Ухвала суду № 100983460, 10.11.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7104/21

Провадження № 1-кс/216/2531/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 клопотання старшого слідчого СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Кузнєцова О.В., погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області Уцою Д.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 12021041230001358 від 08 листопада 2021 року,

сторони кримінального провадження:

прокурор Уца Д.О.,

підозрюваний ОСОБА_1 ,

захисник Андрух В.В.,

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2021 року слідчий звернувся до слідчого судді з указаним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке мотивував таким.

Слідчим відділом Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021041230001358 від 08 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

08 листопада 2021 року об 11 год. 02 хв. ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин з метою збуту, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.

Встановлені під час досудового розслідування обставини, які підтверджуються доданими до цього клопотання матеріалами, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення та існування ризиків, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та побоюючись суворого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Посилаючись на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання існуючим ризикам, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки більш м`які запобіжні заходи у даних фактичних обставинах є недостатніми.

У судовому засіданні прокурор Уца Д.О. клопотання підтримав і просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Андрух В.В., кожен окремо, проти задоволення клопотання категорично заперечували та просили не обирати жодного запобіжного заходу, посилаючись на очевидну необґрунтованість підозри. Також захисник звернув увагу на недоведеність існування заявлених стороною обвинувачення ризиків належними доказами та можливість запобігти таким ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, зважаючи на особу підозрюваного, який веде суспільно-корисний спосіб життя, раніше не судимий, на обліках не перебуває, наразі працює неофіційно, але до цього працював офіційно та позитивно характеризується за останнім місцем роботи, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей і зареєстроване постійне місце проживання, де також характеризується виключно позитивно, що повністю підтверджується доданими до письмових заперечень документами. При цьому підозрюваний ОСОБА_1 додатково зазначив, що органом досудового розслідування заборонених методів до нього не застосовувалось, але він заперечує вказаний у протоколі час його затримання того дня об 11.02 год., оскільки фактично він був змушений перебувати поруч з працівниками поліції та виконувати їхні вимоги близько з 08.00 год. 08.11.2021 року.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), тому можуть бути застосовані лише за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує таке.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.

У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021041230001358 від 08 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

08 листопада 2021 року фактично о 08.00 год. ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Того ж дня, 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів і психотропних речовин з метою збуту, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав.

Разом з тим обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами, зокрема: рапортом працівника поліції щодо повідомлення зі служби 102 про вчинення злочину; протоколом обшуку квартири від 08 листопада 2021 року, в якій зареєстрований і фактично мешкає підозрюваний, а також протоколами обшуків гаража та автомобіля від 08 листопада 2021 року, якими користується підозрюваний, відповідно до яких під час вказаних обшуків було виявлено та вилучено значну кількість психотропної речовини – метамфетаміну й особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу; протоколом затримання підозрюваного безпосередньо на місці вчинення злочину від 08 листопада 2021 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 08 листопада 2021 року, які були понятими під час проведення обшуків і підтвердили фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення; висновком експерта від 08.11.2021 року № СЕ-19/104-21/35204-НЗПРАП, за яким надана на експертизу речовина, вилучена з автомобіля підозрюваного, містить психотропну речовину - метамфетамін; висновком експерта від 09.11.2021 року № СЕ-19/104-21/35209-НЗПРАП, за яким надана на експертизу речовина, вилучена з гаража підозрюваного, є канабісом.

З огляду на викладене, оцінивши сукупність і вагомість наявних на цій стадії провадження доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що вони доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це правопорушення.

Разом з тим слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Вирішуючи питання щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя бере до уваги таке.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

При цьому підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянином України, раніше не судимий, має професійно-технічну освіту, наразі офіційно не працює, але зі слів підозрюваного неофіційно займається перепродажем транспортних засобів і має середньомісячний заробіток близько 20 000 грн, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, належного йому рухомого та нерухомого майна не має, тяжкими або хронічними захворюваннями не страждає, має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, за місцем колишнього роботи та місцем мешкання характеризується виключно позитивно, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й наведені в клопотанні ризики об`єктивно існують, з огляду на таке.

Усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує підозрюваному в разі доведеності його вини, маючи дійсний паспорт для виїзду за кордон, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення такого покарання, що негативно вплине на розумність строків досудового розслідування та судового розгляду.

Водночас останній до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліках не перебуває, характеризується позитивно, народився та все своє життя мешкає в м. Кривому Розі, має зареєстроване та постійне місце проживання, де мешкає разом з родиною, що в сукупності свідчить про наявність достатньо міцних соціальних зв`язків, які будуть стримувати його залишити межі міста.

Разом з тим підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які викривають його у вчиненні вказаного злочину, шляхом здійснення тиску на них з метою зміни їх показів на його користь, чим буде перешкоджати встановленню об`єктивної істини в кримінальному провадженні.

Крім того, підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки останній офіційно не працює та постійного законного й достатнього для існування джерела доходів не має.

Аналізуючи обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні встановлено достатні підстави вважати, що підозрюваний дійсно може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а сааме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі зурахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду – суворим винятком. При цьому сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, спосіб його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, наведені вище дані про особу підозрюваного, а саме його вік, стан здоров`я, матеріальний і сімейний стан, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі й перше притягнення до кримінальної відповідальності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведена неможливість запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням саме такого виняткового запобіжного заходу.

Водночас положеннями ст. 181 КПК України передбачено, що до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Таким чином, з урахуванням даних про особу підозрюваного та відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає, що, незважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням свободи, а саме цілодобовий домашній арешт із покладенням певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам й забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку. Слідчий суддя вважає, що саме такий запобіжний захід буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують.

При цьому слідчий суддя зважає на практику ЄСПЛ, що за наслідками та способами застосування, як тримання під вартою, так і домашній арешт, прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 §1(с) Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії»). Тому слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу найбільш відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193-196, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 10 січня 2022 року включно.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та покласти на нього строком до 10 січня 2022 року включно такі обов`язки:

- не відлучатися із м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/реєстрації та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- цілодобово не залишати квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з метою здійснення контролю за поведінкою ОСОБА_1 передати для виконання до Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися до нього в житло, в якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю, а в разі невиконання покладених на нього обов`язків - до нього може бути застосовано найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дія ухвали закінчується о 24.00 годині 10 січня 2022 року.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику та прокурору негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Слідчий суддя Ю.В. Онопченко