Рішення № 100991514, 13.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/91/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2021 Справа № 908/1616/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 908/1616/21

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300, ідентифікаційний код 43501043)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)

про стягнення 581106,20 грн.

за зустрічним позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” (вул. Героїв Чорнобиля, буд. 6, кв. 8, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300, ідентифікаційний код 43501043)

про стягнення штрафних санкцій в сумі 15883,64 грн.

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не прибув

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Гриценко В.С., адвокат, довіреність № 2790 від 02.09.2019

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2021 у справі № 908/1616/21 первісний позов ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” до ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”- задоволено.

Також, судом задоволено зустрічний позов ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” до ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод”.

14.09.2021 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” про стягнення з ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35055,31 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.09.2021 вказану заяву було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2021 заява ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 908/1616/21 прийнята до розгляду. Призначено розгляд заяви на 04.10.2021.

23.09.2021 на адресу суду від ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надійшли заперечення на заяву щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 35055,31 грн., в якому останній не погоджується з доводами заявника, зокрема зазначає, що на підтвердження понесених витрат до заяви про відшкодування витрат долучено договір про надання правничої допомоги, два Акти про надання правничої допомоги та Детальний опис робіт від 10.09.2021, з яких вбачається, що адвокатом Кобеляцьким Д.М. прийнято участь у трьох судових засіданнях по справі №908/1616/21 вартістю 6000,00 грн. Відповідно до Акту від 10.09.2021 сторони погодили гонорар за прийняття рішення на користь клієнта у майновому спорі у розмірі 5 % від задоволених позовних вимог, сума гонорару успіху склала 29 055,31 грн. Між тим, матеріали справи не містять доказів сплати ТОВ «НВП «Покровський арматурний завод» адвокату Кобеляцькому Д.М. гонорару за надану професійну правничу допомогу. Позивачем не надано жодного документа на підтвердження оплати гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Також наголошує на тому, що розмір витрат на правничу допомогу у справі №908/1616/21 не відповідає критерію розумності, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35055,31 грн документально не підтверджені та не доведені.

Ухвалою суду від 04.10.2021 розгляд заяви відкладений на 13.10.2021.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 13.10.2021.

Заслухавши пояснення представника відповідача (за первісним позовом), дослідивши доводи, наведені в заяві та запереченнях на неї, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, в обґрунтування понесених витрат позивачем (за первісним позовом) на правову допомогу останнім до заяви додано, зокрема, договір про надання правової допомоги № 02/08/21 від 02.08.2021, укладений між Адвокатським бюро «Кобеляцький та Партнери» та ТОВ «НВП «Покровський арматурний завод», прайс-лист (розмір адвокатського гонорару), детальний опис виконаних робіт від 10.09.2021, акт про надання правової допомоги від 10.09.2021 на суму 6000,00 грн, довідка від 10.09.2021 про отримання винагородиу розмірі 6000,00 грн за надану правову допомогу, акт про надання правової допомоги від 10.09.2021 на суму 29055,31 грн.

За умовами договору про надання правничої допомоги від 02.08.2021, сторони визначили порядок оплати послуг адвокатського бюро: оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку; правову допомогу Клієнт оплачує в гривнях на підставі рахунку за вартістю, вказаною в прайс-листі адвокатського бюро (п. 3.1, 3.2 договору). Сума, вказана в рахунках на оплату є гонораром адвокатського бюро за надання правової допомоги (п. 3.6 договору).

З Акту про надання правової допомоги та Детального опису виконаних робіт вбачається, що адвокатом Кобеляцьким Д.М. прийнято участь у трьох судових засіданнях по справі №908/1616/21 вартістю 6 000,00 грн (з розрахунку 2000,00 грн одне судове засідання).

Представником позивача на підтвердження понесення витрат позивача на правничу допомогу також надано Акт про надання правової допомоги від 10.09.2021, відповідно до якого сторони погодили гонорар за прийняття рішення на користь клієнта у майновому спорі у розмірі 5 % від задоволених позовних вимог, сума гонорару успіху склала 29 055,31 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої ст. 126, частини восьмої ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій ст. 129 ГПК України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц ).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 ).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує наступне:

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої палати Верховного Суду України від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Матеріали справи не містять доказів сплати ТОВ «НВП «Покровський арматурний завод» адвокату Кобеляцькому Д.М. гонорару за надану професійну правничу допомогу. Позивачем не надано жодного документа на підтвердження оплати гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (платіжні документи на підтвердження понесених витрат).

Довідка від 10.09.2021 із інформацією про отримання винагороди в розмірі 6000,00 грн не є належним підтвердженням понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Так, в постанові ВСУ від 20.07.2020 №750/8758/18, на яку посилається представник позивача, викладено інші обставини справи та розмір витрат на правничу допомогу у справі підтверджувався, зокрема, квитанціями.

Між тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 визначено: «у якості доказів необхідно надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень»; «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».

Відповідно до висновків КЦС ВС (постанова від 23.11.2020 №638/7748/18 (61-13573св19), інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема фіксований розмір гонорару, не може вважатись детальним описом робіт, виконаних адвокатом, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З наданих документів та обставин справи не можна зробити висновку про обґрунтованість витрат на правничу допомогу в розмірі 35 055,31 грн? оскільки:

справа не є складною (предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором поставки, без додаткових сум нарахувань інфляційних втрат та трьох процентів річних), справа не обтяжена кількістю доказів,

витрачений адвокатом час та обсяг наданих послуг не великий (робота, проведена адвокатом у даній справі не потребувала збору доказів, проведення аналізу доказової бази та надсилання адвокатських запитів), адвокат Кобеляцький Д.М. приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; позовна заява від 31.05.2021, пояснення щодо відзиву на позовну заяву від 16.07.2021, відзив на зустрічну позовну заяву складені адвокатом Д.Г. Шашликовим на підставі договору № 4/20/21 про надання правової допомоги від 04.01.2021, укладеного ТОВ «НВП «Покровський арматурний завод» з Адвокатським бюро «Шашликоов та Партнери», яке не заявляло про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача;

справа стосується лише позивача та відповідача й не має публічного інтересу, а результат її вирішення не може вплинути на репутацію сторін.

Отже, дослідивши заяву про відшкодування витрат на првову допомогу та додані до неї документи, суд вважає, що розмір заявлених витрат у сумі 35055,31 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими.

Ураховуючи наведене, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” на професійну правничу допомогу у розмірі 35055,31 грн. не підлягають покладенню на ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Покровський арматурний завод” про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 908/1616/21 – залишити без задоволення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.11.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.А. Азізбекян