Рішення № 100992274, 01.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1683/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуванян В.А.

розглянувши справу №916/1683/21

за позовом: Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 15, код ЄДРПОУ 30634862)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” (65031, м. Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4, код ЄДРПОУ 40254935)

про стягнення 1 067 630,81грн. -

Представники сторін:

від позивача - Баула Т.П., ордер № 1132915, дата видачі : 15.07.21;

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “САНТА-УКРАЇНА” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” про стягнення 1 067 630,81грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №2/3003 від 30.03.2020р.

Ухвалою від 22.06.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” було залишено без руху.

02.07.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №17804/21) від Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2021р. провадження по справі №916/1683/20 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.08.2021р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

23.09.2021р. за вх. №25195/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги просить задовольнити частково. Судом відзив залучено до матеріалів справи проте до уваги не береться, оскільки він поданий з порушенням вимог Господарського-процесуального кодексу України.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 березня 2020 року між Приватним підприємством “САНТА-УКРАЇНА” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” (Покупець) було укладений договір поставки №2/3003 (надалі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов Договору, у відповідності до Замовлення, супровідної документації і прийнятих Сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що Найменування та асортимент Товару передбачаються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Кількість Товару передбачається в накладних, що додаються до даного Договору. Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить: при доставці Товару автотранспортом, замовленим Покупцем - з моменту отримання товару на складі Постачальника, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками Сторін накладної(п.1.3 договору).

Згідно п.3.1 договору, ціна Товару міститься у видаткових накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом із партією Товару.

Оплата партії Товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі наданих при поставці видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками Постачальника і Покупця. Датою приймання Товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця. Днем здійснення платежів вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, поступає на банківський рахунок Постачальника. Підставою для оплати поставленого за договором Товару є: передача Покупцю, оформленої у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної. Оплата за Товар проводиться протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки Товару. Дві перших поставки Покупець зобов`язаний оплатити шляхом передплати до моменту відвантаження Товару зі складу Постачальника (п.3.4 договору).

Згідно з пунктом 8.1. даний Договір діє з моменту підписання його обома Сторонами до « 31» грудня 2020 року. Термін дії цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у випадку, коли жодна із Сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому Договорі, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору (п.8.2 договору).

За посланнями позивача, станом на 31 травня 2021 року жодна із сторін не виявила бажання припинити строк дії Договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору в період з 27 липня 2020 року по 18 квітня 2021 року ним було поставлено, а Відповідачем було прийнято товар на загальну суму 1 067 630,81 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 74870 від 27.07.2020 року на суму 1016,82 грн; № 13690 від 07.02.2021 року на суму 76 930,06 грн; № 2 1 874 від 28.02.2021 року на суму 85 916,09 грн; № 24891 від 07.03.2021 року на суму 57 237,96 грн: № 24893 від 07.03.2021 року на суму 122 032,08 грн; № 27532 від 14.03.202 І року на суму 66 190,04 грн; № 27535 від 14.03.2021 року на суму 126 430,75 грн; № 30273 від 21.03.2021 року на суму 66 135.48 грн; № 30276 від 21.03.2021 року на суму 142 121,27 грн; № 32884 від 28.03.2021 року на суму 103 170.35 грн; № 35400 від 04.04.2021 року на суму 105 823,87 грн; № 38045 від 11.04.2021 року на суму 51 688,20 грн; № 40639 від 18.04.2021 року на суму 62 937,84 грн.

Однак, яке зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1 067 630,81грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2/3003 від 30.03.2020р. стало підставою для звернення Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2020 року між Приватним підприємством “САНТА-УКРАЇНА” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” (Покупець) був укладений договір №2/3003 (надалі – Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов Договору, у відповідності до Замовлення, супровідної документації і прийнятих Сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата партії Товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі наданих при поставці видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками Постачальника і Покупця. Датою приймання Товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця. Днем здійснення платежів вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, поступає на банківський рахунок Постачальника. Підставою для оплати поставленого за договором Товару є: передача Покупцю, оформленої у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної. Оплата за Товар проводиться протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки Товару. Дві перших поставки Покупець зобов`язаний оплатити шляхом передплати до моменту відвантаження Товару зі складу Постачальника (п.3.4 договору).

Судом встановлено, що на виконання договору поставки №2/3003 від 30.03.2020р.. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 067 630,81грнп., що підтверджується видатковими накладними: № 74870 від 27.07.2020 року на суму 1016,82 грн; № 13690 від 07.02.2021 року на суму 76 930,06 грн; № 2 1 874 від 28.02.2021 року на суму 85 916,09 грн; № 24891 від 07.03.2021 року на суму 57 237,96 грн: № 24893 від 07.03.2021 року на суму 122 032,08 грн; № 27532 від 14.03.202 І року на суму 66 190,04 грн; № 27535 від 14.03.2021 року на суму 126 430,75 грн; № 30273 від 21.03.2021 року на суму 66 135.48 грн; № 30276 від 21.03.2021 року на суму 142 121,27 грн; № 32884 від 28.03.2021 року на суму 103 170.35 грн; № 35400 від 04.04.2021 року на суму 105 823,87 грн; № 38045 від 11.04.2021 року на суму 51 688,20 грн; № 40639 від 18.04.2021 року на суму 62 937,84 грн., копії яких містяться в матеріалах справи .

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України)

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 1 067 630,81грн.

В той же час, відповідачем до матеріалів справи було надано Акт звірки, згідно якого заборгованість останнього за договором поставки №2/3003 від 30.03.2020р. становить 1 067 133,18грн.

При цьому, позивач підтримуючи в судовому засіданні свої позовні вимоги на заявлену суму, просив суд при винесенні рішення врахувати відповідний Акт звірик.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, враховуючи встановлення судом факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги є обґрунтованими, проте враховуючи позицію позивача, щодо врахування при винесенні рішення наданого відповідачем Акту звірки, підлягають частковому задоволенню в сумі 1 067 133,18грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягаю частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 15, код ЄДРПОУ 30634862) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” (65031, м. Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4, код ЄДРПОУ 40254935) – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатська дистрибуційна компанія” (65031, м. Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4, код ЄДРПОУ 40254935) на користь Приватного підприємства “САНТА-УКРАЇНА” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 15, код ЄДРПОУ 30634862) основний борг в сумі 1 067 133 (один мільйон шістдесят сім тисяч сто тридцять три)грн. 18коп. та судовий збір 16 007 (шістнадцять тисяч сім )грн. 00коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна