Рішення № 100991771, 10.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2021Справа № 910/13156/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Берегового Валерія Миколайовича

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП"

про стягнення 122473,62 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Береговий Валерій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" про стягнення за договором про співробітництво та організацію взаємовідносин при проведені оцінки майна від 25.05.2020 № 6 основного боргу в розмірі 119032 грн., неустойки в розмірі 2736,19 грн., трьох процентів річних у розмірі 539 грн. та інфляційних втрат у розмірі 166,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

20.08.2021 на електронну пошту суду та 25.08.2021 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на електронну адресу 31.08.2021 та на поштову адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення 22.10.2021 року.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин при проведені оцінки майна, предметом якого є виконання робіт з оцінки майна, а саме організація та проведення оцінки вартості транспортних засобів з метою подальшого їх страхування; визначення збитків, завданих майну юридичних та фізичних осіб внаслідок настання страхового випадку; надання з боку виконавця консультацій з питань оцінки вартості майна.

Відповідно до пункту 3.1 договору після закінчення робіт, передбачених цим договором, виконавець надає замовнику звіт про оцінку майна та акт виконаних робіт.

За виконані виконавцем роботи з оцінки майна за цим договором встановлюється винагорода, що визначається в акті виконаних робіт згідно з розцінками виконавця (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору термін сплати винагороди виконавця встановлюється 10 робочих днів.

Підставою для оплати винагороди виконавця є акт виконаних робіт і рахунок (пункт 4.3 договору).

За умовами пункту 4.4 договору надання виконавцем замовнику звіту про оцінку майна, який повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства про оцінку майна є підставою для підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що акт виконаних робіт підписується замовником та виконавцем у двох примірниках по одному для кожної із сторін. В акті виконаних робіт в обов`язковому порядку повинні бути зазначені: номер та дата виконання звіту про оцінку майна, розмір винагороди виконавця, термін сплати винагороди виконавця, але не менше 5 днів після остаточного приймання робіт замовником.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом невизначеного терміну. Дія даного договору припиняється в порядку, передбаченому пунктом 2.5.1 договору (пункти 8.1, 8.2 договору).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами за фактом виконання позивачем робіт за договором підписані наступні акти надання послуг (робіт): від 11.05.2021 № 172 на суму 30350 грн., від 18.05.2021 № 1735 на суму 22018 грн., від 27.05.2021 № 1751 на суму 30844 грн.

Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 13.06.2021 № 1782 на суму 35820 грн. та складено акт надання послуг (робіт) від 13.06.2021 № 1782 на суму 35820 грн., які направлено 19.06.2021 разом із актами від 11.05.2021, від 18.05.2021, від 27.05.2021 на адресу відповідача.

Однак, акт надання послуг (робіт) від 13.06.2021 № 1782 залишився відповідачем не підписаний, вмотивованої відмови від підписання акту матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги за договором від 25.05.2020 № 6, останній звернувся з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що за фактом надання послуг між сторонами підписано акти надання послуг (робіт) на загальну суму 83212 грн., а також відповідачу направлено на підписання акт від 13.06.2021 № 1782 на суму 35820 грн.

Водночас, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, жодних заперечень проти наданих послуг не висував.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 119032 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2736,19 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Поряд із цим, за положеннями статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як убачається із умов договору від 25.05.2020 № 6, сторонами нарахування пені за невиконання відповідачем грошового зобов`язання не передбачено.

Таким чином, оскільки сторонами за порушення обов`язку зі своєчасної оплати наданих послуг (робіт) не погоджено нарахування пені та законом відповідне забезпечення зобов`язання також не передбачене, вимога позивача про стягнення вказаної штрафної санкції з відповідача задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Також, позивачем нараховані три проценти річних у розмірі 539 грн. та інфляційні втрати в розмірі 166,43 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку компенсаційних виплат слідує, що останній здійснений у відповідності з пунктом 4.2 договору, окрім визначення періоду прострочення за актом від 13.06.2021 № 1782 на суму 35820 грн.

Суд зауважує, що згідно даних веб-сайту АТ «Укрпошта» відправлення № 0207202229534 (лист з актом від 13.06.2021 № 1782) вручено відповідачу 23.06.2021, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відлік строку на оплату відповідачем послуг за цим актом з 24.06.2021, що сплив 08.07.2021 року. Доказів надання вказаного акту відповідачу раніше, ніж направлення 19.06.2021, матеріали справи не містять.

Отже, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених компенсаційних виплат у межах визначеного позивачем періоду, але з урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 515,38 грн. трьох процентів річних та 166,43 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 грн., то за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд наразі розподіл даних витрат не здійснює.

У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Берегового Валерія Миколайовича задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13; ідентифікаційний код 31113488) на користь Фізичної особи-підприємця Берегового Валерія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 119032 (сто дев`ятнадцять тисяч тридцять дві) грн. основного боргу, 515 (п`ятсот п`ятнадцять) грн. 38 коп. трьох процентів річних, 166 (сто шістдесят шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат, а також 2218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 85 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова