Ухвала суду № 100993415, 11.11.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Шелестова К.О.

з секретарем: Логвін Є.О.

за участю: прокурора – Зонова Р.Е.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисників – адвокатів Сініциної С.І., Самуха В.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/10060/21 (пр. № 1-кп/201/915/2021), відомості про яке 22 вересня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000685, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором до суду надісланий обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. В день його надходження до суду було ухвалено рішення про призначення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловив позицію щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, з огляду на відсутність підстав для його повернення та відповідність останнього вимогам ст. 291 КПК України.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Сініциною С.І. було заявлено письмове клопотання про повернення прокурору обвинувального акта, у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на відсутність формулювання обвинувачення та належної правової кваліфікації, а також вказала на неконкретність пред`явленого обвинувачення, враховуючи, що більша частина обвинувального акта містить відомості стосовно третьої особи, яка не має жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_2 , крім того зазначила, що обвинувальний акт не містить відомостей, щодо об`єктивної та суб`єктної сторони складу злочину, інкримінованого ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого – адвокат Самуха В.О. та обвинувачений ОСОБА_1 підтримали клопотання захисника – адвоката Сініциної С.І. та просили повернути вказаний обвинувальний акт прокурору.

Вирішуючи питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, а також подане клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред`явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції, Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (справа «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов`язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однак, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не було дотримано у повному обсязі, оскільки у наданому суду обвинувальному акті відсутнє посилання на належне формулювання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, вказаний обвинувальний акт хоча й формально має розділ «формулювання обвинувачення та правова кваліфікація», з аналізу наданого обвинувального акта вбачається, що у вказаному розділі повторно зазначено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_1 , із посиланням на відповідну частину статті кримінального закону, що жодним чином не відповідає вищевказаним положенням кримінального процесуального закону, а також нормам міжнародних актів і судової практики.

Крім того, при викладі фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, стороною обвинувачення було зазначено, що у вчинені вказаних діянь фігурує ще одна особа, а саме ОСОБА_2 , однак в обвинувальному акті не зазначено чи притягувалась дана особа до кримінальної відповідальності за інкриміновані діяння, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, чи стосовно вказаної особи виділені матеріали в інше провадження, тощо, оскільки зазначення у обвинувальному акті прізвища інших співучасників кримінального правопорушення, які не обвинувачуються у межах цього кримінального провадження та щодо яких відсутні будь-які судові рішення, є грубим порушенням принципів верховенства права та презумпції невинуватості, передбачених ст. 62 Конституції України, ст.ст. 8, 17 КПК України, прав обвинуваченого ОСОБА_1 захищатись від пред`явленого безпосередньо йому обвинувачення із викладенням стосовно нього фактичних обставин, а також прав іншої особи, яка не зазначена у обвинувальному акті, але вказані обставини стосуються її законних інтересів, а отже, наведені порушення кримінального процесуального закону перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акта.

Що стосується доводів сторони захисту про необхідність повернення обвинувального акта прокурору з підстав порушення стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону в частині того, що обвинувальний акт не містить відомостей, щодо об`єктивної та суб`єктної сторони складу злочину, інкримінованого ОСОБА_1 , а також те, що в зазначеному обвинувальний акт відсутня належна правова кваліфікація дій ОСОБА_1 , то суд не може прийняти їх до уваги, як підставу для повернення обвинувального акта, оскільки ці питання не можуть бути вирішені на стадії підготовчого судового засідання і повинні досліджуватися в ході судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, прокурору Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області Зонову Р.Е., для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 291, 314, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/10060/21 (пр. № 1-кп/201/915/2021), відомості про яке 22 вересня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000685, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернути прокурору Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області Зонову Р.Е., для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов