Рішення № 100991520, 29.10.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/723/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Надвірнянський Житловик"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-10"

про стягнення заборгованості в сумі 43490 грн 35 коп.

за участю:

від позивача: Маланюк Олег Ярославович,

від відповідача: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Комунальне підприємство "Надвірнянський Житловик" із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-10" про стягнення заборгованості у сумі 43490 грн 35 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

27.07.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ухвала від 27.07.2021).

10.08.2021 суд задовольнив заяву відповідача від 06.08.2021 вх.№12334 та постановив перейти до розгляду справи № 909/723/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначити підготовче засідання на 20.09.2021 (ухвала від 10.08.2021).

16.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№12770/21) та клопотання про витребування доказів (вх.№12772/21).

23.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№13106/21).

Представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№14529/21) та зазначив, що він не буде використовувати право на подання заперечення на відповідь на відзив.

20.09.2021 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 11.10.2021 в якому оголосив перерву до 27.10.2021 та 28.10.2021.

28.10.2021 суд вийшов до нарадчої кімнати.

29.10.2021 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач мотивував позовні вимоги тим, що 21.12.2018 Надвірнянська міська рада прийняла рішення "Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на балансі та обслуговуванні КП "Надвірнянський житловик" №1260-29/2018, відповідно до якого з 08.01.2019 затвердила тариф на вивезення 1 м. куб. твердого побутового сміття в розмірі 42 грн 55 коп. без ПДВ. Вказав, що 08.01.2019 на адресу відповідача направив два примірники договору №03 про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів з новим тарифом, однак відповідач не повернув підписаного примірника договору позивачу.

Зазначив, що договір №03 про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів є укладеним з 08.01.2019 та продовженим до 31.12.2020 (за відсутності заявленої відмови), оскільки містить елементи договору приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, і друга сторона не може запропонувати свої умови.

Звернув увагу на те, що для запобігання забруднення території міста Надвірна та епідеміологічного лиха, позивач постійно здійснював вивезення твердих побутових відходів, а внаслідок відмови відповідача оплачувати надані послуги утворилась заборгованість в сумі 30678 грн 46 коп. Керуючись ст.625 ЦК України та п.5.1. договору нарахував 3% річних , інфляційних втрат та пеню. Вимоги обґрунтовані статтями 509, 526, 901,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Законом України "Про житлово - комунальні послуги", Законом України "Про відходи".

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що договір №80 від 05.03.2018 припинив свою дію 01.01.2020 на підставі листа претензії позивача №391 від 28.11.2019. Ствердив, що з цього часу не користується послугами КП "Надвірнянський житловик" і будь-яких договорів з позивачем не укладав. Вартість послуг отриманих в 2019 році оплатив в повному обсязі за тарифом погодженим в договорі №80 від 05.03.2018.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом доказування у цій справі є встановлення факту невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг та обґрунтованість нарахування основного боргу, 3 річних , інфляційних втрат та пені.

05.03.2018 КП "Надвірнянський житловик" (виконавець на підставі рішення Надвірнянської міської ради № 823-21/2012 від 27.07.2012) та ОСББ "Злагода-10" (замовник) уклали договір про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів №80, відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов"язання в наданні послуг по прийманню, вивезенню побутових відходів на умовах цього договору.

Замовник щомісячно сплачує виконавцю нараховану суму 1423 грн 40 коп. (в т.ч. ПДВ) за вивіз ТПВ (п.2.1).

Ця сума розрахована виходячи із наданих замовником даних про загальну площу житлових приміщень -2295 кв. м. В разі виявлення зміни загальної площі нарахована сума автоматично змінюється із письмовим повідомленням про це замовника (п.2.2.).

Замовник зобов"язується до 10-го числа наступного за календарним місяцем оплатити на розрахунковий рахунок виконавця суму коштів згідно виставлених рахунків (п.2.4.).

Виконавець має право змінити вартість послуг, визначених в п.2.1 цього договору, у випадку зміни цін на послуги і матеріали, які є складовою цього тарифу, попередивши письмово про це замовника не пізніше ніж за 15 днів до введення їх в дію (п.2.5.).

Відповідно до Розділу 3 договору, замовник має право на одержання від виконавця достовірної та своєчасної інформації, що стосується послуг, які надаються; усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг у 5-ти денний термін з моменту звертання замовника.

Згідно з Розділом 4 договору, виконавець має право стягнення неустойки в разі несвоєчасного проведення замовником платежів за надані послуги згідно з чинним законодавством України та керуючись умовами договору; припинення надання послуг з попереднім повідомленням замовника за 10 днів до їх припинення в разі порушення вимог, передбачених в п.2.4. цього договору. Договірні відносини поновлюються після ліквідації замовником заборгованості.

Замовник несе відповідальність за прострочення терміну оплати за надані послуги шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру не сплачених платежів за кожний прострочений день. (п.5.1.).

Умови договору можуть бути змінені шляхом підписання сторонами додатку до цього договору (п.7.2.).

Цей договір діє до 31.12.2018 і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.7.3.).

21.12.2018 Надвірнянська міська рада прийняла рішення "Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які знаходяться на балансі та обслуговуванні КП "Надвірнянський житловик" №1260-29/2018, відповідно до якого з 08.01.2019 затвердила тариф на вивезення 1 м. куб. твердого побутового сміття в розмірі 42 грн 55 коп. без ПДВ.

Як стверджував позивач, 08.01.2019 на адресу відповідача направив два примірники договору №03 про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів, відповідно до п.2.1 якого замовник щомісячно сплачує виконавцю нараховану суму 1951 грн 43 коп. (в т.ч. ПДВ) за вивіз ТПВ, враховуючи тариф затверджений міською радою в рішенні №1260-29/2018 від 21.12.2018, однак доказів направлення та отримання вказаного договору відповідачем, не подав. Матеріали справи також не містять доказів оприлюднення вищезазначеного рішення на сайті міської ради чи в друкованих засобах масової інформації.

Разом з тим, позивач вважає, що договір про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів №03 від 08.01.2019 є укладеним, оскільки відповідач не подав жодних застережень на отриманий договір і продовжував користуватися послугами.

Позивач стверджував, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, щодо оплати наданих послуг виникла заборгованість в сумі 30678 грн 46 коп. (7261 грн 30 коп. - заборгованість за 2019 рік, 23417 грн 16 коп. - за 2020 рік), в підтвердження чого подав довідки про стан взаєморозрахунків між сторонами.

З метою досудового врегулювання спору позивач 28.11.2019 та 15.05.2020 направив на адресу відповідача претензії вих. №391 та №140 з вимогою оплатити заборгованість, докази направлення та отримання яких приєднані до матеріалів справи.

15.03.2021 відповідач надав відповідь на претензію №635, в якій вказав, що договір №80 від 05.03.2018 припинив свою дію 01.01.2020 на підставі листа претензії позивача №391 від 28.11.2019. Ствердив, що будь-яких інших договорів з позивачем не укладав. Вартість послуг отриманих в 2019 році оплатив в повному обсязі за тарифом погодженим в договорі №80 від 05.03.2018, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відсутня.

Позивач не погодився з такими твердженнями відповідача, зазначив, що станом на 22.07.2021 відповідач заборгованість не оплатив, у зв"язку з чим нарахував відповідачу 3% річних, інфляційні втрати та пеню і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд погоджується з твердженням позивача, що договір про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів містить елементи договору приєднання, і що для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти (пропозиції укласти договір або приєднатись до нього) не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони (з боку споживачів).

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів публікації договору про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів від 08.01.2019 № 03, відтак не може погодитись із твердженням позивача про те, що такий договір є укладеним з 08.01.2019 та продовженим до 31.12.2020 та на відповідача покладений обов"язок вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів на підставі цього договору.

Натомість суд встановив, що договір про надання послуг на вивіз твердих побутових відходів від 05.03.2018 №80 у 2020 році був чинним, оскільки жодна із сторін у встановленому договором та законом порядку не заявила про його розірвання.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи також відсутні докази укладення додаткової угоди про зміну тарифу встановленого договором від №80 від 05.03.2018.

Однак суд стверджує, що відповідач також не подав належних і допустимих доказів того, що він не користується послугами позивача по вивезенню твердих побутових відходів або уклав договір про вивезення відходів з іншим виконавцем послуг, а тому не може бути звільнений від встановленого законом обов`язку оплатити надані послуги у повному обсязі, за тарифом погодженим сторонами у договорі від 05.03.2018 №80.

Щодо твердження позивача про стягнення заборгованості в сумі 7261 грн 30 коп. за послуги надані в травні - грудні 2019 року, суд зазначає, що зважаючи на відсутність доказів належного повідомлення відповідача про зміну тарифу, у відповідача відсутній обов"язок оплачувати послуги за збільшеним тарифом у 2020 році. Оплату відповідачем послуг в 2019 році за тарифом встановленим договором №80 від 05.03.2018 позивач не заперечив.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникли між сторонами на підставі господарського договору, є господарсько-договірними.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.351 Закону України "Про відходи", власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Приписами ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить зокрема, поводження з побутовими відходами. Відповідно до п.5 ч.2 ст. 7 цього Закону, споживач зобов"язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі статтею 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Висновки суду.

Враховуючи викладене, у суду наявні правові підстави для стягнення заборгованості за надані послуги.

Суд, враховуючи кількість місяців в році, тариф який погоджений сторонами в п.2.1 договору від 05.03.2018 № 80 -1423 грн 40 коп. щомісячно, зробив розрахунок заборгованості за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів. Зокрема за січень - грудень 2020 року відповідач повинен сплати заборгованість в розмірі 17080 грн 80 коп. (12 місяців - кількість х 1423 грн 40 коп. - ціна послуг ).

Таким чином суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги в 2020 році становить 17080 грн 80 коп. та належить до задоволення.

Суд, враховуючи строк виконання зобов"язання, період виникнення та суму заборгованості, положення ст.232 ГК України, перевірив правильність нарахування позивачем пені за період 11.02.2020 - 11.07.2021, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 2055 грн 42 коп. В решті суми нарахованої пені належить відмовити.

Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період 11.02.2020 - 20.07.2021 та інфляційні втрати за період січень 2020 року - липень 2021 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 494 грн 52 коп. та інфляційні втрати в сумі 1702 грн 92 коп. В решті суми нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат належить відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 17080 грн 80 коп. - основної заборгованості, 494 грн 52 коп 3% річних, 1702 грн 92 коп. - інфляційних втрат та 2055 грн 42 коп. пені.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №201 від 21 липня 2021 року.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1113 грн 66 коп. - суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 1156 грн 48 коп. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Надвірнянський Житловик" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-10" про стягнення заборгованості в сумі 43490 грн 35 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-10", вул. Черемшини, буд. 10, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 (код 40369105) на користь Комунального підприємства "Надвірнянський Житловик", вул. Комунальна, буд. 4, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400 (код 34976634 ) - 17080 (сімнадцять тисяч вісімдесят) грн 80 коп. - основної заборгованості, 494 (чотириста дев"яносто чотири) грн 52 коп 3% річних, 1702 (одна тисяча сімсот дві) грн 92 коп. - інфляційних втрат, 2055 (дві тисчі п"ятдесят п"ять) грн 42 коп. пені, а також 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн 66 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 13597 (тринадцять тисяч п"ятсот дев"яносто сім) грн 66 коп. основної заборгованості, 3389 (три тисячі триста вісімдесят дев"ять) грн 29 коп. пені, 3334 (три тисячі триста тридцять чотири) грн 41 коп. інфляційних втрат та 1835 (одна тисяча вісімсот тридцять п"ять) грн 33 коп. 3% річних - відмовити.

Судовий збір в сумі 1156 (одна тисяча сто п"ятдесят шість) грн 48 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.11.2021

Суддя Т. В. Максимів