Рішення № 100991927, 03.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2021 р. м. Київ

Справа № 911/1974/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Жигій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” до Приватного підприємства “Кабельне телебачення Богуслав” про укладення договору, за участю представників від:

позивача – не з`явилися;

відповідача – Степанович С.І (керівник)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2021 у даній справі задоволено частково позов Громадської спілки «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (далі – ГО «КАМП»), а також призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 17:20 03.11.2021.

19.10.2021 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій позивач просить стягнути з відповідача – Приватного підприємства «Кабельне телебачення Богуслав» (далі – ПП «КТБ») в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 16 000грн.

03.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якій відповідач вважає обґрунтованим їх розмір – 2000грн.

У поданій заяві відповідач посилається на завищення часу роботи адвоката, який вказано у акті прийому-передачі наданих послуг. Так, відповідач вважає, що: фактично докази не збирались, оскільки з доказів надана лише загальна концепція переліку програм на 2015 рік; консультації такої тривалості не могли проводились, оскільки позивач є учасником інших аналогічних справ, практика по яким наводиться; більшу частину позовної заяви складає проект договору, у зв`язку з чим вона не могла складатись 16 годин; відзив копіює доводи позову.

Судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 11.10.2021.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану заяву про зменшення розміру витрат.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані заяви, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаютьсядо закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У першій заяві по суті позивач повідомив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000грн, а в судовому засіданні до закінчення судових дебатів повідомив про те, що докази понесення судових витрат з поважних причин не можуть бути надані до закінчення судових дебатів та будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення судом.

Заява з доказами позивачем подана з дотриманням відповідного строку – направлена поштою до суду 13.10.2021 – до закінчення п`ятиденного строку з дня прийняття рішення у справі.

До заяви про розподіл судових витрат позивачем долучено акт прийому-передачі наданих послуг від 11.10.2021, а до позовної заяви - договір №01/02/2020 від 28.02.2020 про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери» (далі – АО) (а.с.44-47), а також додаткова угода до відповідного договору (а.с.48).

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлені наступні обставини.

За договором №01/02/2020 від 28.02.2020 про надання професійної правничої допомоги від 30.11.2017, клієнт – позивач у справі доручив, а АО взяло на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу (юридичні послуги), які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язується прийняти її та оплатити АО зазначені послуги.

В силу п.1.2 такого договору, АО надає клієнтові наступні види професійної правничої допомоги, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складання заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства. При цьому, п.1.3 договору передбачено, що перелік, визначений п.1.2 договору не є вичерпним і АО надає інші види професійної правничої допомоги (юридичних послуг), якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення клієнта.

Згідно п.2.4 договору прийняття кожного доручення оформлюється додатковою угодою до договору, яка є окремим договірним зобов`язанням і в якій зазначаються вид правничої допомоги, орієнтовні строки її надання, розмір гонорару (винагороди) та фактичних витрат, а також порядок їх сплати.

Як визначено п.10.1 договору, розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та порядок його сплати визначається сторонами у порядку, що передбачений п.2.4 договору, а остаточний розмір гонорару (винагороди) та порядок його оплати - шляхом підписання акту (п.10.2.договору).

Вищевказаний договір, що узгоджено сторонами у його п.11.2, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021.

Відповідно до додаткової угоди №77 від 21.06.2021 до такого договору (а.с.48, далі – додаткова угода) позивач доручив, а АО взяло на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом позивача до ПП «КТБ».

В силу п.2 додаткової угоди АО надаються наступні види правничої допомоги: аналіз фактичних обставин справи; формування доказів, надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і надсилання позовної заяви; складання інших процесуальних документів; представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді.

Загальна суму гонорару визначена сторонами у розмірі 20 000грн та сплачується клієнтом протягом 50 робочих днів з дати ухвалення господарським судом судового рішення, яким закінчується провадження (п.3 додаткової угоди). При цьому, сторонами такої додаткової угоди погоджено, що гонорар (винагорода), що передбачена п.3 додаткової угоди, покриває фактичні затрати АО на виконання доручення у частині послуг поштового обігу та придбання канцелярського приладдя.

11.10.2021 АО та позивачем підписано акт прийому-передачі послуг, який долучено до заяви про розподіл судових витрат, у якому зазначено обсяг та види наданої правничої допомоги, що складається з наступних послуг, наданих у період з 21.06.2021 по 11.10.2021: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів – 4000грн за 8 годин; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики та законодавства у сфері інтелектуальної власності – 2000грн за 4 години; складання, оформлення і надсилання позовної заяви – 8000грн за 16 годин; складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань) – 2000грн за 4 години.

Відповідним актом визначено остаточну суму винагороди за надану правничу допомогу відповідно до вказаного договору та додаткової угоди №77 від 21.06.2021 до нього у відповідний період у розмірі 16000грн, що покриває фактичні витрати АО на виконання доручення (послуги поштового та/або кур`єрського обігу, телефонного зв`язку, придбання канцелярського приладдя, обслуговування офісної техніки, роботу помічника адвоката тощо),

Зазначені витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі, визначеному вищевказаним актом, які мають бути понесені позивачем у майбутньому, підлягають відшкодуванню частково з наступних підстав.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Такий порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач з метою реалізації права на відшкодування відповідних витрат: подав орієнтовний розрахунок з першою заявою по суті та долучив до неї вищевказаний договір та додаткову угоду, яким врегульовані питання надання професійної правничої допомоги АО позивачу у даній справі, а також повідомив до ухвалення рішення у даній справі про те, що планує подати докази понесення судових витрат після прийняття рішення у справі. При цьому, неможливість подання доказів обґрунтована позивачем під час розгляду справи тим, що остаточний розмір витрат та обсяг послуг визначається актом, що складається після розгляду справи, як передбачено договором та додатковою угодою, укладених ним з АО. З урахуванням умов відповідного договору та додаткової угоди, досліджених судом, суд визнав причин не подання частини доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги до закінчення судових дебатів у справі поважними.

Як визначено ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до відшкодування позивачем у заяві про розподіл судових витрат, не перевищує орієнтовного їх розміру – 20 000грн, вказаного у першій заяві по суті – позовній заяві (а.с.1-17).

Крім того, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додатковій постанові від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Так, відповідачем заявлено про зменшення відповідних витрат, які підлягають розподілу, до 2000грн.

Розглядаючи відповідну заяву відповідача суд виходить з наступного.

Як визначено ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на положення відповідної норми, не подання доказів фактичного понесення судових витрат не є підставою для відмови у їх відшкодуванні, якщо підтверджено наявність обов`язку їх сплатити (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 №922/445/19).

Позивачем не надано доказів того, що ним на момент прийняття рішення у справі фактично понесені витрати на оплату послуг адвоката, однак ним доведено виникнення у нього обов`язку перед АО оплатити надану професійну правничу допомогу у відповідності з укладеним між ними договором та додатковою угодою, а також складеним актом. Отже, позивач має право вимагати відшкодування судових витрат, які будуть ним понесені у майбутньому, остаточний розмір яких визначено актом наданих послуг від 11.10.2021.

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які має понести у майбутньому позивач мають бути покладені на відповідача у повному розмірі, враховуючи доводи поданої відповідачем заяви про зменшення витрат та з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В силу ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Суд погоджується з доводами відповідача щодо неспівмірності заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу із ступенем складності даної справи, фактично виконаним обсягом робіт. Також суд не вважає, що витрати, які має понести позивач є розумними, неминучими та дійсно необхідними.

Так, позивач у справі є єдиною акредитованою організацією колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, отже, систематично здійснює укладення відповідної категорії договорів, тому запропонований проект відповідного договору не розроблявся виключно для відповідача, а фактично до його тексту внесені незначні зміни з урахуванням особи відповідача, а також судової практики. Вказані обставини підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого також вбачається, що позивач систематично звертається з позовами відповідної категорії спорів до суду, отже, є обізнаним щодо судової практики та законодавства у сфері інтелектуальної власності, яке застосовує у своїй діяльності. З огляду на зазначене, суд частково погоджується з доводами відповідача щодо завищення часу, необхідного для складання процесуальних документів у справі – позову та відзиву, а також необхідності надання консультацій такої тривалості позивачу АО та вважає, що розмір витрат у даній справі не відповідає критерію реальності таких витрат та буде становити надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Поряд з цим, заявляючи про зменшення розміру витрат, відповідач вказує, що, на його думку, достатнім розміром витрат, які підлягають відшкодуванню, є витрати у розмірі 2000грн. Між тим, відповідач не надав доказів та необґрунтував, що обсяг правничої допомоги, яку отримав позивачем у даній справі, позивач міг би отримати за 2000грн.

Як убачається з висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок позивача, складає 8000грн: аналіз обставин справи та формування доказів – 1000грн; надання консультацій – 1000грн; складання, оформлення та надсилання позову – 4000грн; інших процесуальних документів (відповіді на відзив, заяви про розподіл тощо) – 2000грн.

Витрати у розмірі 8000грн, які планує понести позивач, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, враховуючи, що суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Заяву Приватного підприємства «Кабельне телебачення Богуслав» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, задовольнити частково.

3. Зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, до 8 000грн

4. Стягнути з Приватного підприємства “Кабельне телебачення Богуслав” (ідентифікаційний код 33062631; 09700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Богуслав, вул. Соборна, 16) на користь Громадської спілки “Коаліція аудіовізуальних і музичних прав” (ідентифікаційний код 43080257; 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10, офіс, 28;) 8 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.11.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова