Рішення № 100991375, 19.10.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"19" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/851/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуртово-роздрібна компанія”, с. Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи – підприємця Гази Михайла Йосиповича, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 43 125 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та охорони торгівельного місця (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – не з`явився

Відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гуртово-роздрібна компанія”, с. Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області звернулося до суду з позовом до відповідача Фізичної особи – підприємця Гази Михайла Йосиповича, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 129 320 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та охорони торгівельного місця. Заявою б/н, б/д (вх. № 02.3.1-02/6410/21 від 09.09.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 46 ГПК України, представник позивача просить стягнути з відповідача 43 125 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та охорони торгівельного місця.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору оренди та охорони торгівельного місця б/н від 01.01.2020 року в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за торгівельне місце, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість, яка склала суму 43 125 грн.

Заявою по суті спору б/н від 22.09.2021 року представник позивача зазначає про те, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за період із січня 2020 року по вересень 2020 року складає 37 800 грн. У відповідності до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи те, що представник позивача подав заяву по суті після закриття підготовчого провадження, суд таку заяву до розгляду не приймає.

Крім того, представник позивача через канцелярію суду подав заяву б/н від 18.10.2021 року про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов в порядку ст. 165 ГПК України.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 19.10.2021 року не забезпечив. Разом з тим, 19.10.2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Шаранича С.С. про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю прибути на судове засідання 19.10.2021 року у зв`язку із його зайнятістю в розгляді іншої справи.

Розглянувши наведене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Разом з тим, згідно із статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач впродовж підготовчого провадження правом на подання відзиву не скористався, клопотання щодо продовження строків на подання відзиву на позовну заяву не подавав.

Що стосується наведених представником відповідача обставин в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17.

Крім того, справа № 907/851/20 перебуває вже на стадії розгляду по суті, а розгляд справи у іншому суді не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи № 907/851/20 у господарському суді.

Ухвалами суду від 11.02.2021 року, 10.03.2021 року, 07.04.2021 року, 13.05.2021 року та 15.06.2021 року підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Разом з тим, представник відповідача не зазначив об`єктивної неможливості проведення судового засідання, яке призначене на 19.10.2021 року, без участі відповідача або його представника.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гуртово-роздрібна компанія” (орендодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою – підприємцем Газою Михайлом Йосиповичем (орендарем, відповідачем у справі) укладено Договір оренди та охорони торгівельного місця, відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування торгівельне місце, визначене у договорі, загальною площею 60 кв.м., за адресою: Ужгородський район, село Кінчеш, вул. Фізкультурна, 2, кадастровий номер земельної ділянки 2124883600:12:011:0059. Торгівельне місце передається у тимчасове платне користування для розміщення орендарем для продажу товарів та надання ним послуг для фізичних та юридичних осіб. Асортимент товарів та послуг визначається самим орендарем. Торгівельне місце та повний перелік майна, що передається за цим договором та визначення його ознак (найменування, тип, номери та інші характеристики) містяться в акті приймання-передавання торгового місця, що є невід`ємною частиною цього Договору. Метою використання торгівельного місця орендарем є здійснення торгівельної діяльності (п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. 1.5. та 1.6. Договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору вступ орендаря у користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами цього Договору акту приймання-передачі торгового місця, який є обов`язковим додатком до цього Договору. Передача торговельного місця в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно чи торгове місце. Власником об`єкта оренди залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача об`єкта в оренду не може бути підставою для закріплення за орендарем права власності на землю будь-яким способом.

Орендар сплачує орендодавцеві плату за користування торгівельним місцем з урахуванням її індексації у розмірі 4 200 грн. шляхом її зарахування на розрахунковий рахунок в строк до 5 (п`ятого) числа календарного місця, що передує звітному. Вартість послуг з охорони торгівельного місця буде додатково узгоджена в Додатковій угоді до цього Договору. Сторони за їх взаємною згодою, що оформлюється Додатковою угодою до цього договору, вправі змінити розмір, форму, порядок, періодичність плати за користування майном. Орендар сплачує орендодавцю витрати на постачання електричної енергії, водо- та газопостачання вивіз твердих побутових відходів (сміття, макулатури, поліетилену тощо) підлягає відшкодуванню орендодавцю на підставі виставлених ним окремих рахунків (п.п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що орендар зобов`язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування наданим торгівельним місцем.

За умовами п.п. 7.1. та 7.2. Договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року, тобто до 01.01.2021 року. Автоматична пролонгація строку дії даного договору не допускається. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору.

Факт передачі торгівельного місця загальною площею 60 кв.м., за адресою: Ужгородський район, село Кінчеш, вул. Фізкультурна, 2, кадастровий номер земельної ділянки 2124883600:12:011:0059 в оренду за Договором підтверджується підписаним сторонами спору Актом передачі-приймання від 01.01.2020 року.

При цьому, судом встановлено, що позивач заявою по суті просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за торгівельне місце за період з січня 2020 року по вересень 2020 року у розмірі 37 800 грн.

В ході судового розгляду спору відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача суму 43 125 грн. виходячи із суми орендної плати у розмірі 4 875 грн.

Як вбачається із п. 4.1. Договору оренди та охорони торгівельного місця б/н від 01.01.2020 року, орендна плата за користування торгівельним місцем з врахуванням її індексації складає 4 200 грн. Вартість послуг з охорони торгівельного місця додатково узгоджується в Додатковій угоді до Договору. Натомість, позивач не подав суду укладеної між сторонами спору Додаткової угоди щодо вартості послуг з охорони торгівельного місця.

З врахуванням вищенаведеного, судом здійснено перерахунок заборгованості з врахуванням п. 4.1. Договору, а саме, виходячи із суми 4 200 грн. місячної орендної плати за період з січня 2020 року по вересень 2020 року, розмір якої складає 37 800 грн., з огляду на що, стягненню з відповідача підлягає сума 37 800 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за торгівельне місце. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми заборгованості належить відмовити.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 37 800 грн. заборгованості по сплаті орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню в цій частині.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 842 грн. 45 коп. грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи – підприємця Гази Михайла Йосиповича, АДРЕСА_1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гуртово-роздрібна компанія”, вул. Фізкультурна, будинок 2, с. Кінчеш, Ужгородський район, Закарпатська область, 89435 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43284255) суму 37 800 (Тридцять сім тисяч вісімсот гривень) грн. заборгованості по сплаті орендної плати за торгівельне місце, а також суму 1 842 (Одна тисяча вісімсот сорок дві гривні) грн. 45 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 10.11.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.