Рішення № 100989686, 22.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14173/19

Провадження № 2/638/1725/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання і водовідведення , -

ВСТАНОВИВ:

КП «Харківводоканал» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з центрального постачання холодної води та водовідведення, інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми у загальному розмірі 30161грн 63 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачі є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського рахунку та неналежним чином виконували зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки відповідачі не сплачують за отримані послуги у нього утворилась заборгованість:

- за надані послуги централізованого водопостачання за період з 01.12.1999 р. по 31.12.2019 р. у розмірі 17976,82 грн.;

- за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2019 р. у розмірі 9238,73 грн.;

- інфляційні витрати 2226,19 грн.;

- три відсотки річних від простроченої суми 719,89 грн.

Представник позивача надала суду заяву з проханням розглядати справу в її відсутності, просила позов задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили відмовити у позові з урахуванням раніше поданих заперечень, відповідно до яких просили застосувати строк позовної даності до вимог позивача, вказали на відсутність укладеного договору про надання послуг. Також, просили врахувати, що ОСОБА_3 з 2007 року не є постійним мешканцем за адресою прописки АДРЕСА_1 , оскільки на постійній основі працює та проживає в м. Києві, отже не можу вважатися споживачем послуг, що надає позивач у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін у відсутність сторін.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 та мають заборгованість за отримані послуги.

Заборгованість відповідача, згідно розрахунків позивача складає: за надані послуги централізованого водопостачання за період з 01.12.1999 р. по 31.12.2019 р. 17976,82 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2019 р. 9238,73 грн.; інфляційні витрати 2226,19 грн.; три відсотки річних від простроченої суми 719,89 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002 р. споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання i водовідведення.

Згідно п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовідведення», затверджених КМУ від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим передом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У відповідності до ст.68 ЖК України наймачі зобов`язані вчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідач від своїх зобов`язань ухиляється, як вбачається зі зведеної картки абонента, вчасно не проводить оплату послуг, хоча користується послугами організації.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 , а відтак суд не приймає за належний доказ копію трудової книжки останньої про працевлаштування останньої, що не свідчить про відсутність останньої за вказаною адресою з 2007 року.

Посилання відповідачів на те, що між ними та Комунальним підприємством «Харківводоканал» не укладено відповідного договору про надання послуг, у зв`язку з чим підприємство неправомірно вимагає оплату послуг є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідачів суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Разом з тим, відповідачем заявлено вимоги про застосування позовної давності до вимог позивача.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України.)

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Згідно з ч.1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, представник позивача звернувся до суду 12.09.2019 року та проситься стягнути заборгованість з 01.12.1999 року (водопостачання) та з 01.04.2004 року (водовідведення), проте жодних мотивів поважності пропуски строків позовної давності не наводить.

Враховуючи викладене, та клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню підлягає сума заборгованості, яка утворилась за період з 01.09.2016 року по 31.12.2019 рік за надані послуги з централізованого водопостачання – 13181,74 грн. та водовідведення у розмірі 6937,57 грн.

При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржники, які прострочили виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачем при заявленій ціні позову не сплачено судовий збір, ухвалою суду від 13.11.2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору, підлягає стягненню сума у загальному розмірі 23026,86 грн (з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних витрат), а відтак сума судового збору у розмірі 1171,81 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст.12,13, 141,263,264,265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» (м.Харків, вул.Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2016 року по 31.12.2020 рік у розмірі 20119 (двадцять тисяч сто дев`ятнадцять) грн 31 коп.; інфляційні витрати 2193 (дві тисячі сто дев`яносто три) грн 22 коп.; три відсотки річних від простроченої суми 711 (сімсот одинадцять) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1171 грн. (одна тисяча сто сімдесят одна) грн 81 коп. по 391 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий