Рішення № 100991920, 11.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/2624/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Серкис” (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8 А)

про стягнення 2924,07 грн. заборгованості, у тому числі – 2849,46 грн. основного боргу та 74,61 грн. пені,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Управління поліції охорони в м. Києві (далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Серкис” (далі – ТОВ “Серкис”, відповідач) про стягнення 2924,07 грн. заборгованості, у тому числі – 2849,46 грн. основного боргу та 74,61 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 107/29/20/01/ОБ/ТС-2020 від 01.02.2020 р. про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об`єктах з реагування наряду поліції охорони, згідно з яким відповідачеві були надані послуги, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт. Проте, ТОВ “Серкис” оплата за надані послуги здійснена не була, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2849,46 грн. основного боргу та 74,61 грн. пені і судові витрати покласти на відповідача.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Управлінням поліції охорони в м. Києві позовною заявою, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.02.2020 р. між Управлінням поліції охорони в м. Києві (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серкис» (замовник) було укладено договір № 107/29/20/01/ОБ/ТС-2020 про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об`єктах з регулюванням наряду поліції охорони.

Одночасно, 01.02.2020 р. між сторонами були підписані додатки до договору 1, 2, 3, 4, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець здійснює в інтересах замовника, зокрема, спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об`єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у дислокації (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору. У разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації забезпечує реагування НР для встановлення причин його надходження, а в разі необхідності – припинення правопорушення або злочину на об`єкті.

Додатком 1 до договору визначено найменування об`єкту: ТОВ «Серкис»; адреса розташування: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А, та Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, 52 (нежиле приміщення).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна однієї години спостереження, технічного обслуговування однієї умовної установки сигналізації за цим договором визначається на підставі розрахунку нарахованих валових витрат, пов`язаних з цією діяльністю, та узгоджується протоколом узгодження ціни (додаток 3 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком 3 до договору встановлено, що з 01.02.2020 р. вартість охорони виконавця становить 17096,80 грн. в рік.

В пунктах 2.2 та 2.3 договору сторони узгодили, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати, встановленої пунктом 2.1 цього договору, на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці. Перший платіж замовник здійснює впродовж двох банківських днів після отримання платіжного доручення. Усі наступні платежі замовник здійснює відповідно до п. 2.2 договору.

Відповідно до п. 2.4 договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Згідно з п. 2.5 та п. 2.6 договору, за умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 2.4 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень. Оплата за надання послуг здійснюється у національній валюті України.

Позивачем, на виконання умов договору, було надано відповідачу послуги за договором № 107/29/20/01/ОБ/ТС-2020 від 01.02.2020 р. у період з червня по липень 2021 року на загальну суму 2849,46 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних послуг за червень 2021 р. № СВ1-07898 від 30.06.2021 р. на суму 1404,34 грн. та за липень 2021 р. № СВ1-009326 від 31.07.2021 р. на суму 1445,12 грн. Зазначені акти не підписані з боку відповідача - замовника послуг. Водночас, доказів надання замовником обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, передбачених наведеними вище пунктами договору, матеріали справи не містять.

14.07.2021 р. Управлінням поліції охорони в м. Києві було направлено на адресу ТОВ «Серкис» претензію № 635/43/29/20/02-2021, у якій позивач просив погасити борг за надані послуги за червень і липень 2021 року в сумі 2849,46 грн. до 25.07.2021 р., а також до претензії було долучено акти прийому-здачі виконаних послуг за червень 2021 р. № СВ1-07898 від 30.06.2021 р. на суму 1404,34 грн., за липень 2021 р. № СВ1-009326 від 31.07.2021 р. на суму 1445,12 грн. та акт звірки взаємних розрахунків за 2021 рік.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме - майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість за отримані від позивача послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували наявність та розмір заявленого до стягнення боргу в сумі 2849,46 грн.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Як встановлено судом та зазначалося вище, відповідно пунктів 2.2 та 2.3 договору сторони узгодили, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1 цього договору на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці. Перший платіж замовник здійснює впродовж двох банківських днів після отримання платіжного доручення. Усі наступні платежі замовник здійснює відповідно до п. 2.2 договору.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати за надані позивачем відповідачу послуги за період червень-липень 2021 року є таким, що настав.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2849,46 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути пеню, нараховану за періоди прострочення оплат.

У силу вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 п. 5.2 договору, за невиконання взятих на себе за цим договором зобов`язань замовник несе відповідальність згідно чинного законодавства та цього договору. У разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період надання послуг, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись пп. 5.2.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 74,61 грн., у тому числі – за період з 20.05.2021 р. до 01.09.2021 р. на суму 1404,34 грн. в сумі 43,39 грн., з 20.06.2021 р. до 01.09.2021 р. на суму 1445,12 грн. в сумі 31,21 грн.

Поряд з цим, суд зазначає, що пунктом 2.2 договору визначено, що оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1. цього договору на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

При дослідженні розрахунку, наданого позивачем, судом встановлено, що при здійсненні нарахування пені за актом прийому-здачі виконаних послуг за червень 2021 р. позивачем визначено початок нарахування пені з 20.05.2021 р., а за актом прийому-здачі виконаних послуг за липень 2021 р. – з 20.06.2021 р.

Разом із тим, у випадку порушення грошових зобов`язань застосовується навдений вище припис частини 6 статті 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, за приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, прострочення оплати за надані послуги за червень 2021 року почалось з 21.05.2021 р., а за липень 2021 року – з 21.06.2021 р.

Згідно з вірним визначенням періоду прострочення оплати за надані послуги, розмір пені становить 106,57 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення1404.3421.05.2021 - 17.06.2021287.5000 %0.041 %*16.161404.3418.06.2021 - 22.07.2021357.5000 %0.041 %*20.201404.3423.07.2021 - 01.09.2021418.0000 %0.044 %*25.241445.1221.06.2021 - 22.07.2021327.5000 %0.041 %*19.001445.1223.07.2021 - 01.09.2021418.0000 %0.044 %*25.97Разом із тим, господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені в межах періодів розрахунку позивача, відзначає, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 74,61 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позивачем вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у даній справі є правомірними та обгрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Серкис” (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8 А, код 34532610) на користь на користь Управління поліції охорони в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код 40109147) 2849 (дві тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 46 коп. основного боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 61 коп. пені, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складене 11.11.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна