому ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю належних доказів та законних підстав.

Суд, дослідивши позовну заяву з наданими доказами, заперечення на позов викладені у відзивах, заслухавши пояснення сторін, вважає за необхідне цивільний позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на момент вчинення злочину, відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 була застрахована відповідним Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО0874449 (далі Поліс).

При цьому, обвинувачений ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не мав діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. «а» ст.41.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За змістом даного закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Таким чином потерпілі мають право вільно, на власний розсуд обрати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України № 1961-IV).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеними позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі понесених потерпілим фактичних витрат, які підтверджені відповідними доказами (квитанціями, чеками та іншими письмовими доказами), правильність та відповідність яких судом перевірено, та з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 поніс витрати у зв`язку із вчиненням злочину на придбання ліків, засобів медичного призначення та медичні послуги у розмірі 56 331,07 грн..

Крім того, вірно та у відповідності до положень ч.1 ст.1197 ЦК України потерпілим віднесено до завданої йому матеріальної шкоди втрачений заробіток (доход) внаслідок ушкодження його здоров`я в період з 04.10.2019 р. по 08.05.2020 р.. Однак заявлена потерпілим сума у розмірі 146 055,00 грн., не відповідає фактичним обставинам і наявним письмовим доказам. Так, з наданої потерпілим ОСОБА_3 довідки №67 від 27 квітня 2021 року про допомогу по лікарняним листам за 2019-2020 роки слідує, що останньому було нарахована допомога у розмірі 71 881,14 грн.. Виходячи з цього, вказана сума не підлягає стягненню з відповідачів ПАТ СК «Інтер-Поліс» та «МТСБУ».

Таким чином, загальна сума завданої матеріальної шкоди складає 130 504,93 грн. (56 331,07 + 74 173,86) грн., яка підлягає стягненню з цивільних відповідачів - ПАТ СК «Інтер-Поліс» та «МТСБУ» на користь потерпілого ОСОБА_3 в рівних частинах по 65 252,46 грн. з кожного.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка їх спричинила у разі її винуватості.

В той же час, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_3 спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження його здоров`я, що потягло за собою досить складне та тривале лікування, на досить тривалий час було змінено звичний уклад його життя, внаслідок чого він ( ОСОБА_4 ) переніс значні моральні страждання. Потерпілий є батьком багатодітної сім`ї, дружина не працює, а тому він є єдиним годувальником сім`ї. У зв`язку з отриманими травмами, він не мав можливості забезпечувати матеріально дітей та дружину, а навпаки, кошти сім`ї витрачалися на його лікування, що суттєвим чином впливало на його психологічний стан.

Також суд вважає обґрунтованими доводи (потерпілого) позивача про відчуття фізичного болю та стан стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньо-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання.

При вирішенні цивільного позову у цій частині, суд крім іншого, приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.

Згідно ст.26-1 Закону України № 1961-IV, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка дорівнює 10 119,30 грн., та на переконання суду підлягає стягненню з цивільних відповідачів - ПАТ СК «Інтер-Поліс» та «МТСБУ» в рівних частинах по 5 059,65 грн. з кожного на користь потерпілого.

У зв`язку з характером і глибиною душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалістю, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості суд вважає, що з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст.ст.23, 1167 ЦК України, відповідно до ст.ст. 128, 368 КПК України, на користь потерпілого ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкоди в розмірі 100 000 грн., тобто по 50 000 грн. з кожного обвинуваченого. Однак при цьому, суд вважає за необхідне врахувати у рахунок погашення завданої потерпілому моральної шкоди добровільно виплачені обвинуваченими грошові кошти, а саме: обвинуваченим ОСОБА_1 - 16 290,84 грн., обвинуваченим ОСОБА_2 - 19 960 грн..

Таким чином, на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 сума в розмірі 33 709,16 грн., а з обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 30 040 грн..

По справі є процесуальні витрати, які підлягають стягненню, а саме кошти витрачені на залучення експерта для проведення судової авто-технічної експертизи за №19/104-9/2/659 від 25.05.2020 року вартістю 1307,60 (одна тисяча триста сім грн.) 60 коп..

Суд вважає, зазначена сума процесуальних витрат підлягає стягненню з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України в рівних частинах по 653,80 грн. з кожного.

Питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні, підлягає вирішенню судом у порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши засудженому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання та роботи.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши засудженому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання та роботи.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» та «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (код ЄДРПОУ 19350062, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69) на користь ОСОБА_3 (паспорт_серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області, 17.03.2009 року, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 65 252,46 (шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дві грн.) 46 коп.;

Стягнути з «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_3 (паспорт_серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області, 17.03.2009 року, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 65 252,46 (шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят дві грн.) 46 коп.;

Стягнути з ПАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (код ЄДРПОУ 19350062, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69) на користь ОСОБА_3 (паспорт_серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області, 17.03.2009 року, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) 5 059,65 грн (п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок) моральної шкоди;

Стягнути з «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) на користь ОСОБА_3 (паспорт_серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області, 17.03.2009 року, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) 5 059,65 грн (п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок) моральної шкоди;

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 10.11.1995 року р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (паспорт_серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області, 17.03.2009 року, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) 33 709,19 грн. (тридцять три тисячі сімсот дев`ять гривень 19 копійок) моральної шкоди;

Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Марганецьким РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 01.04.2004 року, р.н.о.к.п.п. не відомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (паспорт_серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ ДМУГУМВС України у Дніпропетровській області, 17.03.2009 року, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) 30 040 грн. (тридцять тисяч сорок гривень) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта при проведенні судової автотехнічної експертизи за №19/104-9/2/659 від 25.05.2020 року суму в розмірі 653,80 грн. з кожного.

Речові докази:

- автомобіль «Део Ланос» номерний знак НОМЕР_1 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року - передати на відповідальне зберігання ОСОБА_1 ;

- мотоцикл «Сузукі» номерний знак НОМЕР_2 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року - передати на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше

Суддя Г.П.Калініченко

Копія вірна: Суддя -

Секретар -