Ухвала суду № 100989076, 11.11.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №350/1941/19

Провадження № 1-кп/345/381/2021

У Х В А Л А

про закінчення підготовчого провадження

та призначення судового розгляду

11.11.2021 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано – Франківської області

у складі: головуючого – судді Миговича О.М.

секретаря - Шмігель І.О.

з участю прокурора - Орищенка І.В.

захисників - Мнишенко І.Є.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,-

в с т а н о в и в:

що ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення за ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

В судовому засіданні прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення та закриття провадження немає.

Захисник Мнишенко І.Є. не заперечили відносно призначення справи до судового розгляду на підставі обвинувального акут.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали думку захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що дане кримінальне провадження підсудне Калуському міськрайонному суду Івано - Франківської області, підстав для закриття кримінального провадження або його зупинення немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.1 – 4 ч. 3 ст. 314 КПК України судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що є всі правові підстави призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акта, відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 500 розмінів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 189 500 грн..

Клопотання обґрунтовує тим, що на розгляд Калуського міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження стосовно членів організованої групи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які упродовж липня 2018 року - травня 2019 року спільно з ОСОБА_4 , матеріали провадження стосовно якого виділено у зв`язку з вирішенням питання про його екстрадицію, неодноразово незаконно придбавали у Республіці Франція та переміщали на територію України з приховуванням від митного контролю, незаконно зберігали з метою збуту на території Івано-Франківської області таблетки «Subutex» із вмістом наркотичного засобу – бупренорфін, в особливо великих розмірах. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , крім цього, вчинили незаконне придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, а ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс.

22 травня 2019 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 24.05.2019 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду йому обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого під час досудового розслідування неодноразово продовжувався.

Ухвалою підготовчого судового засідання Рожнятівського районного суду

Івано-Франківської області від 19.11.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

Під час судового розгляду зазначеної справи Рожнятівським районним судом строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою ОСОБА_1 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 14.09.2021, якою визначено заставу - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1189500,00 грн. та покладено передбачені ст. 194 КПК України обов`язки у разі її внесення.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується: протоколом огляду місця події, протоколами обшуків, показаннями свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів, матеріалами, отриманими в ході діяльності спільної міжнародної слідчої групи та іншими доказами у їх сукупності.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , відносяться до тяжких та особливо тяжких, за які КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Підстави для зміни чи скасування ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу – тримання під вартою, як і підстави для зменшення розміру застави, відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 не працював і не мав постійного джерела доходів. У кримінальному провадженні № 42020090000000006, яке перебуває на розгляді в Івано-Франківському міському суді, він обвинувачується у вчиненні під час перебування під вартою в

Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. Тому з високою долею вірогідності існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Також ОСОБА_1 усвідомлює можливість застосування до нього суворого покарання у виді 12 років позбавлення волі за вчинення інкримінованих злочинів, а тому може переховуватись від суду.

Запобігти заявленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Ухвалою підготовчого судового засідання Рожнятівського районного суду

Івано-Франківської області від 19.11.2019 ОСОБА_2 обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

Під час судового розгляду зазначеної справи Рожнятівським районним судом строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою ОСОБА_2 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 14.09.2021, якою визначено заставу - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1189500,00 грн. з покладенням обов`язків.

Причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується: протоколом огляду місця події, протоколами обшуків, показаннями свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів, матеріалами, отриманими в ході діяльності спільної міжнародної слідчої групи та іншими доказами у їх сукупності.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , відносяться до тяжких та особливо тяжких, за які КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Підстави для зміни чи скасування ОСОБА_2 обраного запобіжного заходу – тримання під вартою, як і підстави для зменшення розміру застави, відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_2 не працював і не мав постійного джерела доходів, а тому з високою долею вірогідності існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Також ОСОБА_2 усвідомлює можливість застосування до нього суворого покарання у виді 12 років позбавлення волі за вчинення інкримінованих злочинів, а тому може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню і прийняттю у ньому законного остаточного судового рішення.

