Рішення № 100991478, 01.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/131/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2021 Справа № 908/2464/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя” (69037, м. Запоріжжя, бул. Т. Шевченка, буд. 6, код ЄДРПОУ 35449872)

до відповідача Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 22144952)

про стягнення 62156,40 грн.

УСТАНОВИВ:

27.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя” звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради про стягнення 62156,40 грн., які складаються з 49823,15 грн. основного боргу за договором № 534-ПР/2019 від 18.09.2019, 5867,36 грн. втрат від інфляції, 2366,94 грн. -3% річних та 4098,95 грн. пені за неналежне виконання умов договору. Крім того, позивач просив суд стягнути судові витрати 2270 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Позивач заявив клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

27.08.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2464/21 розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2464/21, за клопотанням позивача розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 837, 854, 903 Цивільного кодексу України, договорі № 534-ПР/2019 від 18.09.2019 на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 62156,40грн суми заборгованості за договором № 534-ПР/2019 від 18.09.2019, що складається з 49823,15 суми основного боргу, 5867,36 грн. втрат від інфляції, 2366,94 грн. -3% річних та 4098,95 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив. Ухвала суду від 01.09.2021 про відкриття провадження у справі № 908/2464/21, була отримана відповідачем 06.09.2021, про що свідчать повідомлення про вручення кореспонденції.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/2464/21 та надано достатньо часу для подання своєї правової позиції щодо заявленого предмету спору.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 01.09.2021 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 01.11.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2019 року між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (надалі за текстом - «Відповідач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авісметіз-Запоріжжя» (надалі за текстом - «Позивач») було укладено Договір № 534-ПР/2019 на надання послуг поточного ремонту (надалі за текстом - «Договір»), а якому відповідач виступив замовником, а позивач — підрядником.

Згідно з п.п.1.1. договору позивач зобов`язався за дорученням відповідача власними та залученими силами і засобами надати відповідачеві послуги код ДК 2015:021 45450000-6 поточний ремонт (поточний ремонт під`їзду № 1-11 житлового будинку № 155/13 по пр.Соборний/вул.Миру в м.Запоріжжя - часткова заміна проводки та арматури).

Ціну послуг, що надаються позивачем, сторони обумовили в п.п.2.1. договору на рівні 49823,15 грн.

В підпунктах 4.1. і 4.5. договору сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаних замовником довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, КБ-2в протягом шістдесяти календарних днів після підписання вищезгаданих форм шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Виконуючі взяті на себе за договором зобов`язання, позивач виконав поточний ремонт зазначених вище об`єктів, що підтверджується підписаними сторонами 18 листопада 2019 року довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), а також актом приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в).

Таким чином, відповідач в строк до 17 січня 2020 року був зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок позивача 49 823,15 грн оплату за надані послуги.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості та штрафних санкцій.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов наступних висновків:

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг поточного ремонту.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем проведено поточний ремонт об`єктів, що підтверджується підписаними сторонами 18 листопада 2019 року довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), а також актом приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

В той же час, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 49823,15грн підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, зокрема, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.4. договору сторони визначили, що в випадку порушення замовником термінів оплати виконаних робіт згідно п.4.1 він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов`язань.

Період прострочення виконання зобов`язання відповідача перед позивачем триває, як було наведено, з 18 січня 2020 до дня подачі позову. Разом з цим, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем нарахована сума пені за період з 18 січня 2020 року до 18 липня 2020 року (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що розрахунок проведено правильно, сума пені 4098,95грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2366,94грн за період з з 17.01.2020 по 16.08.2021 та суму індексу інфляції в розмірі 5867,36грн з січня по липень 2021.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані суду розрахунки заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та суми 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та розрахованими відповідно до норм діючого законодавства. Таким чином, пред`явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 2366,94грн за період з 17.01.2020 по 16.08.2021 та сума індексу інфляції в розмірі 5867,36грн з січня по липень 2021 пред`явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем пред`явлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У матеріалах справи міститься копія акту № 1 від 16.08.2021 надання-прийому професійних правничих послуг по етапу № 1 , договір № 07/08 від 05.08.2021 про надання професійної правничої допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю – адвокат Ференець О.Є., рахунок № 07/08 від 16.08.2021 на загальну суму 3000,00грн, платіжне доручення № 335 від 19.08.2021 на суму 3000,00грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Дослідивши та оцінивши представлені позивачем матеріали, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Запоріжремсервіс” Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авісметіз-Запоріжжя” (69037, м. Запоріжжя, бул. Т. Шевченка, буд. 6, код ЄДРПОУ 35449872) 49823 (сорок дев`ять тисяч вісімсот двадцять три) грн 15 коп. основного боргу за договором № 534-ПР/2019 від 18.09.2019, 5867 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 36 коп. втрат від інфляції, 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн 94 коп. -3% річних, 4098 (чотири тисячі дев`яносто вісім) грн 95 коп. пені за неналежне виконання умов договору, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. суму судового збору, 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2021.

Суддя Н.А. Колодій