Вирок № 100989425, 10.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6781/21

провадження № 1-кп/415/1554/21

ВИРОК

Іменем України

10.11.21 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 14 липня 2021 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021136240000338 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сарни Рівненської області, громадянина України, не одруженого, який має професійно - технічну освіту, не судимого, не є особою з інвалідністю, який проходить військову службу за контрактом у ЗСУ на посаді розвідника – кулеметника 2 взводу глибинної розвідки роти глибинної розвідки військової частини А1994, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Жівотченка О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

13 липня 2021 року, в нічний час доби, ОСОБА_1 , будучи солдатом роти глибинної розвідки військової частини А1994, проходячи по вулиці Мічуріна в місті Лисичанську Луганської області біля прохідної заводу «Пролетарій», на дорозі знайшов прямокутний згорток, перемотаний ізоляційною стрічкою. Розгорнувши згорток та впевнившись, що всередині міститься психотропна речовина, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту – для особистого вживання, ОСОБА_1 вищевказаний згорток залишив собі, поклавши до кишені куртки, тим самим незаконно придбавши психотропну речовину обіг якої заборонено – PVP, загальною масою 0,1547грам, та зберігав для особистого вживання до моменту вилучення співробітниками поліції.

Того ж дня, приблизно о 23 годині 29 хвилин, згідно до ст.ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 був зупинений співробітниками БПСПОП «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області, по вулиці Мічуріна в місті Лисичанську Луганської області біля прохідної заводу «Пролетарій».

14 липня 2021 року, у період часу з 00 годин 43 хвилин до 02 години 08 хвилин, дізнавач СД ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, під час проведення огляду місця події, вилучив біля ОСОБА_1 поліетиленовий прозорий пакет із кристалізованою порошкоподібною речовиною білого кольору всередині, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину обіг якої заборонено – PVP, загальною масою 0,1547 грам.

Тому, ОСОБА_1 , всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, та зловживання ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину – PVP, загальною масою 0,1547 грам, обіг якої заборонено відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою КМУ № 770 від 06.05.2000.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання вільних пояснень відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно, 13 липня 2021 року, вночі, він, проходячи біля прохідної заводу «Пролетарій» по вулиці Мічуріна в місті Лисичанську, на землі знайшов поліетиленовий згорток, всередині якого була психотропна речовина – PVP, обіг якої заборонено, про що йому було достеменно відомо. Зазначену психотропну речовину він залишив собі для власного вживання. Через деякий час він був зупинений працівниками поліції, в ході спілкування з якими повідомив про наявність у нього психотропної речовини, яку він викинув на землю. Після чого співробітники поліції викликали на місце події слідчо-оперативну групу та в період часу з 01 години до 02 години, під час проведення огляду місця події, в районі прохідної заводу «Пролетарій» по вулиці Мічуріна міста Лисичанська, співробітниками поліції в присутності двох понятих у нього були виявлено та вилучено згорток з психотропною речовиною.

У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив суд не призначати йому покарання, пов`язане з реальним його відбуттям, надавши шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком;

- особу винного, який проходить військову службу за контрактом, не є особою з інвалідністю, задовільно характеризується за місцем реєстрації та місцем несення служби, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога при Сарненській ЦРП не перебуває, не судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, а також осіб похилого віку не має;

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Крім того, судом встановлено пом`якшуючу обвинуваченому покарання обставину у виді активного сприянню розкриттю кримінального правопорушення, яка виражається у поведінці обвинуваченого, який як під час досудового розслідування даного кримінального провадження, так і під час розгляду справи в суді надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його провину, дав критичну оцінку своїм кримінальним протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, зобов`язавшись надалі такого не вчиняти.

Обставин, які б згідно ст. 67 КК України, обтяжували покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

На підставі викладеного, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопрушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопрушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопрушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки останній вчинив умисне кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом психотропних речовин та яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, суспільна небезпечність якого визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, суд не вбачає.

При цьому, суд зауважує, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі не суперечить нормам, визначеним у ч. 3 ст. 61 КК України, які передбачають заборону призначення такого виду покарання військовослужбовцям строкової служби, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем за контратком.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61 від 03.10.2002) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття винного та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування та в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, беручи до уваги позитивну характеристику обвинуваченого за місцем його служби та проживання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/113-21/8417-НЗПРАП від 11.08.2021, процесуальні витрати у сумі 1372 гривні 96 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ:

- психотропну речовину – амфетамін, масою 0,1547 грам, який відповідно до постанови старшого дізнавача СД Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 14 серпня 2021 року (а.с.26) та квитанції № 439 (а.с.27) знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

На час проходження військової служби функції уповноваженого органу з питань пробації покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби військовослужбовцем Рижаковим Вадимом Сергійовичем

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/113-21/8417-НЗПРАП від 11.08.2021 в сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп. (одержувач – ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ:

- психотропну речовину – амфетамін, масою 0,1547 грам, який відповідно до постанови старшого дізнавача СД Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 14 серпня 2021 року та квитанції № 439 знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М.М. Старікова