Рішення № 100992578, 03.11.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року Справа № 923/1028/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Херсон

до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон

про стягнення 2490278,19 грн

за участю представників

позивача: Шуляк С. І.;

відповідача: не прибув

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (відповідач) про стягнення 2490278,19 грн. заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості № 4-І-ХЕФ-20 від 09.09.2020, з яких - 2382824,40 грн основного боргу, 20472,64 грн втрат від інфляції, 14431,57 грн 3% річних та 72549,58 грн пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою суду від 04.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 22.09.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 3 листопада 2021 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, ухвалу суду про призначення розгляду справи по суті отримав 30.09.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У відзиві посилається на тяжкий економічний стан підприємства внаслідок зменшення обсягів перевалки вантажів через порт, у тому числі через пандемію COVID - 19, малий врожай зернових через посуху у Херсонській області у 2020 році. Звертає увагу суду, що Позивачем було висунуто вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, що фактично є компенсацією за несвоєчасне виконання договору Відповідачем. Просить суд зменшити неустойку, нараховану позивачем до стягнення на 90 %.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі – ДП «АМПУ», кредитор, позивач) в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ХФ ДП «АМПУ», філія) та державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (далі - ДП «ХМТП», боржник, відповідач) укладено договір про реструктуризацію заборгованості від 09.09.2020 № 4-І-ХЕФ-20 (далі - Договір) (а.с.14).

В пункті 1.1. Договору визначено: в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовились про реструктуризацію заборгованості (далі - основний борг) без урахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, що виникла у Боржника перед Кредитором за період з січня 2018 по грудень 2019 за договорами, перелік яких наведений у Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1. Договору - загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1. цього Договору, станом на 31.12.2019 складає 13 902 808,06 грн. та підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків, який підписаний Сторонами.

Згідно пункту 2.2. Договору: Боржник зобов`язується в строк до 31.12.2021 сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього Договору,

шляхом щомісячного перерахування Кредитору грошових коштів частинами згідно з Додатком № 2 до даного Договору - графіком погашення заборгованості (далі — Графік), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Оплата за відповідний місяць згідно з Графіком повинна надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому повинна бути здійснена оплата.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що зобов`язання Боржника зі сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, що встановлені Графіком з урахуванням інфляційних витрат.

Відповідно до пункту 3.2.2. Договору: Боржник зобов`язаний сплачувати суму реструктуризованої заборгованості, визначеної в п. 2.1. Договору, з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі, строки та в порядку, визначених Графіком та цим Договором.

Зважаючи на вказане Відповідач, відповідно до Графіку, був зобов`язаний сплати наступні рахунки до 1 числа місяця наступного за розрахунковим:

Номер та дата договоруКвітень 2021 № рахунка, датаСума№101-П-ХЕФ-18/168Р від 29.12.20182150 від 31.10.19675 625,21№196-П-АМПУ-17 від 29.12.20172137 від 06.11.1952 033,58 2138 від 06.11.1930 241,21 2179 від 13.11.1913 232,54 2180 від 13.11.192 917,52 2181 від 13.11.1973 109,26 2182 від 13.11.1926 766,35 2183 від 13.11.1922 874,30 2184 від 13.11.1922 351,57 2233 від 22.11.1913 620,48 2234 від 22.11.1926 476,16 2235 від 22.11.194 538,65 2236 від 22.11.1929 123,10 2237 від 22.11.192 461,85 2238 від 22.11.195 354,96 2239 від 22.11.192 833,76 2240 від 22.11.1922 592,38 2275 від 02.12.1937 941,48 2276 від 02.12.1961 107,91 2277 від 02.12.194 525,44 2278 від 02.12.194 501,12 2279 від 02.12.1916 114,33№27-П-ХЕФ-19/22Р от 17.01.20192106 від 01.11.193 779,82№29-П-ХЕФ-19/167Р от 28.02.20192291 від 30.11.19212,28№32-П-ХЕФ-19/6Р от 05.03.20192317 від 30.11.192 354,77№35-П-ХЕФ-19/4Р от 18.03.20192112 від 04.11.194 314,36

№61-П-ХЕФ-19/82Р от 06.05.20195823 від 04.11.192 545,27 6096 від 16.11.192 965,81 6099 від 17.11.192 503,99 6224 від 25.11.192 955,90 6296 від 28.11.192 933,92№67-П-ХЕФ-19/29Р от 29.05.20192128 від 05.11.194 733,45 2228 від 21.11.199 367,84 2229 від 21.11.198 131,96№74-П-ХЕФ-19/107Р от 26.06.20192223 від 19.11.198 675,95Разом1 205 818, 48№Ю1-П-ХЕФ-18/168Р від 29.12.2018Травень 2021 № рахунка, дата№ рахунка, дата 2348 від 30.11.192 804,14 2349 від 30.11.1918 025,57 2352 від 30.11.191 097 435,70 2357 від 30.11.1911468,80 2350 від ЗОЛ 1.1947 271,71Разом1 177 005,92Всього: 2 382 824,40Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 629 ЦК України встановлено, шо договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частини 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 2 статті 193 ГК України - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В частині 7 статті 193 ГК України зазначено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідачем не надано суду відповідних доказів на спростування позиції позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 382 824,40 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4.1. Договору за порушення строків виконання зобов`язань, визначених Графіком та умовами цього Договору, Боржник сплачує на користь Кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 72549,58 грн. пені.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 72549,58 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 14431,57 грн., інфляційних – 20472,64 грн.

Посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан внаслідок пандемії та прохання зменшити пеню судом відхиляється з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-19)» від 17 березня 2020 року № 530-1Х внесенні зміни в частину другу статті 14 і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до яких карантин, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України, визнається форс-мажорною обставиною.

Відповідно до статті 14і Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до положень розділу 5 Договору, настання обставин (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується відповідними документами, які видаються Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання таких обставин позбавляє Сторону права посилатися на буде-яке вищезгадане як на підставу, звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідачем не надано відповідних доказів про повідомлення ХФ ДП «АМПУ» про виникнення обставин непереборної сили, а саме - висновку Торгово-промислової палати України про настання таких подій, тому, відповідно до вимог пункту 5.1. Договору, ДП «ХМТП» не може бути звільнено від відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 271 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до положень статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, посилання Відповідача на важкий фінансовий стан та відсутність необхідних коштів не є належною підставою для звільнення від господарської відповідальності.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Пунктом 5.8. Положення про Херсонську філію ДП «АМПУ» (а.с.71) начальник філії у встановленому законодавством України порядку видає накази, розпорядження, інструкції і дає вказівки, обов`язкові до виконання для всіх працівників філії.

Відповідно до п. 7.2.3 Положення про відділ діловодства, затвердженого наказом ХФ ДП «АМПУ» №619-к від 31.12.2020 начальник відділу діловодства має право засвідчувати та скріплювати печаткою відділу копії документів (а.с.102).

Порядок засвідчення копій врегульовано Інструкцією з діловодства у державному підприємстві «Адміністрація морських портів України», що затверджена наказом ДП «АМПУ» від 04.02.2021 №21/10 (а.с.98).

Враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем в тому, що копії, засвідчені уповноваженим працівником ХФ ДП «АМПУ» , є засвідченими належним чином.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладених норм права, керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (Код ЄДРПОУ 38728533) заборгованість в сумі 2 490 278,19 грн., з яких: сума основного боргу 2 382 824,40 грн., інфляційні в сумі 20 472,64 грн., 3% річних в сумі 14 431,57 грн., пеня в сумі 72 549,58 грн. та 37 354,17 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2021 р.

Суддя В.В.Литвинова