Вирок № 100984274, 08.11.2021, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/1785/19

Номер провадження 1-кп/229/208/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лебеженка В.О.

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

прокурорів Коваленко П.Г.,

Мітронова М.І.,

Чуп`ятової О.Ю.

потерпілої ОСОБА_1

захисника Максименка В.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківки Донецької області кримінальне провадження №1-кп/229/208/2021 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Дружківка, Донецької області, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, не одружений, не працює, в силу ст.89 КК України не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2019 року близько 10 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов в гості до своєї колишньої співмешканки потерпілої ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Через деякий час, до домоволодіння ОСОБА_1 на велосипеді марки «ММВЗ» зеленою кольору повернувся співмешканець ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який попросив обвинуваченого ОСОБА_2 залишити їх будинок. Обвинувачений ОСОБА_2 , виходячи із вищевказаного будинку, побачив на подвір`ї велосипед марки «ММВЗ» зеленою кольору який належить потерпілій ОСОБА_1 .

В цей момент у обвинуваченого ОСОБА_2 з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, а саме вказаним велосипедом.

В цей же день, 26 лютого 2019 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав зазначений велосипед марки «ММВЗ» зеленою кольору, вартістю 1003 грн. 33 коп., який належав потерпілій ОСОБА_1 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1003 грн. 33 коп.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 26 лютого 2019 року близько 10 години 00 хвилин він прийшов в гості до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_1 , з якою разом вжив 150 гр. горілки. Потім прийшов ОСОБА_3 , який став його виганяти. Він вийшов на подвір`я та побачив велосипед, на якому він вирішив поїхати на «точку», щоб придбати ще самогону. Дозволу взяти велосипед, він у ОСОБА_1 не питав. В цей же день, на автобусній зупинці, де він чекав на жінку, яка торгує самогоном, його зустрів дільничний, який доставив його до Дружківського ВП. У своїй заяві про добровільну видачу велосипеда, він писав пояснення так, як йому диктував дільничний, зокрема, що вказаний велосипед він вкрав.

Суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, дійшов до таких висновків.

Подія даного кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2019 року зареєстровано кримінальне провадження №12019050260000219. Підставою для внесення відомостей стала заява ОСОБА_1 . Правова кваліфікація ст. 185 ч.2 КК України, особа, яку повідомлено про підозру ОСОБА_2 (т.1 а.с.32).

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона з ОСОБА_4 , разом проживають в будинку АДРЕСА_2 . Вранці, 26.02.2019 року ОСОБА_3 поїхав на велосипеді, який їй належить, до магазину, а вона залишилась вдома сама. Приблизно о 10 годині до неї прийшов колишній співмешканець ОСОБА_2 , який був на підпитку і попросив її пригостити його горілкою. Через деякий час повернувся ОСОБА_3 , який просив ОСОБА_2 покинути будинок. Хвилин через 15 вона разом з ОСОБА_3 вийшли з будинку і виявили зникнення велосипеда, яким вони користується приблизно 3 роки. Дозвіл на те, щоб взяти велосипед вона ОСОБА_2 не давала. Потім вони подзвонили дільничному, та в той же день їй повернули велосипед. Претензій до ОСОБА_5 вона не має, просить суд суворо його не карати.

Показання потерпілої ОСОБА_1 підтвердив свідок ОСОБА_3 , який у судовому засіданні пояснив, що вказаним велосипедом марки «ММВЗ» зеленою кольору користується вся їх сім`я. ОСОБА_2 є його знайомим, однак дозвіл на користування вказаним велосипедом ні він, ні його співмешканка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не давали. 26.02.2019 року коли до них прийшов ОСОБА_2 , між ними виник словесний конфлікт, в ході якого він вигнав обвинуваченого з будинку. У них не було наміру продовжувати розпивати спиртні напої з ОСОБА_2 , оскільки їм треба було іти по справах. Коли вони вийшли з будинку, то побачили, що велосипеда не має. Він зразу здогадався, що його взяв ОСОБА_2 , тому вони відразу зателефонували дільничному і повідомили про крадіжку.

Показання потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 не суперечать протоколу огляду місця події від 26.02.2019 року , згідно якого, місцем огляду є територія домоволодіння потерпілої ОСОБА_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Вхід здійснюється через металеві двері калитки. Праворуч розташована будівля домоволодіння. Під час огляду слідів злочину не виявлено (т.1 а.с.38-39).

Згідно заяви ОСОБА_2 , останній добровільно видав співробітникам поліції велосипед зеленого кольору (Україна), який він викрав 26.02.2019 року у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.33).

Згідно протоколу огляду місця події від 26.02.2019 року місцем проведення огляду є ділянка місцевості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , біля входу до Дружківського ВП. Предметом огляду є велосипед, який добровільно надав ОСОБА_2 для огляду. Проведеним оглядом встановлено, що велосипед, наданий для огляду, зеленого кольору. Велосипед перебував у використанні, на ньому знаходиться металевий багажник. У робочому стані. На металевій рамі присутній номерний знак НОМЕР_1 . Велосипед виготовлений з металу, присутній ланцюг, педалі, металевий руль, сидіння, колеса з резини (т.1 а.с.34-35).

На фототаблиці до протоколу огляду від 26.02.2019 року зображено, як ОСОБА_2 у присутності понятих видає велосипед із рамою зеленого кольору і написом «ММВЗ» (т.1 а.с.36).

Ухвалою слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 07.03.2019 року залучено експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12019050260000219 від 26.02.2019р. для встановлення вартості викраденого майна та встановлення суми матеріальної шкоди завданої потерпілій (т.1 а.с. 40-41).

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2/20-291 від 18.03.2019 року ринкова вартість бувшого у використанні велосипеда з емблемою «ММВЗ» зеленого кольору, який на момент вчинення злочину у робочому стані, свій зовнішній вигляд не змінював, станом на момент скоєння злочину 26.02.2019 року становить 1003,33 грн. (т.1 а.с.44-49).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 22.03.2019 року слідчим експериментом встановлено, що ОСОБА_2 запропоновано відтворити обставини скоєння кримінального правопорушення, на що він погодився, та у присутності учасників та понятих зазначив, що приблизно півтора роки тому він розлучився зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 . До цього близько 5 років вони проживали разом. 26.02.2019 року він зранку вже був п`яний і прийшов у гості до своєї колишньої співмешканки Соцької за адресою АДРЕСА_2 , щоб ще випити спиртне з нею або її співмешканцем, оскільки грошей у нього не було. Ніхто його в гості не запрошував. Він самостійно зайшов у двір і в будинок до ОСОБА_7 , але остання, хоча і була незадоволена цим, дозволила йому залишитися в будинку. Через деякий час прийшов її теперішній співмешканець ОСОБА_8 , який також був незадоволений тим, що він перебуває у них вдома. ОСОБА_7 і ОСОБА_9 налили йому випити, оскільки вони поминали своїх померлих родичів. Він випив, після чого ОСОБА_10 почав його виганяти з дому, він зібрався йти і вийшов у двір. У дворі він побачив велосипед зеленого кольору, який стояв біля колодязя. Він вирішив викрасти вказаний велосипед, щоб на ньому поїхати далі шукати випити. Дозволу на використання велосипеда він ні у кого не питав. Він розумів, що за його діями ніхто не дивиться. Він розумів, що робить протиправне діяння. Через деякий час, в той же день, його зловила поліція і він видав поліцейським вкрадений велосипед (т.1 а.с. 65-66).

На фототаблиці до протоколу слідчого експерименту зображено, місце розташування викраденого велосипеду, на яке вказує ОСОБА_2 . Зображено напрямок, куди ОСОБА_2 вирушив із викраденим велосипедом (т.1 а.с. 67).

Аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які вони надали у судовому засіданні, будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, суд приходить до висновку, що вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать один одному, а також іншим доказам, які були досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, а тому суд вважає їх правдивими і такими, що можуть бути покладені в основу вироку при встановлені винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення. Підстав для обмови обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Аналіз показань обвинуваченого ОСОБА_2 наданих ним у судовому засіданні, які суперечать показанням, які він надавав в ході проведення слідчого експерименту за його участю, їх співвідношення з іншими доказами, які були досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, в тому числі показаннями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , свідчать, на думку суду, про неправдивість його показань щодо обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд не може погодитися з позицією обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника щодо відсутності у нього умислу на вчинення крадіжки велосипеду і що він лише бажав поїхати на ньому, щоб придбати спиртне та в подальшому продовжувати вживати спиртні напої разом із потерпілою та її співмешканцем ,з наступних підстав.

Суд вважає, що дані показання обвинуваченого ОСОБА_2 спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які пояснили в судовому засіданні, що велосипед належить їхній сім`ї. Як ОСОБА_1 так і її співмешканець ОСОБА_3 спільно користувалася цим велосипедом. На момент вчинення кримінального правопорушення, велосипед перебував у володінні потерпілої ОСОБА_1 , а тому його викрадення завдало потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1003,33грн, яка підтвердження висновком експерта № 2/20-291 від 18.03.2019р.

Крім того, свідок ОСОБА_3 пояснив, що він вигнав з будинку обвинуваченого та не пропонував йому подальшому спільно вживати спиртні напої, оскільки він разом з потерпілою ОСОБА_1 збиралися іти з будинку по справах і про це було достеменно відомо обвинуваченому.

Більш того, допитаний у якості свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що він працює старшим дільничний Дружківського ВП. 26 лютого 2019 року йому зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила про крадіжку належного їй велосипеда. Він приїхав до ОСОБА_1 та прийняв у неї відповідну заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпіла ОСОБА_1 сказала йому, що вона припускає, що велосипед міг вкрасти її колишній співмешканець ОСОБА_2 . Він на власному транспорті поїхав до Дружківського ВП, щоб зареєструвати заяву. По дорозі на вул.О.Тихого в м.Дружківка біля автобусної зупинки він побачив ОСОБА_2 . Поряд з ним лежав велосипед, який належав ОСОБА_1 . Він повідомив ОСОБА_2 , що потерпіла ОСОБА_1 написала заяву по факту викрадення її велосипеда. Вважає, що ОСОБА_2 вчинив крадіжку велосипеду, так як на той час він ніде не працював, але зловживав алкогольними напоями.

З метою перевірки показань обвинуваченого ОСОБА_2 , ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 12.04.2021 року було доручено слідчому відділу ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області встановити особу жінки, у якої обвинувачений ОСОБА_2 , за його версією, мав намір придбати спиртні напої, встановити місце мешкання зазначеної жінки, а також відстань від її будинку до будинку потерпілої ОСОБА_1 (т.2 а.с.113).

На виконання даної ухвали суду, слідчим СВ ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області були допитані в якості свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які заперечували факт продажу алкогольних напоїв по АДРЕСА_3 (т.2 а.с.121-124).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 не зміг точно вказати анкетні дані та адресу проживання жінки, у якої, за його версією, він планував придбати самогон.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позицію обвинуваченого ОСОБА_2 спрямовану на невизнання своєї винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення, суд розглядає, як засіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року наголошує, що при оцінки доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні доведена, його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, той факт, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

В якості обставини, яка обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин що обтяжують покарання, даних про особу винного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_2 був затриманий 25.03.2019 року (т.1 а.с.69-70).

Згідно ухвали слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 25.03.2019 року відносно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.68), який був продовжений судом в ході судового розгляду кримінального провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року вирок Дружківського міського суду Донецької області від 09 липня 2019 року відносно ОСОБА_2 було скасовано та обвинуваченого звільнено з під варти. До обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до 18 січня 2020 року (т.1 а.с.158-163).

В подальшому строк запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не продовжувався.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 в строк відбування покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, з моменту його затримання до зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням обмеження волі.

Постановою слідчого СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП у Донецькій області від 18.03.2019 року велосипед зеленого кольору з емблемою «ММВЗ» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019050260000179 від 15.02.2019 року та передано під розписку потерпілій ОСОБА_1 (т.1 а.с. 50-51). Суд вважає необхідним даний речовий доказ повернути потерпілій ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи вартість якої, згідно з доданими документами складає 572 грн. 00 коп. (т.1 а.с.43). Суд вважає, що ці витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ст.124 КПК України повинні бути стягнуті з ОСОБА_2 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд

У Х А В Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 3 (три) місяці.

На підставі ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_2 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, з моменту його затримання, тобто з 25 березня 2019 року по 20 листопада 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням обмеження волі.

Речовий доказ: велосипед - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Донецького НДЕКЦ МВС України, ЄДРПОУ 25574914, витрати на проведення експертизи №2/20-291 від 18.03.2019 року в сумі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 коп.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку в суді.

Суддя В.О. Лебеженко