Ухвала суду № 100986524, 11.11.2021, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/3031/21

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

"11" листопада 2021 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю прокурора Микити В.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , перевіривши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава обвинувальний акт в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

Під час підготовчого засідання прокурор Микита В.М., обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 вважали, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, тому справу слід призначити до судового розгляду.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали обвинувального акту, суд вважає повернути такий прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, яка діє на теперішній час, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення.

Обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 110 КПК України). Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Згідно п.5 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У формулюванні обвинувачення повинні бути відображені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а саме: про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та інші.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі, й об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Пред`явлене обвинувачення має бути конкретизованим та не містити суперечностей, що є умовою реалізації права обвинуваченого на захист від пред`явленого обвинувачення.

Обвинувальний акт даним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідно обвинувального акту, «04 квітня 2020 року о 07.10 годин на автодорозі 1/18 на ділянці автошляху перед селом Ганушовце-над-Топльоу у напрямку від міста Пряшів, Словацької Республіки, водій автомобіля «Мерседес Спрінтер» ОСОБА_1 , в світлу пору доби, без опадів, коли дорожнє покриття було сухим та чистим, проїжджаючи затяжний лівий поворот перед підйомом, в супереч закону №8/20098 Збірки Законів, статті 4 «Обов`язків водіїв», абз. 1, літери ц), статті 137 абз. 1, Правил дорожнього руху Словацької республіки, не справившись з керуванням автомобіля та допустив його виїзд на металеві дорожні огороджувальні бар`єри, по яким проїхав 20 метрів, а після відштовхнувся від залізних перил моста і перекинувся на ліву сторону, почавши ковзати по дорозі 28.5 метрів у напрямку до с. Ганушовце-над-Топльоу. В результаті ДТП пасажир переднього пасажирського сидіння ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер».

Отже, в обвинувальному акті не зазначено формулювання обвинувачення у відповідності до юридичної кваліфікації злочину, а суд не вправі сам її встановлювати чи визначати.

Відповідно до ст. 3 ч. 3 та ч. 4 КК України, кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Викладаючи в обвинувальному акті фактичні обставини справи, слідчий обмежився вказівкою на номер закону – «Закону №8/2008 Збірки Законів», а також на номери пунктів Правил дорожнього руху Словацької Республіки – «статті 4 «Обов`язків водіїв», абз. 1, літери ц), статті 137 абз. 1», які, на його думку, порушив обвинувачений.

При цьому, зазначаючи про порушення «Закону №8/2008 Збірки Законів», слідчий не вказав, які саме положення Закону порушив обвинувачений, та вказуючи на порушення «Закону №8/2008 Збірки Законів» та «статті 4 «Обов`язків водіїв», абз. 1, літери ц), статті 137 абз. 1», слідчий не виклав зміст вказаних норм.

Отже, в обвинуваченні не зазначено і не сформульовано, які саме положення правил безпеки дорожнього руху порушив обвинувачений і в чому полягали ці порушення, не зазначено і про причинно-наслідковий зв`язок між вчиненими порушеннями та наслідками у виді смерті потерпілого. Тому, обвинувачення є неконкретним, не визначає об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а це, в свою чергу, порушує право обвинуваченого знати в чому його обвинувачують.

Така невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України обмежує як право сторони захисту, так і право потерпілого обстоювати свої законні інтереси, а стороні обвинувачення можливість доводити обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті.

Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Обставини, які відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, повинні бути зазначені в обвинувальному акті.

Під час судового розгляду справи, згідно ст. 348 КПК України, суд зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення. Тому не викладення зрозумілого та конкретизованого обвинувачення позбавляє суд можливості виконати вказану норму закону. Зазначені недоліки обвинувального акту унеможливлюють провести судовий розгляд кримінального провадження всебічно та об`єктивно.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту, а не результатом дослідження доказів.

Відповідно до вимог ст. 109 ч. 2 та 291 ч. 4 п. 1 КПК України, до обвинувального акту додається, у тому числі, реєстр матеріалів досудового розслідування. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Частиною 1 статті 4 КПК України передбачено, що кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 218 ч.3 КПК України, якщо кримінальне правопорушення вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор.

З обвинувального акту вбачається, що злочин вчинено за межами України, однак, відомостей про визначення прокурором місця проведення досудового розслідування реєстр матерів досудового розслідування не містить.

Згідно ст. 7 КК України, громадяни України, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Якщо особи, зазначені у частині першій цієї статті, за вчинені кримінальні правопорушення зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення.

Відомостей про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення за межами України ні обвинувальний акт, ні реєстр матеріалів досудового розслідування не містить.

Положеннями ст. 595 та ст. 598 КПК України визначено «Порядок і умови перейняття кримінального провадження від іноземних держав» та «Порядок кримінального провадження, що перейняте від іншої держави».

Зокрема, вищевказаними нормами визначено, що тільки після перейняття кримінального провадження у порядку, визначеному КПК України, слідчий, прокурор України мають право здійснювати будь-які передбачені цим Кодексом процесуальні дії.

Однак, всупереч вимогам ст. 109 ч. 2 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить жодних відомостей про проходження даним кримінальним провадженням визначеної законом процедури «перейняття кримінального провадження від іноземної держави».

Враховуючи наведене, відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд вважає повернути обвинувальний акт прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Керуючись ст. 314 КПК України,

у х в а л и в :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене 17 лютого 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021071100000052 про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, повернути прокурору з метою усунення недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через цей районний суд.

Головуюча : М. О. Пітерських