Рішення № 100991087, 10.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6461/21

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у загальній сумі 6 426 грн. 73 коп. за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 21.08.2009 № 12/02-3558-ОД від 01.08.2016 № ПР/ДН-2-16-029/НКМ-В

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 13.07.2021, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни заборгованість в сумі 6 426 грн. 73 коп., з яких: 4 592 грн. 06 коп. - пеня, 1 292 грн. 51 коп. - інфляційні втрати, 542 грн. 16 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди від 21.08.2009 № 12/02-3558-ОД від 01.08.2016 № ПР/ДН-2-16-029/НКМ-В.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання орендованого майна у період з січня 2017 по квітень 2021.

Ухвалою господарського суду від 20.07.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" протягом семи днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду: акти виконаних робіт (послуг) згідно з фактично наданими послугами та докази надання їх на підпис відповідачу, у строк, визначений п. 2.1.5 спірного договору; докази на підтвердження вручення відповідачу рахунків, виставлених позивачем у спірному періоді; належним чином засвідчену копію договору оренди від 21.08.2009 № 12/02-3558-ОД з додатками та докази на підтвердження продовження строку дії договору оренди; докази на підтвердження відшкодування відповідачем витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у період з січня 2017 по квітень 2021 - за наявності.

26.07.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви від 26.07.2021.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 02.08.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до поштового повідомлення № 4930016285252, що повернулося до суду 31.08.2021, відповідачем ухвала суду від 02.08.2021 отримана 17.08.2021.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, враховуючи тривале перебування судді Рудь І.А. на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі структурного підрозділу “Криворізька дирекція залізничних перевезень” регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Ментій Тетяною Миколаївною (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/ДН-2-16-029/НКМ-В (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що балансоутримувач структурний підрозділ “Криворізька дирекція залізничних перевезень” регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Літке, 68А (надалі – майно), загальною площею 196,1 кв.м, а також утримання прилеглої території, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання орендованого майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги, у тому числі на компенсацію плати податку на землю, пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар користується майном, загальною площею 196,1 кв.м., яке розміщене на 1 поверсі будівлі крамниці № 12 відповідно до плану розміщення орендованого майна, що додається до договору (додаток № 1), вартість якого, згідно зі звітом про оцінку (незалежну), станом на 22.11.2012 становить 429 851,0 грн. (п. 1.2 договору).

Орендоване майно використовується для розміщення об`єкту торгівлі продовольчими товарами та промисловими товарами, в тому числі товарів підакцизної групи (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1.1 договору розмір плати за обслуговування майна та прилеглої території залежить від переліку та складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачем, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) згідно додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором.

Пунктом 2.2.3 договору визначено, що орендар зобов`язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання орендованого майна та прилеглої території згідно виставленого рахунку фактично наданих послуг.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасні розрахунки згідно п. 2.2.3 договору орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту укладання та діє протягом строку дії договору оренди. У будь-якому разі його умови розповсюджуються на відносини сторін до повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актом приймання – передачі.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання спірного договору сторонами суду не надано. Також матеріали справи не містять доказів припинення, визнання недійсним чи розірвання договору оренди від 21.08.2009 № 12/02-3558-ОД, укладеного між сторонами.

Позивач зазначає, що виконав умови договору та здійснив витрати на утримання орендованого майна: у 2017 році на суму 4 273 грн. 04 коп.; у 2018 році на суму 8 451 грн. 89 коп.; у 2019 році на суму 10 832 грн. 61 коп., за період з січня 2020 по квітень 2021 у розмірі 14 901грн. 13 коп.

Позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату (а.с. 33-58).

За твердженням позивача, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач здійснював відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у спірних періодах несвоєчасно та не у повному обсязі.

У зв`язку іщ чим, відповідно до умов п. 4.2 договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у загальній сумі 4 592 грн. 06 коп., з яких: 798 грн. 75 коп. – пеня за загальний період з 11.02.2017 по 11.07.2018 за порушення відповідачем зобов`язань у 2017 році; 1 503 грн. 55 коп. – пеня за загальний період з 11.02.2018 по 11.07.2019 за порушення відповідачем зобов`язань у 2018 році; 1 564 грн. 89 коп. – пеня за період з 11.02.2019 по 11.07.2020 за порушення відповідачем зобов`язань у 2019 році; 724 грн. 87 коп. – пеня за період з 11.02.2020 по 30.04.2021 за порушення відповідачем зобов`язань у період з січня 2020 по квітень 2021.

Із посиланням на норми ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- 3% річних у загальній сумі 542 грн. 16 коп., з яких: 80 грн. 84 коп. – 3% річних за загальний період з 11.02.2017 по 11.07.2018 за порушення відповідачем зобов`язань у 2017 році; 127 грн. 48 коп. – 3% річних за загальний період з 11.02.2018 по 11.07.2019 за порушення відповідачем зобов`язань у 2018 році; 163 грн. 74 коп. – 3% річних за період з 11.02.2019 по 11.07.2020 за порушення відповідачем зобов`язань у 2019 році; 170 грн. 10 коп. – 3% річних за період з 11.02.2020 по 30.04.2021 за порушення відповідачем зобов`язань у період з січня 2020 по квітень 2021;

- інфляційні втрати у загальному розмірі 12 036 грн. 99 коп., з яких: 300 грн. 83 коп. – інфляційні за загальний період з лютого 2017 по червень 2018 за порушення відповідачем зобов`язань у 2017 році; 371 грн. 24 коп. – інфляційні за загальний період з лютого 2018 по червень 2019 за порушення відповідачем зобов`язань у 2018 році; 123 грн. 73 коп. – інфляційні за період з лютого 2019 по червень 2020 за порушення відповідачем зобов`язань у 2019 році; 496 грн. 71 коп. – інфляційні за період з лютого 2020 по квітень 2021 за порушення відповідачем зобов`язань у період з січня 2020 по квітень 2021.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, виконання відповідачем обов`язку з відшкодування позивачу витрат на утримання орендованого майна, наявність прострочення виконання такого обов`язку тощо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з огляду на умови п. 2.2.3. договору, строк оплати послуг балансоутримувача є таким, що настав, проте відповідачем своєчасно не вносилися кошти на відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, понесених балансоутримувачем.

Отже, порушення відповідачем умов спірного договору підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що під час його проведення позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Крім того, з огляду на умови п. 2.2.3. договору та норми ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк нарахування пені за зобов`язанням, що має бути виконане 10 числа місяця, припиняється через шість місяців 10 числа шостого місяця, що також не враховано позивачем при розрахунку пені.

Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 4 560 грн. 69 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Аналогічні помилки допущені позивачем під час розрахунку 3% річних, у зв`язку іщ чим за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальному розмірі 539 грн. 14 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат порушень умов договору та чинного з законодавства судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 560 грн. 69 коп. пені, 539 грн. 14 коп. 3% річних, 1 292 грн. 51 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ментій Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ ПВ: 40081237) 4 560 грн. 69 коп. (чотири тисячі п`ятсот шістдесят грн. 69 коп.) пені, 539 грн. 14 коп. (п`ятсот тридцять дев`ять грн. 14 коп.) 3% річних, 1 292 грн. 51 коп. (одну тисячу двісті дев`яносто дві грн. 51 коп.) інфляційних втрат, 2 257 грн. 85 коп. (дві тисячі двісті п`ятдесят сім грн. 85 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 10.11.2021

Суддя І.А. Рудь