Рішення № 100991661, 10.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2021Справа № 910/11880/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЧБОВО-АТЕСТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПО НЕРУЙНІВНОМУ КОНТРОЛЮ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київський національний університет імені Тараса Шевченка

про стягнення 112590,21 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЧБОВО-АТЕСТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПО НЕРУЙНІВНОМУ КОНТРОЛЮ" про стягнення 112590,21 грн, яких: 99258,86 грн - заборгованість з орендної плати, 5036,21 грн - пеня, 5317,37 грн - інфляційні збитки, 2977,77 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5359 від 23.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 дану позовну заяву залишено без руху.

09.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено Київський національний університет імені Тараса Шевченка як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

16.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідки про стан заборгованості.

27.09.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.08.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105478555462.

Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою про відкриття провадження відповідачу було надано строк для подання до суду відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Оскільки, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07.10.2021, то останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву є 25.10.2021 (перший робочий день після 23.10.2021 - 15-й день після вручення ухвали про відкриття провадження у справі).

Відповідач у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подав, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "УЧБОВО-АТЕСТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПО НЕРУЙНІВНОМУ КОНТРОЛЮ" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди №5359 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 77,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 2, на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070944 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на "30" листопада 2009 року і становить 538900,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення навчальної лабораторії та методичного кабінету.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору).

Договір укладено строком на один рік, що діє з 23 квітня 2010 року до 23 квітня 2011 року включно (п.10.1. договору).

У разі відсутності зави однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п.10.4).

Додатковими договорами та договорами про внесення змін від 04.07.2012, від 22.05.2013, від 22.05.2014, від 22.06.2017, від 30.06.2020 сторонами продовжено договір строком до 23.04.2021.

Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 23.04.2010 орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове платне користування майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 77,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 2, на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Договором №5359/04 від 14.11.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5359 від 23.04.2010 внесені зміни до договору оренди, зокрема щодо предмета договору та орендної плати.

Так, у редакції договору №5359/04 від 14.11.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №5359 від 23.04.2010 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 77,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Васильківська, 98А, на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070944 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на "30" квітня 2013 року і становить 698589,00 грн без ПДВ. В акті приймання-передавання орендованого майна від 23.04.2010 слова "м. Київ, проспект Глушкова, 2" читати як "м. Київ, Васильківська, 98А".

Пунктом .3.1. договору (у редакції договору №5359/07 від 29.06.2017 про внесення змін до договору), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2017 року - 14662,50 грн.

У відповідності до п.3.1. договору (у редакції договору №5359/08 від 30.06.2020 про внесення змін до договору), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2020 року - 20512,71 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3. договору).

За змістом пункту 3.6. договору (в редакції № 5359/01 від 01.08.2011) орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п.3.7. договору).

Відповідно до п.3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Згідно із п.5.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договором №5359/09 від 02.03.2021 сторони дійшли згоди про припинення договору з 31 грудня 2020 року.

Згідно із актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.12.2020 відповідач повернув об`єкт оренди орендодавцеві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, у відповідача за період з березня 2020 року по грудень 2020 року утворилася заборгованість з орендної плати до державного бюджету у сумі 99258,86 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань позивачем нараховані пеня у сумі 5036,21 грн, інфляційні збитки у сумі 5317,37 грн та штраф у сумі 2977,77 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Також приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з березня 2020 року по грудень 2020 року відповідач користувався орендованим нерухомим майном - нежилими приміщеннями загальною площею 77,40 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, Васильківська, 98А, на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, переданими у користування на підставі договору оренди №5359 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.04.2010.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1,4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX (чинному у спірний період), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У договорі сторони погодили, що відповідач зобов`язаний здійснити орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6.).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати до державного бюджету за період з березня 2020 року по грудень 2020 року становить 99258,86 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів у спростування заборгованості по договору №5359 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.04.2010 з орендної плати у сумі 99258,86 грн відповідачем не надано.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору з оплати орендної плати у сумі 99258,86 грн, доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 99258,86 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеня у сумі 5036,21 грн (нарахована за періоди з 10.09.2020 по 10.09.2020, з 11.09.2020 по 10.10.2020, з 11.10.2020 по 10.11.2020, з 11.11.2020 по 10.12.2020, з 11.12.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 12.01.2021, з 13.01.2021 по 10.01.2021, з 11.01.2021 по 10.02.2021, з 11.02.2021 по 10.03.2021), інфляційні збитки у сумі 5317,37 грн (нарахування здійснені станом на 10.03.2021 з 10.04.2020, з 10.05.2020, з 10.06.2020, з 10.07.2020, з 10.08.2020, з 10.09.2020, 10.10.2020, з 10.11.2020, з 10.12.2020, з 10.01.2021) та штраф у розмірі 3% у сумі 2977,77 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

За змістом п.3.7. договору вбачається, що сторони передбачили інший строк нарахування пені, відмінний від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем допущені помилки при визначенні періодів нарахування пені з 11.10.2020 по 10.11.2020, з 11.01.2021 по 10.02.2020, оскільки враховуючи приписи ч.5 ст.254 ЦК України, нарахування пені у вказані періоди слід здійснювати з 13.10.2020 та з 12.01.2021

За перерахунком суду в межах визначених позивачем періодів пеня становить 4925,51 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені становлять 4995,28 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Розрахунок штрафу у сумі 2977,77 грн є правильним та позовні вимоги у цій частині обґрунтованими.

Частиною 1 статті 625 Цивільного Кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 5020,26 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЧБОВО-АТЕСТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПО НЕРУЙНІВНОМУ КОНТРОЛЮ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 23, кімната 504, ідентифікаційний код 30019780) на користь Державного бюджету України (одержувач ГУК у Шевченківському районі м.Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), UA718999980313050093000026011, КЕКД 22080200, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування майном бюджетних установ) заборгованість з орендної плати у сумі 99258,86 грн, пеню у сумі 4995,28 грн, штраф у сумі 2977,77 грн, інфляційні збитки у сумі 5020,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УЧБОВО-АТЕСТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР ПО НЕРУЙНІВНОМУ КОНТРОЛЮ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 23, кімната 504, ідентифікаційний код 30019780) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) витрати зі сплати судового збору у сумі 2263,18 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.11.2021.

Суддя С.О. Турчин