Рішення № 100985190, 10.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5997/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 листопада 2021 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2021 року в сумі 25430 гривень 16 коп., вихідну допомогу в сумі 24600 гривень 00 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 15325 гривень 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2021 року по день ухвалення рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та 28 серпня 2021 року звільнена за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України з посади провідного інженера з організації та нормування праці монтажно-складального цеху 003. Проте, відповідач не провів з нею повний розрахунок у день звільнення, зокрема, відповідач не оплатив заборгованість по заробітній платі за березень – липень 2021 року, а також, не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпустки. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

24 вересня 2021 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, прийшов до наступних висновків.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» та 28 серпня 2021 року звільнена за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України з посади провідного інженера з організації та нормування праці монтажно-складального цеху 003 відповідно до наказу № 188к від 28 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », що стверджується копією трудової книжки /а.с.7-9/.

Пунктом 3 наказу ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» № 188к від 28 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » передбачена виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку та компенсації за невикористані щорічні відпустки за 61 календарний день /а.с.15/.

Відповідно до розрахункових листків, виданих ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», з березня по липень 2021 року позивачу ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася заробітна плата, а саме: у березні посадовий оклад позивача склав 6452,13 грн.; у квітні – 5725,01 грн.; у травні – 7980,27 грн.; у червні – 10226,72 грн.; у липні– 2236,36 грн. /а.с.11/.

З поточної виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 29 липня 2021 року та з розрахунку заборгованості по заробітній платі, поданого суду позивачем вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу у неповному обсязі, і тому заборгованість ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» по виплаті позивачу заробітної плати за період з березня по липень 2021 року склала 25430,16 грн. /а.с.13,14/.

ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не надало суду належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного розрахунку заборгованості по заробітній платі, проведеного позивачем.

Відповідно до розрахункового листка, виданого ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», за липень 2021 року ОСОБА_1 було нараховано до виплати 42233,37 грн., з яких 15325,64 грн. - компенсація за невикористані щорічні відпуски та 24600,00 грн. - вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку /а.с.12/.

З поточної виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 29 липня 2021 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не провело повний розрахунок з позивачем у день звільнення, зокрема, відповідач не оплатив заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2021 року, а також, не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпуски.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу дотримання відповідачем вимог трудового законодавства щодо проведення своєчасного розрахунку при звільнені.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений 28 серпня 2021 року, однак відповідачем не проведений повний розрахунок. Станом на 10 листопада 2021 року заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2021 року становить 25430,16 грн., вихідної допомоги – 24600,00 грн. та компенсації за невикористані щорічні відпустки – 15325,64 грн., а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього

У пункті 20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Середньоденна нарахована заробітна плата позивача за останні повні два місяці складає 551,73 грн. в день, із розрахунку: 7980,27 грн. (повна зарплата за травень 2021 р.) + 10226,72 грн. (повна зарплата за червень 2021 р.) / 33 роб. дні = 551,73 грн., а час розрахунку при звільненні, враховуючи межі заявлених позовних вимог, слід рахувати за період з 29 липня 2021 року по день ухвалення судового рішення, тобто 10 листопада 2021 року, що становить 64 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги становить: 551,73 грн. х 64 = 35310,72 грн.

Суд вважає, що з урахуванням висновків Великої палати Верховного суду викладені в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також те, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним підприємством військово-оборонної галузі, проте це не виключає відповідальність відповідача за своєчасну виплату заробітку. Суд вважає доцільним стягнути розмір середнього заробітку в сумі 10000,00 грн., що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, співмірним із розміром заборгованості, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України, суд враховує, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки при зверненні до суду з позовом позивач на підставі положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати в розмірі 1% від стягнутої суми, що становить 908,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 81,89,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з березня по липень 2021 року в сумі 25430 гривень 16 коп., вихідну допомогу в сумі 24600 гривень 00 коп., компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 15325 гривень 64 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 липня 2021 року по 10 листопада 2021 року в сумі 10000 гривень 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 гривень 00 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави 908 гривень 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» (79040, м. Львів, вул. Патона,1 ЄДРПОУ 30162618)

Суддя:

Оригінал рішення.