Ухвала суду № 100992478, 11.11.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"11" листопада 2021 р. м ХарківСправа № 922/4432/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

позовної заяви Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, місто Харків

до відповідачів: першого відповідача – Харківська міська рада, місто Харків, другого відповідача – Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, місто Харків, третього відповідача – ОСОБА_1 , місто Харків, четвертого відповідача – ОСОБА_2 , місто Харків, п`ятого відповідача – Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", місто Київ,

про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, витребування майна у комунальну власність,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи ОСОБА_1 , фізичної особи ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", про визнання незаконним та скасування пункту 78 додатку до рішення 18 сесії ХМР 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21 лютого 2018 року № 1008/18; визнання недійсним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 07 червня 2018 року № 5581-В-С, припинення права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1365853163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2018 року № 4316; витребування у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу № 25,28,29,31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв. м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір іпотеки від 17 лютого 2021 року № 25504069762-ДІ-1/1.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

1.Так, за змістом статті 162 ГПК України на позивача (в даному разі прокурора), як на ініціатора позову, покладено обов`язок формування позовної заяви з визначенням, в тому числі суб`єктного кола, змісту позовних вимог та обставин, якими обґрунтовано позов.

Судом встановлено, що формуючи суб`єктне коло відповідачів прокурор визначив одного із відповідачів фізичну особу ОСОБА_1 , втім вже позовна вимога прохальній частині позову стосується фізичної особи-підприємця Москвіної Інни Володимирівни. За текстом позовної заяви вбачається, що прокурором іменовано третього відповідача саме як фізична особа-підприємець Москвіна Інна Володимирівна. При цьому, договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 07 червня 2018 року № 5581-В-С, який фігурує в якості предмета позову (його прокурор бажає визнати недійсним) укладено з ОСОБА_1 , як з фізичною особою-підприємцем.

Отже, вступна, мотивувальна та прохальна частини позову, а також доказова база різняться щодо статусу ОСОБА_1 (фізична особа-підприємець чи фізична особа). І саме на прокурора (позивача), як особи, яка ініціює позов, покладено обов`язок сформувати його у відповідності до норм статті 162 кодексу.

Суд звертається до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16, постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 922/2246/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц та від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17, стосовно того, що наявність статусу підприємця не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Тобто, "фізична особа-підприємець" та "фізична особа" мають різний правовий статус і не мають ідентичного статусу.

Крім того, Східний апеляційний господарський суд у справі № 922/4169/19 від 05 жовтня 2021 року (яка розглядалась за подібних правовідносин), вказав, що у разі наявності сумнівів щодо суб`єктного складу і невідповідності вступної та прохальної частин позовної заяви, суд мав залишити без руху позовну заяву на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вище наведене дає підстави вважати, що прокурору необхідно усунути розбіжності по статусу третього відповідача (фізична особа або фізична особа-підприємець), оскільки подана суду позовна заява з додатками має розбіжності між вступною, мотивувальною та прохальною частинами позову, тобто належним чином сформувати позовну заяву виходячи з такого статусу.

В залежності від означеного, прокурору також необхідно врахувати вимоги пункту 1 частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

2.Також суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у разі, якщо позовна заява заявлена до кількох відповідачів, вона повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Як вбачається з позовної заяви, її прохальну частину прокурором викладено як: визнання незаконним та скасування пункту 78 додатку до рішення 18 сесії ХМР 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21 лютого 2018 року № 1008/18; визнання недійсним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 07 червня 2018 року № 5581-В-С, припинення права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1365853163101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2018 року № 4316; витребування у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу № 25,28,29,31 ХVІІІ, загальною площею 103, кв. м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 "; визнання недійсним договору іпотеки від 17 лютого 2021 року № 25504069762-ДІ-1/1.

Суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, яка повинна викладатися чітко й безумовно, з метою його належного виконання.

Оскільки прокурором пред`явлено позов відразу до п`яти відповідачів, суд констатує, що в порушення вимог пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України прокурором не визначено зміст позовних вимог щодо кожного з них.

3.Частиною 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України "Про судовий збір"). Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як свідчить прохальна частина позову, прокурором сформовані вимоги, які мають як майновий характер (припинення права власності, витребування майна) так і немайновий характер (визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору).

Суд звертає увагу на те, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду).

В матеріалах позовної міститься Звіт про оцінку майна від 28 лютого 2018 року за змістом якого загальна вартість нежитлових приміщень підвалу № 25, 28, 29, 31, ХVІІІ загальною площею 103,3 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 " складає 208 781,00 грн.

Враховуючи зазначене, з урахуванням вартості спірного майна, а також розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прокурору необхідно представити до матеріалів позовної заяви документ по сплаті судового збору в розмірі 13 073,43 грн. Проте, прокурором представлено документ на підтвердження сплати судового збору збір у розмірі 12 838,06 грн., тобто недоплаченою залишається сума у розмірі 235,37 грн., яку необхідно доплатити до Державного бюджету України.

За таких обставин, подана прокурором позовна заява не відповідає імперативним вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту заяви по суті справи (позовна заява), що підлягають усуненню.

Якщо подана позовна заява не відповідає приписами статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду (частина 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Суд звертає увагу прокурора на те, що відповідно до частини 3 статі 174 Господарського процесуального кодексу України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 11, 14, 162, 164, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області без руху.

Надати прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви – п`ять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: належним чином сформовану позовну заяву за суб`єктним коло відповідачів, а саме третього відповідача ОСОБА_1 як фізична особа або фізична особа-підприємець; визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; докази сплати судового збору у недоплаченій сумі 235,37 грн.

Попередити прокурора, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу підписано 11 листопада 2021 року.

Суддя Н.В. Калініченко