Рішення № 100992466, 03.11.2021, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2805/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Яковенко В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (м. Київ) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (м. Харків) про стягнення 12225,61 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (відповідач), в якій просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (код ЄДРПОУ: 30035289, адреса: 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок 6/8) на користь позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912, п/р НОМЕР_1 в AT "УкрСиббанк", МФО 351005) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 12225,61 грн та витрати сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

19.08.2021 відповідач надав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову через неврахування позивачем коефіцієнта зносу, посилаючись при цьому на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.03.2018 у справі №910/5001/17 та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18).

04.08.2021 протокольною ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, про що повідомлено учасників справи ухвалою.

04.10.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2021 об 11:30 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою.

11.10.2021 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що виходячи з положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» обов`язок розрахунку суми страхового відшкодування, пов`язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу потерпілого з урахуванням зносу, покладено на страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, тобто на відповідача.

У судовому засіданні 21.10.2021 оголошувалася перерва до 03.11.2021 об 11:30 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою.

03.11.2021 учасники судового процесу в засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Оскільки неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в ній матеріалами, як то передбачено ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту “Все включено” №128103а0дж від 02.11.2020 автомобіля Nissan Note д.н.з. НОМЕР_2 .

На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту “Все включено” №128103а0дж від 02.11.2020.

09.01.2021 у місті Дніпрі по вулиці Харківській навпроти буд. №2 за участю автомобіля ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Nissan Note д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Nissan Note д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2021 у справі №932/1268/21 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Страхувальник звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Позивачем було розглянуто заяву страхувальника та здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі: ремонтної калькуляції №1.003.21.0001730_МІS від 11.02.2021 на суму 14725,61 грн; акту огляду транспортного засобу від 02.02.2021, складеного без участі представника відповідача; рахунку ФОП Тищенка І.В. №011 від 11.02.2021 на суму 14725,61 грн, страхового акту №АRХ2724601 від 18.02.2021 на суму 14725,61 грн.

Позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику у сумі 14725,61 грн, яке було перераховано на рахунок Тищенка І.В. платіжним дорученням №753194 від 19.02.2021.

Відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_4 , водієм якого скоєна ДТП, застрахована в Акціонерному товаристві “Страхова компанія “Мега-гарант” за полісом №ЕР 202300497.

30.04.2021 позивач надіслав відповідачу заяву №3914 АРКС від 07.04.2021 про регресні вимоги, в якій просив відшкодувати йому в порядку регресу 14725,61 грн, що підтверджується копіями реєстру листів на відправку та фіскального чеку.

Відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування та відповіді не дав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов`язкового страхування відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про страхування".

Пункт 3 частини 1 статті 988 ЦК України встановлює обов`язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 2 статті 512 ЦК України встановлено, що крім випадків, визначених в цій статті, кредитор у зобов`язанні може бути замінений і в інших випадках, встановлених законом.

Одним із таких випадків є суброгація - перехід від страхувальника до страховика прав кредитора до боржника, відповідального за настання страхового випадку.

Суброгація встановлена ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже позивач набув право вимоги до страховика цивільної відповідальності (відповідача) стосовно сплаченого страхового відшкодування, оскільки страховик цивільної відповідальності – відповідач взяв на себе відповідальність за заподіяні збитки по страховому полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За приписами статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров`ю потерпілих.

Полісом серії ЕР №202300497 встановлена франшиза у сумі 2500,00 грн.

Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесениям витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18).

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації, а не в порядку регресу, як то зазначає у позові позивач.

Відносини ж між особою, яка заподіяла шкоду потерпілому та його страховиком (AT СК “Мега-гарант”) регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Згідно з ст. 29 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, позивач виплативши потерпілій особі страхове відшкодування за договором добровільного страхування (КАСКО) отримав право вимоги до відповідача, який є страховиком винної у ДТП особи з урахуванням положень Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, тобто за вирахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, (надалі – Методики) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 7.38 вищевказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Із наявної у справі копії свідоцтва НОМЕР_5 про реєстрацію автомобіля марки Nissan Note д.н.з. НОМЕР_2 вбачається, що вказаний транспортний засіб випущено у 2011 році (графа — рік випуску В.2), а відтак, станом на дату скоєння ДТП строк експлуатації становить 10 років.

Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

З огляду на викладене, враховуючи положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу з огляду на те, що строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу на момент ДТП перевищував 7 років.

Проте додатки до позовної заяви не містять висновків товарознавчої експертизи стосовно визначення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а відтак, враховуючи відсутність доказів врахування позивачем коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу при розрахунку суми відшкодування, який повинен бути відшкодований AT “СК “Мега-гарант”, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості заявленої до стягнення з відповідача суми.

Таким чином, пред`явлення особою вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фактичного зносу є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 74 ГПК України, суд вважає безпідставними посилання позивача у відповіді на відзив на те, що виходячи з ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» обов`язок розрахунку суми страхового відшкодування, пов`язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу потерпілого з урахуванням зносу, покладено на страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, тобто на відповідача

Позивач не врахував обсягу відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшов помилкового висновку про обов`язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування та безпідставно не застосовано до розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу коефіцієнт його зносу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню повністю.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 512, 979, 988, 990, 993, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 202, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "10" листопада 2021 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua