Ухвала суду № 100981393, 09.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34596/21

Провадження № 1-кс/947/15570/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001291 від 26.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Як вбачається з клопотання, у ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 організував та здійснює незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску на виїзд за грошову винагороду для себе, за викладених нижче обставин.

Так, 05.11.2021 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомив, що він повинен доставити о 07 год. 30 хв. 06.11.2021 двох осіб до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган» за для їх подальшого переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску на виїзд до Придністровської Молдавської Республіки.

06.11.2021 приблизно о 07:30 ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та іншими невстановленими особами,з метою особистого збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, організували незаконне, поза визначеними пунктами пропуску, переправлення осіб через державний кордон України до Придністровської Молдавської республіки.

Будучи обізнаними із способами та порядком здійснення охорони державного кордону України та Придністровської Молдавської республіки, місць дислокації їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгодив із невстановленою особою час та місце незаконного переправлення осіб через державний кордон України, про що повідомив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повинен був передати інформацію стосовно готовності перетину державного кордону України до Придністровської Молдавської Республіки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Діючи за попередньою змовою, згідно єдиного плану, невстановлена особа, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці повідомила ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про те, що він повинен 06.11.2021 року приблизно о 07:00 годині прибути на транспортному засобі, який перебуває у нього в кориситуванні, до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», на що останній дав свою згоду.

06.11.2021, приблизно о 07:00 ОСОБА_7 , діючи згідно відведеної йому ролі, прибув на транспортному засобі «ВАЗ 2101» в кузові білого кольору, до пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», де став чекати подальшої вказівки.

У подальшому, того ж дня, приблизно о 08:30 ОСОБА_6 , знаходячись біля пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», зустрівся, згідно домовленості, із ОСОБА_5 , де передав останьому грошові кошти у розмірі 4000 доларів США за незаконне переправлення двох осіб через державний кордон України.

Після чого, ОСОБА_5 вказав ОСОБА_7 , який знаходився неподалік на осіб, яких потрібно переправити через кордон. ОСОБА_7 , запропонував ОСОБА_9 та ОСОБА_8 сісти до його автомобіля та направитися до обумовленого місця. Рухаючись в необхідному напрямку, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як саме необхідно діяти при незаконному перетину кордону, щоб не бути викритими співробітниками прикордонної служби. Після чого, він зупинив автомобіль неподалік місця перетину та став чекати подальших вказівок.

Через деякий час, ОСОБА_7 зателефонувала невстановлена особа та повідомила про готовність виїжджати до місця незаконного перетину державного кордону України, яке знаходиться поблизу пункту пропуску міжнародного сполучення «Кучурган», та розташоване на відстані приблизно 2 км від села Розалевка Роздільнянського району Одеської області.

Шляхом слідування, ОСОБА_7 зустрів невстановлену особу, яка жестом показала йому напрямок, де саме необхідно двом особам, перетнути кордон.

Доїхавши до обумовленого місця ОСОБА_7 жестом вказав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 напрямок в сторону металевого огородження із отвором посеред поля, куди вони мали прямувати, щоб без перешкод перетнути державний кордон України в строну ПМР, при цьому зазначивши, що прохід буде вільний від співробітників Державної прикордонної служби України.

Після чого, ОСОБА_5 був затриманий співробітниками поліції у порядку ст. 208 КК України, а його протиправна діяльність припинена.

Так, в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України, затриманий ОСОБА_5 , добровільно видав речі та предмети, перелік яких міститься у клопотанні.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що вилучені речі зберегли на собі сліди злочину, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, що, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

2. Позиції учасників при розгляді клопотання.

Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без її участі.

Від захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10 надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без його участі. Відповідно до заяви, захисник не заперечував проти задоволення клопотання.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

3. Висновки слідчого судді.

Дослідивши поданеклопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Ч. 1 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Ч. 2 ст.170КПКУкраїни - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Ч.1ст.98КПК України-речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.2. Правова підстава та мета арешту майна.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 06.11.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

ОСОБА_5 був затриманий, в порядку ст. 208 КПК України. Під час затримання у ОСОБА_5 були вилучені грошові кошти та мобільний телефон.

Так, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також осіб, причетних до його вчинення. Вилучені грошові кошти можуть бути набуті кримінально-протиправним шляхом, зокрема, отримані за незаконне переправлення осіб через державний кордон.

Слідчий суддя також зазначає, що ОСОБА_5 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція яких передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що також свідчить про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному в цілях забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном.

3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути використане в якості речових доказів в рамках даного кримінального провадження, а також необхідне для забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

При цьому, оскільки майно може містити відповідну доказову інформацію в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого знищення та зміни, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні речі.

3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

3.5. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій, забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Також, враховуючи те, що існує ризик зміни або знищення майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону розпорядження та користування зазначеним майном, з метою запобігання вищевказаному ризику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000001291 від 26.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України задовольнити.

Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на:

- грошові кошти у розмірі 4000 доларів США номіналом 100 доларів США: 1) HB90269587GB2; 2) LL82460191EL12; 3) LL82460192E; 4) MB36031738GB2; 5) LB48106288VBD; 6) HF18569340GF6; 7) HB88484450BB2; 8) FB50162144CB2; 9) KB36945286EB2; 10) MF97743454FF6; 11) LF46717390E; 12) HB34361423NB2; 13) HK15137285DK11; 14) HG94889405BG715) HE76658198CE5; 16) HL4356478GL12;17)DB60311721BB2; 18) DB48916976HB2; 19) HJ64843972AJ10; 20) KA49448536AA2; 21) KA83986910IB2, 22) KA58118092AA1; 23) KL78455211CL12; 24) KB86360410EB2; 25)FB10912568DB2; 26) HB73970528NB2; 27) KB68273673AB2; 28) LL98021105B; 29) HB427138582B2; 30) HE36094644AE5; 31) KB42885463KB2; 32) LL04692719FL12; 33) HB77641238IB2; 34) FB75581533AB2; 35) HF84280366CF6; 36) FJ48822423AJ10; 37) PL93786895BL12; 38) LD18104600DD4; 39) АЕ113942706Е5; 40) HL61810894F, які запаковано до сейф.пакету №INZ2065805;

- грошові кошти у розмірі 1300 гривень номіналом: 1) 500 гривень №Х37614395; 2) 500 гривень №УД4829104; 3) 100 гривень №ТА9215364; 4) 100 гривень №УГ7719224; 5) 100 гривень №УА9284913, які запаковано до сейф.пакету №SUD2014742;

- мобільний телефон марки Iphone, в корпусі білого кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 , який запаковано до сейф.пакету №SUD3055488.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1