Рішення № 100988733, 09.11.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4580/21

Провадження № 2/0182/2497/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.11.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г. за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М., представника відповідача – адвоката Перевертайла І.В. ( діє на підставі договору про надання правової допомоги від 16.08.2021 року, ордеру серія АЕ №1089885 (а.с.95-97)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

представник позивача – Меркулова В.В., що діє на підставі довіреності №2982-К-Н-О від 30.07.2020 року (а.с.113-114)

Заяви по суті справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б\н від 12.05.2011 року в розмірі31728,09 грн.: заборгованість за кредитом у розмірі 26256,60 грн.; заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом 5471,49 грн. станом на 14.06.2021 року.

В обґрунтування позову послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим перед банком у відповідача виникла заборгованість (а.с. 2-4)

Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить суд частково задовольнити позовні вимоги позивача, оскільки за його розрахунками він має заборгованість по кредиту в розмірі 18083,34 грн.( а.с. 73-77) В обґрунтування відзиву зазначив, що в анкеті-заяві від 12.05.2011 року не зазначено суму грошових коштів, які були надані банком йому в кредит, процентна ставка за користування кредитними коштами, також не визначена. В анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки та процентів за порушення зобов`язання. Надані позивачем до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг не містять підтверджень, що саме з ними він ознайомлювався при укладенні договору з банком і погодився саме з ними. Роздруківка таких умов із сайту позивача не є належним доказом, оскільки він повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Тому , без надання підтверджень, що конкретні запропоновані йому Умови та Правила банківських послуг, за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, банком не доведено підстави для стягнення з нього відсотків за користування кредитними коштами. З наданого позивачем розрахунку заборгованості було включено саме 26256,60 грн. заборгованості за тілом кредиту та 5471,49 грн. заборгованості за простроченими відсотками. В той же час, розраховуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 26256,60 грн., позивач зараховує кошти, якими він поповнює свій картковий рахунок в рахунок оплати відсотків, що є неправомірним, оскільки ці кошти мали б бути зараховані в погашення тілу кредиту. Згідно виписки по картковому рахунку ним особисто, а також в його інтересах іншими особами було погашено 30101,76 грн. Згідно виписки по рахунку ним особисто використано кредитних коштів у розмірі 48185,10 грн. Таким чином , враховуючи розмір внесених ним грошових коштів у розмірі 30101,76 грн. та фактично використаних коштів в розмірі 48185,10 грн. розмір заборгованості за кредитом складає 18083,34 грн. Зазначає, що сума заборгованості є штучно розрахованою позивачем, оскільки замість зарахування коштів, внесених на картковий рахунок відповідачем, на погашення тіла кредиту, позивач враховував їх на погашення процентів, на нарахування яких він не мав права Зазначаючи в позовній заяві про заборгованість за тілом кредиту в розмірі 26256,60 грн. позивач суперечить сам собі, оскільки він же зазначає про 25771,21 грн. кредитного ліміту згідно довідки. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір, а тому позовні вимоги просить задовольнити частково у розмірі 18083,34 грн.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.106-118). Зазначає, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 12.05.2011 року, на підставі якої підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. До матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток „Універсальна” з якого чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,6%(43,2% річних), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Банк надав суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку „Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі „сума погашення за наданим кредитом”). Надані письмові докази є належними та допустимими, а отже відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічної експертизи по справі не проводилось. Вказує, що позивачем крім того надано суду наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, виписка по рахунку, довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг. У зв`язку з чим Банк правомірно змінював кредитний ліміт на підставі п.2.1.1.2.4. УіП. Отже користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Направлення внесених відповідачем коштів на першочергове погашення відсотків за користування кредитом передбачено УіП, а отже банком розподілялись внесені відповідачем кошти у відповідності до умов договору. Клієнт на сьогоднішній день не звертався до банку з повідомленням про незгоду з внесеними змінами та не ініціював розірвання договору, більше того активно користувався карткою, що говорить про прийняття ним діючих умов банківського обслуговування, а тому заперечення відповідача являються необґрунтованими. До певного часу відповідач належним чином виконував умови договору, однак згодом він належним чином зобов`язання за договором про надання послуг перестав виконувати, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути з відповідача в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін(а.с. 64)

15.09.2021 року розгляд справи відкладено за заявою представника позивача та за заявою представника відповідача (а.с. 94-100).

09.11.2021 року в судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового засідання, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.59,103).

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 18083,34 грн.

Судом встановлено.

Між сторонами виникли спірні кредитні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.12).

У зазначеній анкеті-заяві відсутні відомості про те, які банківській послуги він просить банк надати та яку саме картку бажає оформити на себе ОСОБА_1 .

Зазначена анкета-заява відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк" також не містить даних про отримання кредиту від банку у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом.

Банком надано довідку про надання ОСОБА_1 наступних кредитних карток: N НОМЕР_1 (дата відкриття 06.10.2017 року, термін дії 10/21); N НОМЕР_1 (дата відкриття 18.04.2018 року, термін дії 10/21); N НОМЕР_2 (дата відкриття 01.02.2018 року, термін дії 11/21.

Відповідач не заперечує щодо отримував вказані кредитні картки.

Згідно довідки АТ КБ „ПриватБанк” на картку N НОМЕР_1 - 01.02.2018 року був встановлений кредитний ліміт 15000 грн. (а.с.10). 13.08.2018 року кредитний ліміт збільшено до 33 000 грн. 12.06.2020 року кредитний ліміт зменшено до 25895,41, з 29.09.2020 року кредитний ліміт по картці зменшено до 25771,21 грн., 04.12.2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із частиною другої статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 12.05.2011 року не вказано, що ОСОБА_1 виявивляв оформити кредитну картку „Універсальна”, процентна ставка також не визначена(а.с.12).

В наданому позивачем витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт „Універсальна” зазначено чотири види карток „Універсальна”, що містять різні відсоткові ставки, різні види неустойки та строки їх нарахування (а.с. 15).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за кредитом, стягнути, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів , крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.05.2011 року, посилається на Умови і правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які і є невід`ємними частинами спірного договору (а.с.15-40).

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 12.05.2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку.

Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для інтересів фінансової установи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних умов кредитного договору.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнавались позичальником, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.05.2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Однак відповідач не заперечує отримання кредитних карток та користування ними , при цьому безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12.05.2021 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до довідки банку про надання ОСОБА_1 кредитних карток термін дії останньої кредитної картки становить листопад 2021 року.

Ураховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку про те, що банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а. с. 5-9), загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 31728,09 грн.: 26256,60 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5471,49 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Проте суд з наданим розрахунком не погоджується, оскільки нарахування відсотків умовами кредитного договору не передбачені, а згідно з випискою по картковому рахунку розмір внесених відповідачем грошових коштів по кредиту становить 30101,76 грн. , а фактично відповідачем були використані кошти в розмірі 48185,10 грн. Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача та його представника, що розмір заборгованості за тілом кредиту складає 18083,34 грн.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 користувався виданою банком кредитною карткою, проте, не в повному обсязі виконував обов`язок по погашенню боргу по кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 18083,34 грн.

Розподіл судовий витрат.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи убачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2270 грн.

Оскільки позовну заяву банку суд задовольняє частково (на 56,99% від ціни позову), тому судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовною заявою підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1293,67 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12,76-81,141, 258, 263 , 265, 354ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” заборгованість за кредитом у розмірі 18083,34 грн. (вісімнадцять тисяч вісімдесят три грн. 34 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк” понесені судові витрати у розмірі 1293,67 грн. ( одна тисяча двісті дев`яносто три грн. 67коп.)

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення .

Повне рішення складено 11.11.2021 року.

Дані про учасників справи.

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк”(скорочена назва – ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК”) – місце знаходження : 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою – АДРЕСА_1 .

Суддя: А. Г. Багрова