Запобігти заявленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

22 травня 2019 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 24.05.2019 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду йому обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого під час досудового розслідування неодноразово продовжувався.

Ухвалою підготовчого судового засідання Рожнятівського районного суду

Івано-Франківської області від 19.11.2019 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід – тримання під вартою.

Під час судового розгляду зазначеної справи Рожнятівським районним судом строк дії запобіжного заходу – тримання під вартою ОСОБА_3 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 14.09.2021, якою визначено заставу - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1189500,00 грн. , покладенням обов`язків.

Причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих злочинів підтверджується: протоколом огляду місця події, протоколами обшуків, показаннями свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів, матеріалами, отриманими в ході діяльності спільної міжнародної слідчої групи та іншими доказами у їх сукупності.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , відносяться до тяжких та особливо тяжких, за які КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Підстави для зміни чи скасування ОСОБА_3 обраного запобіжного заходу – тримання під вартою, як і підстави для зменшення розміру застави, відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 не працював і не мав постійного джерела доходів, а тому з високою долею вірогідності існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Також ОСОБА_3 усвідомлює можливість застосування до нього суворого покарання у виді 12 років позбавлення волі за вчинення інкримінованих злочинів, а тому може переховуватись від суду.

Запобігти заявленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Строк тримання під вартою обраний відносно обвинувачених спливає 13.11.2021.

Тому просить обрати обвинуваченим ОСОБА_1 , , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з правом внесення застави.

Захисник Мнишенко І.Є. в судовому засіданні просила обрати обвинуваченим більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачені раніше не судимі, мають сталі соціальні зв`язки, мають на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не притягалися до кримінальної відповідальності, не будуть переховуватись від суду. У разі, якщо все ж таки суд прийде до переконання про неможливість застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, то просить визначити обвинуваченим мінімальний розмір застави, передбачений нормами КПК України.

Обвинувачені підтримали думку захисника.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання , суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

При вирішенні питання про обрання обвинуваченим запобіжних заходів заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що інкриміновані обвинуваченим діяння відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також ризики, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, щоб уникнути відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.

До того ж, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , крім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд поряд з цим також враховує особу обвинувачених, їх вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки .

Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б були підставою для обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

На думку суду, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.

Даних про те, що обвинувачені не можуть утримуватись в умовах слідчого ізолятора, матеріали кримінального провадження не містять. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених цим Кодексом, за винятком випадків, що містяться у ч.4 цієї статті.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин інкримінованих неправомірних дій, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи матеріальне становище обвинувачених, тяжкість злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, обставини інкримінованих їм неправомірних дій, суд вважає,що що, застава в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здатна забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, та вважає доцільним визначити для кожного з них заставу, відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, у межах, що перевищують максимальний розмір застави для осіб обвинувачених у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме - 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 189 500 грн. , оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання ними обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Крім того, до суду поступило клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 – адвоката Івасишин З.З. про скасування арешту автомобіля. Клопотання обгрунтовується тим, що 22.05.2019 у ОСОБА_6 працівники ГУНП в Івано-Франківській області та ВБКОЗ СБУ вилучили автомобіль марки BMW X5 2006 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування АМ 756285, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документи на автомобіль, що підтверджується протоколом обшуку. Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 24.05.2019 в рамках кримінального провадження № 12018090000000572 від 20.07.2018 накладено арешт на майно, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, збереження речових доказів. Вважає, що арешт на вище вказане майно накладено помилково, підстави обмеження конституційних прав особи не існували на момент накладення арешту і не існують на даний час, а тому даний захід забезпечення підлягає скасуванню. Автомобіль марки BMW X5 2006 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 , був вилучений у ОСОБА_6 протиправно, всупереч ухвалі слідчого судді від 21.05.2019, даний автомобіль не належить до предметів заборонених до обігу, а тому не міг бути вилучений поза переліком речей та предметів, визначених слідчим суддею. Крім того, слідчий суддя , накладаючи арешт на автомобіль не взяв до уваги те, що слідчим не надано під час розгляду жодних відомостей, що вказане майно є речовим доказом по справі. Також безпідставним є арешт даного автомобіля з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки даний автомобіль є спільним майном подружжя і є неподільною річчю. На даний час немає потреби позбавляти ОСОБА_7 єдиного засобу пересування, враховуючи наявність малолітньої дитини. Тому просить скасувати захід забезпечення кримінального провадження – арешт автомобіля BMW X5 2006 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтва про державну реєстрацію, в частині користування, та повернути його у користування особі, у якої він був вилучений, а саме ОСОБА_6 .

В судовому засіданні ОСОБА_8 клопотання підтримала з наведених в ньому підстав та просила його задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник підтримали клопотання ОСОБА_8 .

Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання.

Вислухавши думку учасників кримінального провадженні відносно заявлено клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 24.05.2019 накладено арешт на : мобільний телефон марки «HUAWEI» із сім-карткою НОМЕР_2 , 13 купюр номіналом 10 Євро, 5 купюр номіналом 20 Євро, 1 купюра номіналом 5 Євро, 2 купюри номіналом 100 Злотих, 2 купюри номіналом 50 злотих, 1 купюра номіналом 20 злотих, 1 купюра номіналом 10 злотих, 2 купюри номіналом 200 гривень, 2 купюри номіналом 50 гривень, банківську картку «Приватбанк» , записник в обкладинці синього кольору із чорновими записами, окремі аркуші паперу із чорновими записами, скріплені резиновою гумкою, сім-карту «Київстар» , автомобіль марки «BMWХ5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування АМ 756285, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на іноземній мові, документи на автомобіль із позначенням «SAPUTO VOLODYMYR ».

Метою ж накладення арешту на майно було забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. А згідно ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні поза розумним сумнівом встановлено, що арешт на вказане вище майно накладено обґрунтовано.

Як вбачається з вище зазначеної ухвали слідчого судді від 24.05.2021, транспортний засіб, документи та грошові кошти на час розгляду клопотання про арешт майна були визнані речовими доказами по кримінальному провадженні.

Крім того, згідно постанови про визнання речовим доказом від 22.05.2019 (т. а.с.120), автомобіль марки BMW X5 2006 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування АМ 756285, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на іноземній мові, документи на автомобіль із позначенням « SAPUTO VOLODYMYR », визнано речовими доказами по кримінальному провадженні № 12018090000000572 від 20.07.2018.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Таким чином, автомобіль марки BMW X5 2006 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс обов`язкового страхування АМ 756285, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на іноземній мові, документи на автомобіль із позначенням « SAPUTO VOLODYMYR», на які накладено арешт, є речовими доказами по кримінальному провадженні, арешт на майно накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на даний час кримінальне провадження перебуває на розгляді суду, заявником не наведено доказів того, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба чи арешт накладено без правових підстав, а також не наведено та не долучено доказів того, що транспортний засіб марки BMW X5 2006 р., реєстраційний номер НОМЕР_1 , на який просить скасувати арешт, є спільним майном подружжя, чи що ОСОБА_6 є законним володільцем чи користувачем вказаного транспортного засобу, тому підстав для задоволення клопотання не має.

Керуючись ст.ст. 100, 131, 174, 176-178, 182 - 184, 197, 314, 315, 369 КПК України, суд, -

ухвалив:

Призначити кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області на 13.30 годин 07.12.2021, з викликом учасників судового провадження.

Затвердити, сформований під час підготовчого судового засідання список осіб, які братимуть участь у судовому засіданні.

Клопотання прокурора задоволити.

Застосувати відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 11.11.2021 до 09.01.2022 включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12».

Визначити розмір застави для кожного з обвинувачених окремо в сумі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 189 500 (один мільйон сто вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі звільнення обвинувачених з-під варти у зв`язку з внесенням ними застави, покласти на кожного обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (м.Івано-Франківськ, вул. Академіка Гнатюка, 29) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну .

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

В задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката Івасишин З.З. про скасування арешту автомобіля – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала оскарженню не підлягає, однак в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий: